про відмову у відкритті касаційного провадження
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 207/1887/20
адміністративне провадження № К/9901/22854/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
29 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 207/1887/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України, в якій позивач просила зобов'язати відповідача виплатити пенсію за період з березня 2020 року по серпень 2020 року включно, з компенсацією, нарахувати (призначити) пенсію за останній рік роботи ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання: документа, що підтверджує сплату судового збору, позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначення належного відповідача у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, позовну заяву повернуто у зв'язку із неусуненням недоліків.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання уточнюючої касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням судових рішень, які оскаржуються; вимог до суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги; надання примірника касаційної скарги для направлення відповідачу; надання доказів сплати судового збору або зазначення підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору; зазначення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08 липня 2021 року скаржником подано уточнену касаційну скаргу, в якій вона посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права. Просить Верховний Суд врахувати, що Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2021 року звільнив її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Також скаржник вказує на те, що до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулась 19 червня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Такими ухвалами в силу пунктів 3, 4, 5, 13, 17, 20 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України є ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Предметом оскарження у цій справі є судові рішення, прийняті за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині її відповідності вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не розглянуто по суті всі її вимоги.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не надано документа, що підтверджує сплату судового збору.
Крім того, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Натомість, оскільки вищевказані вимоги виконано не було, позивачем не обґрунтовано порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень її прав, свобод та інтересів, суд першої інстанції вказав на необхідність усунення вказаного недоліку.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Судом першої інстанції вказано позивачу на необхідність уточнення відповідача (ів) у справі, оскільки Міністерство соціальної політики України в даній справі є неналежним відповідачем, адже не наділене повноваженнями здійснення пенсійних виплат.
За приписами частин першої, другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, наведеними положеннями визначено обов'язок особи, яка звертається до суду із позовною заявою, виконати у визначений строк вимоги суду та усунути відповідні недоліки, зокрема, надати документ, що підтверджує сплату судового збору; визначити належних відповідачів у справі та зазначити обгрунтування своїх вимог.
У разі невиконання вимог суду та неусунення виявлених недоліків, позовна заява підлягає поверненню скаржнику.
Скаржником у встановлений судом першої інстанції строк, не було усунуто недоліки позовної заяви, а саме - не надано документа про сплату судового збору та позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не вказано належного відповідача (ів) до яких заявлено позовні вимоги.
Доводи касаційної скарги не містять належних та достатніх підстав, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а тому колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення про повернення позовної заяви з дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи, що зміст ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, та прийнятої за наслідками її перегляду постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, свідчить про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа