22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 380/1926/21
адміністративне провадження № К/9901/33048/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Губської О.А.,
суддів - Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі №380/1926/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанов,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №59781480 від 12.08.2019.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №59781480 від 12.08.2019.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 03 вересня 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не зазначив, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Посилання скаржника на статті Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 не дає підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
Також, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Крім того, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 31 серпня 2021 року у справі №420/10502/20, від 09 вересня 2021 року у справі № 160/1611/21 викладено висновок у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 329, 330, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі №380/1926/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанов.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова