20 вересня 2021 року
Київ
справа №320/3824/20
адміністративне провадження № Зн/9901/25/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.
учасники судового процесу:
представники відповідача: Павлович Д. М., Осовітня Ю. О.
розглянувши у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 320/3824/20 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року,
Верховний Суд постановою від 5 липня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) задовольнив. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №320/3824/20 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - ТДВ «Узинський цукровий комбінат», позивач) до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовив повністю.
Постанова суду вмотивована тим, що «етанол як складник бензину», виробництво і реалізацію якого здійснював позивач, за своїми характеристиками і вмістом спирту відповідає коду 2207 згідно з УКТ ЗЕД, як наслідок, є підакцизним товаром в розумінні положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), виробництво та обіг яких підпадає під регулювання Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).
При ухваленні судового рішення Верховний Суд прийняв до уваги підхід до правозастосування, який викладено у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №810/2684/15, від 3 серпня 2020 року у справі №826/14877/15, від 23 жовтня 2020 року у справі №810/841/16, а також в ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду постанові від 13 лютого 2020 року у справі №816/2897/15. Судова палата сформулювала висновок, відповідно до якого визначальною ознакою для віднесення товару до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД є визначення у складі речовини вмісту спирту в його відсотковому відношенні - концентрація спирту 80 об.% або більше.
23 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про перегляд постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позивач посилається на те, що у своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги та не надано правової оцінки висновку Державної митної служби України, наданого листом від 21 лютого 2020 року №16-4/16-02-01/8-16/220. При цьому, даний лист відповідач до матеріалів справи не надав, суди його не оцінювали, а про його існування позивач дізнався лише з тексту постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року. На переконання заявника, цей лист має істотне значення для справи, у зв'язку з чим є необхідність переглянути рішення за нововиявленими обставинами.
Крім того, позивач зазначає, що 23 липня 2021 року йому стало відомо про існування ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року у справі № 826/15063/15 (провадження №К/800/1273/16), у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за правилами інтерпретації УКТ ЗЕД компонент палива моторного альтернативного універсального не може бути віднесений до товарної позиції 2207, оскільки за спеціальними характеристиками підпадає під категорію 38. Той факт, що до складу КМПУ входить етанол об'ємною часткою від 98,8% до 99,2 %, який являє собою денатурований спирт етиловий різної концентрації та відповідає коду товару, згідно з УКТ ЗЕД 2207200000, не робить КМПУ таким спиртом.
Тобто, за позицією позивача, йому 23 липня 2021 року стала відома обставина, що має істотне значення для вирішення справи, а саме те, що товар «Етанол, як складник бензину», який виробляв та реалізував позивач згідно характеристик та правил до УКТ ЗЕД, повинен класифікуватися в товарній групі 3811.
ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вважає, що ця справа становить виключну правову проблему, а тому підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України. Такі доводи вмотивовані тим, що у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №816/2897/15 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при застосуванні правил до УКТ ЗЕД необхідно враховувати виключно хімічні показники складу продукту, однак, у вищевказаній ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року та постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 280/4142/19 касаційний суд при застосуванні правил до УКТ ЗЕД враховував саме функціональні показники складу продукту.
У відзиві на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ГУ ДПС, посилаючись на безпідставність доводів позивача та відсутність передбачених пунктом 1 другої статті 361 КАС України підстав для здійснення такого перегляду, просить у задоволенні заяви відмовити, а постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 липня 2021 року залишити без змін.
У судовому засіданні представники ГУ ДПС підтримали доводи і вимоги, викладені у відзиві на заяву про перегляд постанови Верховного Суду за нововиявленими обставинами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, 17 вересня 2021 року директор ТДВ «Узинський цукровий комбінат» подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивоване тим, що він не має юридичної освіти та не володіє достатньою кваліфікацією для здійснення повноцінного захисту інтересів товариства та представництва у справі такої складності. Водночас, кваліфікований представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку із хворобою та перебуванням на самоізоляції через контакт з особою, яка хворіє на COVID-19, на підтвердження чого надав довідку про те, що ОСОБА_1 17 вересня 2021 року був на прийомі у сімейного лікаря, який визначив діагноз: ГРВІ, підозра COVID-19.
Представники ГУ ДПС заперечували проти відкладення розгляду справи, вважаючи, що підстави для цього відсутні.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Так, про дату і час судового засідання позивач повідомлений належним чином, а відповідно до ухвали від 27 липня 2021 року про призначення до розгляду заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами та направлених на її виконання повісток-повідомлення від 28 липня 2021 року та від 16 серпня 2021 року явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Крім того, позивач, з огляду на неможливість участі у судовому засіданні ОСОБА_1 , не був позбавлений права уповноважити на участь (особисто або у режимі відеоконференції, в тому числі з використанням власних технічних засобів) у судовому засіданні, призначеному на 20 вересня 2021 року, іншого представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України (зокрема, але не виключно постанови від 2 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі №127/2-а-4944/11, від 10 червня 2021 року у справі №759/7715/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 3 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16), відповідно до якої, якщо її систематизувати, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд зазначав, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається заявник, не відповідають критеріям, про які вказано у вищенаведених постановах Верховного Суду щодо правового змісту поняття «нововиявлених обставин» як підстави для перегляду судового рішення у такому порядку.
Так, посилання заявника на те, що висновок Державної митної служби України, наданого листом від 21 лютого 2020 року №16-4/16-02-01/8-16/220 має істотне значення для справи є безпідставними, оскільки у постанові Верховного Суду здійснено системне тлумачення норм права, які регулюють спірні у цій справі правовідносини, за результатом якого зроблено висновок про відповідність товару «етанол як складник бензину» коду 2207 згідно з УКТ ЗЕД.
Висновок Державної митної служби України, наданий листом від 21 лютого 2020 року №16-4/16-02-01/8-16/220, не є обставиною, тобто певним матеріально-правовим фактом, відповідно, його наявність не має правового значення і не впливає на висновки суду касаційної інстанції. Доводи про те, що суд касаційної інстанції зазначав, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги та не надано правової оцінки цьому висновку Державної митної служби України, в контексті його істотного значення для вирішення справи спростовуються змістом постанови від 5 липня 2021 року, у якій така теза наведена в контексті доводів заявника касаційної скарги, а не висновків Верховного Суду. Посилання заявника на те, що цей лист відсутній в матеріалах справи також не відповідає дійсності (т. 2 а. с. 245-246).
Щодо доводів позивача про наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року у справі № 826/15063/15, колегія суддів зазначає, що такі доводи також не відповідають правовому змісту пункту 1 частини першої статті 361 КАС України, оскільки правова позиція суду в інших справах не є нововиявленою обставиною, тобто, істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Більш того, питання визначальних ознак для віднесення товару до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до частини першої статті 346 КАС України. Колегія суддів, яка розглядала справу №816/2897/15 вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм пункту 215.1 статті 215 ПК України, викладеного у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 826/15341/15 (що компонент моторного палива альтернативного є продукцією, яка відноситься до підакцизної). За наслідками касаційного перегляду справи №816/2897/15 судова палата ухвалила постанову від 13 лютого 2020 року, у якій дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №826/15341/15, оскільки визначальною ознакою для віднесення товару до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД є визначення у складі речовини вмісту спирту в його відсотковому відношенні - концентрація спирту 80 об.% або більше.
Цей висновок було враховано колегією суддів під час касаційного перегляду справи № 320/3824/20 за позовом ТДВ «Узинський цукровий комбінат» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Питання наявності у цій справі виключної правової проблеми не може вирішуватися під час вирішення питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а під час касаційного перегляду справи наявність такої проблеми не було виявлено, як і не було встановлено наявність підстав для відступу від усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №816/2897/15.
Посилання на постанову Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 280/4142/19 є недоречним, оскільки предмет судового розгляду істотно відрізняється від предмета судового розгляду у справі №320/3824/20.
Проаналізувавши усі доводи позивача, викладені у заяві про перегляд постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що вони зводяться до незгоди із правовою позицією суду касаційної інстанції та ухваленим судовим рішенням, однак, не є підставою, з якою норми КАС України пов'язують можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Частиною першою статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Частиною другою наведеної статті встановлено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року не підлягає задоволенню, відповідно, судове рішення залишається в силі.
Керуючись статтями 355, 359, 361, 367 - 369 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року у справі № 320/3824/20.
Постанову Верховного Суду від 5 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 залишити в силі.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року.
Судді: М. М. Гімон
Є. А. Усенко
Р. Ф. Ханова