про залишення касаційної скарги без руху
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа №352/3136/13-а
адміністративне провадження №К/9901/33124/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Фермерського господарства "Нива" до Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання нечинними та скасування рішень,
Перший заступник прокурора Івано-Франківської області та Голова Фермерського господарства "Нива" звернулися до суду з позовом, в якому просили, зокрема, визнати нечинними та скасувати рішення від 26 травня 2005 року «Про виділення земельних ділянок» та рішення від 20 липня 2007 року «Про розгляд протесту прокурора № 651 від 12 червня 2007 року на рішення сесії Угринівської сільської ради Тисменицького району «Про виділення земельних ділянок від 26 травня 2005 року».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами в оскаржуваних рішеннях норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій він просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що повний текст судового рішення складено 05 липня 2021 року, копію постанови йому надіслано не було.
Касаційну скаргу направлено до Верховного Суду 02 вересня 2021 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення є: повідомлення отримане судом про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу скаржника, якщо таке рішення направлялось електронною поштою або поштове повідомлення із відміткою про його отримання, відмову в отриманні копії судового рішення або відсутність особи за адресою місцезнаходження, якщо судове рішення направлялось скаржнику поштою.
Зазначені скаржником у касаційній скарзі обставини не свідчать про ненаправлення йому судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, оскільки обов'язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 Кодексу адміністративного судочинства України), а скаржником не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.
Отже, Cуд критично оцінює доводи скаржника про те, що строк на касаційне оскарження рішення пропущено з поважних причин.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі (стаття 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Згідно з інформацією, що міститься в Реєстрі, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року була розглянута у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року та оприлюднено 07 липня 2021 року.
Отже, інформацію про оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скаржник мав можливість отримати також і з Реєстру, починаючи з 07 липня 2021 року, однак, касаційну скаргу подав тільки 02 вересня 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням вищевикладеного, наведені скаржником доводи щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а тому йому слід подати нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначити інші підстави для поновлення строку із наданням підтверджуючих доказів.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачі звернулися до суду першої інстанції у 2008 році, а тому судовий збір має бути сплачений відповідно до вимог чинного законодавства, чинного на час звернення до суду.
Порядок сплати судового збору на час звернення до суду було врегульовано Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 із позовних заяв немайнового характеру справляється мито в розмірі 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Державне мито, яке згідно із статтею 3 цього Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита (пункт 2 статті 11 Декрету).
Пунктом 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV (в редакції, чинній станом на 2008 рік) визначено, що для цілей застосування законів для визначення неоподатковуваного мінімуму використовується сума у розмірі 17 гривень.
Позивачами заявлено вимоги про визнання нечинними та скасування рішення від 26 травня 2005 року «Про виділення земельних ділянок», рішення від 20 липня 2007 року «Про розгляд протесту прокурора № 651 від 12 червня 2007 року на рішення сесії Угринівської сільської ради Тисменицького району «Про виділення земельних ділянок від 26 травня 2005 року», тобто дві позовні вимоги.
Таким чином, ставка мита, яка підлягала сплаті на час звернення до суду, становила 34 гривні.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 68,00 грн (200% від 34,00).
Скаржником до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору № 0.0.22521752213.1 від 02 вересня 2021 року на суму 20,00 гривень.
Зважаючи на те, що вказана сума судового збору не відповідає розміру, який визначено нормами Закону України «Про судовий збір», скаржнику слід доплатити судовий збір у розмірі 48,00 гривень та надати докази такої сплати.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Однак, в касаційній скарзі скаржником не наведено жодних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення з обґрунтуванням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів на їх підтвердження; наданням доказів сплати судового збору та зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, викладені в заяві ОСОБА_1 .
2. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Фермерського господарства "Нива" до Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання нечинними та скасування рішень.
3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний