Справа № 226/1914/21
ЄУН 226/1914/21
Провадження №2/226/638/2021
(заочне)
22 вересня 2021 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої - судді Клепка Л.І.
секретаря Новикової К.В.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши в заочному судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування вимог вказала, що 20.02.2021 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу вона та третя особа ОСОБА_2 придбали у відповідачки ОСОБА_3 у спільну часткову власність трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у якій, незважаючи на відчуження квартири, залишилася бути зареєстрованою відповідачка. Зазначаючи на те, що реєстрація відповідачки у спірній квартирі створює перешкоди у повноцінному розпорядженні правом власності на нерухоме майно, позивачка просить суд визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право користування вказаною квартирою, що дозволить їй зняти відповідачку з реєстраційного обліку та захистить її право власності.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, обґрунтовуючи їх викладеним в позовній заяві обставинами, і просила суд позов задовольнити.
Третя особа на стороні позивачки ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Відповідачка, будучи повідомленою про час і місце судового розгляду у спосіб, визначений процесуальним законом, до судового засідання не з'явилася, що дає суду підстави для розгляду справи у заочному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.
Встановивши характер спірних правовідносин та надавши оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 20.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Мирноградського міського нотаріального округу Донецької області, позивачці ОСОБА_1 і третій особі ОСОБА_2 на підставі спільної часткової власності (1/4 і 4/5 відповідно) належить трикімнатна квартира жилою площею 37,5 кв.м, загальною - 54,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку вони придбали 20.02.2021 у відповідачки ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 , від імені яких на підставі нотаріально посвідченої довіреності у зв'язку з перебуванням продавців за межами міста Мирнограда діяв їх повірений (а.с.4-6).
Факт набуття позивачкою ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6).
Згідно інформації Відділу ведення Реєстру територіальної громади м.Мирноград Донецької області №4311 від 01.04.2021 року та довідки з місця проживання, відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до теперішнього часу значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , проте з 2014 року за вказаною адресою не проживає (а.с.7). Це ж підтверджується і актом координаційного комітету органів самоорганізації населення м.Мирнограда №126 від 06.04.2021 року (а.с. 8).
Факт непроживання відповідачки ОСОБА_3 за вказаною адресою був також підтверджений в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що з 1982 року вона проживає в будинку АДРЕСА_2 . Приблизно з цього часу в зазначеному будинку стала проживати сім'я ОСОБА_6 , чия квартира розташовувалась у тому ж під'їзді, де знаходилася її квартира. Приблизно в 2014-2015 році, коли на Донбасі почалися бойові дії, сім'я ОСОБА_6 залишила м.Димитров. З того часу відповідачка в м.Димитров ( ОСОБА_7 ) не поверталася. Від сусідів їй стало відомо, що відповідачка розмістила об'яву про продаж квартири, а потім дізналася, що її квартиру купила позивачка з чоловіком, які роблять в квартирі ремонт.
Згідно ч.1 ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (п.33), застосовуючи положення статті 391 Цивільного Кодексу, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, позивач повинен довести, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV, однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання особи, що має на меті позивачка, є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Приймаючи до уваги викладене, а також відсутність між сторонами договорів на проживання відповідачки в квартирі або домовленостей щодо порядку її використання, суд дійшов висновку про наявність підстав для усунення перешкод у здійсненні позивачкою права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання відповідачки втратившою право користування квартирою.
Керуючись ст.ст.4, 5, 2, 76, 259, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , податковий номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом.
Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 22 вересня 2021 року. Повний текст судового рішення виготовлено 22 вересня 2021 року.
Суддя Л.І.Клепка