21 вересня 2021 року
Київ
справа №520/3535/2020
адміністративне провадження №К/9901/17302/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - Занкевича Назара Володимировича про відвід судді-доповідачу Соколову В. М. у справі № 520/3535/2020 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправною та скасування постанови,
21 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (суддя-доповідач Яковенко М. М., судді Дашутін І. В., Шишов О. О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
02 жовтня 2020 року у зв'язку із введенням судді-доповідача Яковенка М. М. до складу іншої судової палати на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12, у справі призначено повторний автоматизований розподіл, згідно з протоколом проведення якого визначено нову колегію суддів у складі: Соколова В. М. (судді-доповідача), Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.
20 вересня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - Занкевича Назара Володимировича про відвід судді-доповідача Соколова В. М. від участі у розгляді цієї справи.
В обґрунтування заявленого відводу заявник посилається на те, що касаційне провадження відкрите 21 серпня 2020 року, проте справа не розглянута у встановлений строк. Вказує, що суддею-доповідачем - Соколовим В. М. після перерозподілу справи № 520/3535/2020 не прийнято жодного процесуального рішення у цій справі, зокрема стосовно прийняття її до свого провадження, а тому вважає, що суддею-доповідачем не виконано покладений на нього процесуальний обов'язок щодо своєчасності прийняття необхідних процесуальних рішень (стаття 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) через що, суттєво порушено розумність строків розгляду справи.
Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді-доповідача Соколова В. М.
Вирішуючи вищезазначену заяву Верховний Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 36 КАС України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Зі змісту наведених норм випливає, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу -запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Так, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід судді-доповідачу Соколову В. М., Суд уважає, що доводи скаржника про його необ'єктивність та/або неупередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.
Аргументи, якими позивач мотивує заяву про відвід судді Соколова В. М., не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Крім того, дотримання процесуального порядку підготовки справи до касаційного розгляду покладається на суддю-доповідача. Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вчиняє такі дії: з'ясовує склад учасників справи; вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи; вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції; вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються; вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи. Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вказана норма КАС України не містить обов'язку щодо прийняття справи після повторного перерозподілу до свого провадження окремим процесуальним документом.
Отже, доводи заявника про те, що суддею-доповідачем не виконано покладений на нього процесуальний обов'язок щодо прийняття адміністративної справи до провадження внаслідок зміни колегії суддів побудовані на припущеннях та суб'єктивній оцінці й не є достатніми для встановлення упередженості цього судді за суб'єктивним чи об'єктивним критеріями.
Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість судді Соколова В. М. або необ'єктивність під час розгляду справи № 520/3535/2020 заявником не наведено, а суддями не встановлено.
За таких обставин, клопотання про відвід судді-доповідачу Соколову В. М., є необґрунтованим.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 40, Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Занкевича Назара Володимировича про відвід судді-доповідачу Соколову В. М. у справі № 520/3535/2020 визнати необґрунтованою.
Передати заяву представника позивача ОСОБА_1 - Занкевича Назара Володимировича про відвід судді-доповідачу Соколову В. М. у справі № 520/3535/2020 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько ,
А. Г. Загороднюк,
Судді Верховного Суду