Справа № 308/113/20
1-кп/308/890/21
20 вересня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-
В провадженні Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09 січня 2020 року було призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
Потерпіла ОСОБА_7 в жодне з судових засідань не з'явилася, про причини неявки суд не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання, не надсилала. При цьому, про час та місце розгляду справи потерпіла повідомлялась шляхом направлення повісток, поштовим зв'язком на адресу вказану в обвинувальному акті.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , подав до суду клопотання про закриття кримінального провадження в зв'язку з неодноразовою неявкою потерпілого в судові засідання, що фактично, прирівнюється до його відмови від обвинувачення. Ураховуючи те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України є кримінальними правопорушеннями у формі приватного обвинувачення, яке було порушено за заявою потерпілої, а її повторне неприбуття в судове засідання, яка була викликана у встановленому законом порядку, без поважних причин або без повідомлення про причини не прибуття, прирівнюється до її відмови від обвинувачення, тому наявні правові підстави для закриття кримінального провадження, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення. Просив врахувати, що згідно пояснень власника квартири, за адресою вказаною в обвинувальному акті як місцем проживання потерпілої, ОСОБА_7 не проживає з листопада 2019 року. Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію адвоката, вказуючи, що потерпіла проживала в її квартирі, у зв'язку з приїздом до м.Чоп після депортації такої з ОСОБА_8 . Після події які відбулись в листопаді 2019 року жодного разу потерпілу не бачила, зв'язку з нею не має. Просила долучити до матеріалів кримінального провадження свідоцтво про народження дитини ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор вважав, що за можливе закрити кримінальне провадження на підставі статті 284 КПК України.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено наступне.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників процесу, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 , яка викликалася судом неодноразово, без поважних причин, не прибула у судове засідання по даному кримінальному провадженню, причин своєї неявки суду не повідомила. Крім того, судом встановлено, що будь яких доказів поважності неприбуття в судове засідання потерпілої не надано.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 не була присутня в жодному судовому засіданні у період з 22.01.2020 по 20.09.2021.
З поштових зворотних повідомлень вбачається, що такі повертаються до суду у зв'язку з не запитом.
Як вбачається із обвинувального акту у кримінальному провадженні внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України адресою місця мешкання потерпілої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є АДРЕСА_1 .
З метою належного повідомлення потерпілого про призначення підготовчого судового засідання неодноразово на вищевказану адресу були направлені судові повістки. Проте, потерпіла в зазначені судові засідання так і не з'явилася. Повістки про виклик до суду потерпілою не отримуються, а повертаються у звязку із не запитом або закінченням терміну зберігання, що підтверджується поштовим повідомленням, тобто за адресою вказаною в обвинувальному акті не проживає. Крім того, згідно поданих в судовому засіданні адвокатом письмових пояснень ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_7 не проживає з листопада 2019 року.
Крім того, будь-яких інших засобів зв'язку з потерпілою (адреса електронної пошти чи факсимільного або телефонного зв'язку) не вказано, що взагалі робить неможливим здійснити виклик потерпілої до суду та мати належне підтвердження про отримання особою повідомлення про її виклик.
Судом здійснювався додатково виклик шляхом розміщення повідомлення на сайті суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадженням у формі приватного обвинувачення може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, розпочато слідчим за заявою потерпілої ОСОБА_7 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
Частина 6 ст. 340 КПК України регламентує, що повторне неприбуття в судове засідання потерпілого прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
Застосовування положень ч. 6 ст. 340 КПК України можливе за умови настання обставин, передбачених у частинах другій та третій цієї статті, а саме у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді.
Так, статтями 129, 131-1 Конституції України передбачено, що конституційною функцією прокурора і засадою судочинства є підтримання прокурором публічного обвинувачення в суді.
Однак, кримінальне процесуальне законодавство оперує поняттям «державне обвинувачення», яке, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України, є процесуальною діяльністю прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Пункт 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) серед функцій прокуратури визначає підтримання державного обвинувачення в суді.
Здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення регламентується главою 36 КПК України.
Вирішуючи подане клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення, суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 червня 2019 року (справа №404/6160/16-к), в якій зазначено, зокрема, що особливостями кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є: 1) підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінальних правопорушень, вичерпний перелік яких закріплено в ст. 477 КПК України (ч. 4 ст. 26, ч. 1 ст. 478 КПК України); 2) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника, від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Отже, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, як свідчить зміст глави 36 КПК України, має особливість стосовно початку такого провадження та його завершення. Жодних інших особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ані главою 36 КПК України, ані іншими положеннями КПК України не передбачено. Тобто, після того, як кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, що міститься у переліку таких правопорушень у ст. 477 КПК України, задіюється державно-владний ресурс органів досудового розслідування та прокуратури, який слугує подальшою рушійною силою здійснення досудового розслідування та підтримання обвинувачення під час судового розгляду.
Обвинувачення може підтримуватися потерпілим та/або його представником лише у випадках, передбачених ч. 3 ст. 338 КПК України (зміна прокурором обвинувачення в суді) та ч. 2 ст. 340 КПК України (відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення).
Такий висновок корелює з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України щодо віднесення до сторони обвинувачення потерпілого, його представника та законного представника тільки у випадках, установлених КПК України, та з п. 4 ч. 3 ст. 56 КПК України, згідно з яким під час судового провадження потерпілий має право підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Водночас, ч. 5 ст. 340 КПК України передбачає, що у випадку висловлення потерпілим згоди на підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.
Тлумачення норм КПК України в їх системному зв'язку дозволяє дійти висновку про те, що варто розрізняти поняття «кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення» та «підтримання потерпілим приватного обвинувачення».
Якщо під «кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення» слід розуміти провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, з числа перелічених у ч. 1 ст. 477 КПК України та здійснюється в загальному порядку, передбаченому КПК України, то підтримання потерпілим приватного обвинувачення здійснюється лише у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Тобто, кримінальне провадження, здійснюване на підставі ч. 5 ст. 340 КПК України, є окремою формою кримінального провадження, особливостями якої є: 1) підтримання обвинувачення потерпілим в суді; 2) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника від обвинувачення, є безумовною підставою для закриття кримінального провадження (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Таким чином, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що кримінальне провадження може бути закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення тільки у випадку відмови від обвинувачення і органів прокуратури, що в даному випадку не має місце.
Аналізуючи наведені вище норми права, беручи до уваги позицію Верховного Суду та конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що подана стороною захисту заява про закриття кримінального провадження задоволенню не підлягає, та у кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України слід відмовити у закритті у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Керуючись ст. 284, 340, 372, 477 КПК України, суд -
У кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України - відмовити у закритті у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1