21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 671/116/19
адміністративне провадження № К/9901/25469/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19 за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_2. про визнання дій неправомірними та повернення коштів,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_2., в якому просив:
- прийняти позовну заяву до розгляду і залучити ОСОБА_1 як позивача, а ОСОБА_2 , як відповідача до судового розгляду справи;
- приєднати до відповідальності ОСОБА_3 , бо інцидент з ним має пряме відношення до цієї ж справи: порушення законів груп і працівників ДВС, до якої входить його жінка. Його агресивні і образливі дії які підходять до статті 125 і 126 КК містять також склад іншого злочину (співучасть), все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів. Надати правову оцінку його діям і назначити компенсацію матеріальних збитків у розмірі 3000 гривень, або направити ці матеріали справи на розслідування;
- хоч банк сам відізвав, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.08.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу № 10391 Швець Русланом Олеговичем, а тому і виконавчого збору не може бути;
- витребувати в ДВС документи з підписом ОСОБА_1 , надані 06.02.2018 , як доказ про порушення Конституції, прав та свобод людини, мотивів ігнорування рішення суду працівниками Волочиського районного відділу ДВС, які свідомо виконували незаконні примхи працівників "ПриватБанку" як співучасники;
- провести судовий контроль, за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, за виконанням судових рішень стосовно, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби за правилами статті 181 КАС України;
- назначити працівнику ДВС ОСОБА_2 , суму повернення незаконно знятих з ОСОБА_1 коштів, які продовжують зніматися, а сума повернення збільшуватись, і за період подання заяви до суду, повернути, станом на сьогоднішнє число незаконно знятих - 2240 грн., і назначити морально-матеріальну компенсацію у розмірі 10000 гривень, який на 23.01.2019 не відізвав з пенсійного відділу постанову про стягнення (неіснуючого) боргу;
- звільнити від сплати судового збору.
04 лютого 2019 року ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_2. про визнання дій неправомірними та повернення коштів, передано на розгляд Хмельницького окружного адміністративного суду.
12 березня 2019 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі ОСОБА_2. про визнання визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
29 березня 2019 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Волочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі ОСОБА_2. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - повернуто позивачеві, оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 12 березня 2019 року.
21 квітня 2020 року на адресу Хмельницького окружного адміністративного суду від позивача надійшло звернення для усунення недоліків, в якому позивач просить взяти за основу подану заяву 24.01.2019 до Волочиського районного суду, який був перенаправлений до Хмельницького окружного адміністративного суду (додатки були пронумеровані олівцем в районному або окружному суді), а теперішнє повторне звернення для усунення недоліків вважати Додатком, для того щоб добитися справедливості і закінчити з багаторічними стражданнями.
22 квітня 2020 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 671/116/19 звернення ОСОБА_1 для усунення недоліків у cправі за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_2. про визнання дій неправомірними та повернення коштів, повернуто заявнику без розгляду.
08 вересня 2020 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року залишено без змін.
15 вересня 2020 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частинах постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в адміністративній справі № 671/116/19, а саме замінено прізвище позивача з " ОСОБА_1 " на вірне " ОСОБА_1 ".
На ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 липня 2021 року.
13 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом уточнення змісту та вимог касаційної скарги щодо дати та змісту рішень судів попередніх інстанції, які позивач оскаржує; обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання; касаційної скарги в новій редакції із належним обґрунтуванням зазначених позивачем підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, на якій подається касаційна скарга; надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі 2270 грн.
13 серпня 2021 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду надійшло уточнення до касаційної скарги, у якій позивач просить звільнити його від сплати судового збору та скасувати рішення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19.
Проте, позивачем не надано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами на його обґрунтування.
Крім того, Верховним Судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 02 серпня 2021 року установлено, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена 15 вересня 2020 року, а касаційну скаргу у цій справі подано до суду поштою лише 08 липня 2021 року, тобто без дотримання встановлених процесуальним законом строків її подання.
Судом установлено, що вперше касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19 надійшла до Верховного Суду 07 жовтня 2021 року.
Проте, 24 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19 повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги.
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19.
21 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
02 червня 2021 року позивач звернувся втретє з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №671/116/19.
23 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
08 липня 2021 року ОСОБА_1 вчетверте подав касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
Суд наголошує, що невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Суд наголошує, що подача касаційної скарги більш ніж через 9 місяців після ухвалення оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов'язків.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, позивачем не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 02 серпня 2021 року в частині надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання. При цьому, позивач не надав суду інформацію про причини невиконання вимог ухвали суду та не заявив відповідних клопотань щодо цього.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що позивачем у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відпустками суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 671/116/19 за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділення ДВС в особі ОСОБА_2. про визнання дій неправомірними та повернення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська