про відмову у відкритті касаційного провадження
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 300/3334/20
адміністративне провадження № К/9901/22295/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування протокольного рішення комісії від 15 липня 2020 року за № 6, висновку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію», а також наказу від 28 липня 2020 року за № 245 о/с «По особовому складу», та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію» на підставі заяви від 17 червня 2020 року і доданих до неї документів,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- протокольне рішення комісії ГУНП з розгляду питань, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 15 липня 2020 року щодо підтвердження законності виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі підпункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію»;
- висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про національну поліцію», складений на підставі матеріалів поліцейського від 15 липня 2020 року;
- наказ Головного управління «По особовому складу» від 28 липня 2020 року №245 о/с;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу на підставі раніше поданої ним заяви про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 17 червня 2020 року і наданих до неї документів, одноразову грошову допомогу у зв'язку із визначенням ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції відповідно до пункту 3 частини першої статті 97, підпункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 2016 року №4 (у редакції наказу МВС 21.09.2017 № 788).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судами першої та апеляційної інстанції рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
В межах встановленого строку, скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07 липня 2021 року подано заяву на усунення недоліків касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження.
Касаційна скарга направлена до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 15 червня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із тим, що Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в сумі 146 404,30 гривень, що на його переконання суттєво відрізняється від розмірів визначених у підпункті "в" пункту 3 частини першої статті 99 Закону України "Про національну поліцію".
Встановлено, що судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункт «а» частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо виплати грошової допомоги особам, які отримали травму під час проведення загальнообов'язкових занять з фізичної підготовки під час проходження служби при виконанні ним службових обов'язків, зокрема, висновку, що така травма, пов'язана із виконанням повноважень та основних завдань міліції та поліції.
Скаржник зазначає, що відповідна касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для правозастосовчої практики із підстав існування низки рішень судів першої та апеляційної інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками щодо віднесення отриманої травми в робочий час, як травми, що отримана під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції у відповідності до статей 2, 10 Закону України «Про національну поліцію», зокрема, у справах № 300/1607/19, № 300/1809/19, № 300/267/20, № 300/463/20, які не переглядалися Верховним Судом.
Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. При цьому, колегія суддів враховує, що зазначені скаржником судові рішення у справах № 300/1607/19, № 300/1809/19, № 300/267/20, № 300/463/20 прийняті за інших обставин.
Водночас, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржник не зазначив конкретної норми права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також не обґрунтовав, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування протокольного рішення комісії від 15 липня 2020 року за № 6, висновку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію», а також наказу від 28 липня 2020 року за № 245 о/с «По особовому складу», та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію» на підставі заяви від 17 червня 2020 року і доданих до неї документів.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа