65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2858/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А., розглянувши заяву ITIRO AG (ІТІРО АГ) від 21.09.2021 (вх. № 4-73/21 від 21.09.2021) про арешт морського судна, особа, яка може отримати статус учасника справи TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED (Твінхоуп Шиппінг Компані Лімітед) (Джон Кеннеді Стріт, Іріс Хауз, офіс 740Б, м. Лімассол, Республіка Кіпр (John Kennedy Street, Iris House, office 740B, Limassol, Cyprus) (41 вул. Акті Міулі, 185 35, м. Пірей, Греція 35 Пірей, Греція (41, Akti Miaouli, 185 35 Piraeus, Greece)
ITIRO AG (ІТІРО АГ) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про арешт морського судна від 21.09.2021 (вх. № 4-73/21 від 21.09.2021) в якій просить суд накласти арешт на судно т/х AGIOS KONSTANTINOS (IMO 9316660, прапор - Кіпр), зареєстрованим власником якого є компанія TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED, місцезнаходження: Джон Кеннеді Стріт, Іріс Хауз, офіс 740Б, м. Лімассол, Республіка Кіпр (John Kennedy Street, Iris House, office 740B, Limassol, Cyprus) (41 вул. Акті Міулі, 185 35, м. Пірей, Греція 35 Пірей, Греція (41, Akti Miaouli, 185 35 Piraeus, Greece), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ), адреса: Україна, 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ), адреса: Україна, 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6.
Вказана заява обґрунтована тим, що Компанія ITIRO AG (надалі - Заявник) має чинну морську вимогу до компанії TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED (надалі - Боржник), яка виникла у зв'язку зі збитками, завданими Боржником в результаті неналежного виконання умов Договору тайм-чартеру від 15.06.2021 (надалі - Договір), який був укладений між Боржником та Заявником для перевезення вантажу (фосфатна руда) з порту Акаба (Йорданія) до порту Парадіп (Індія).
За твердженням Заявника сума морської вимоги, що є збитками, завданими неправомірними діями Боржника щодо неналежного виконання умов Договору, складається з наступного:
1. Декларування невірних даних щодо кількості палива при доставці судна у чартер:
- паливо з дуже низьким вмістом сірки (важке паливо / мазут) - (195,730 мт х 540 доларів США) - 105 694,20 доларів США
- суднове паливо з низьким вмістом сірки (дизельне паливо) - (18,550 мт х 630 доларів США) - 11 686,50 доларів США
2. Втрата сталійного часу в порту навантаження (порт Акаба), у зв'язку з безпідставним зменшенням швидкості судна - 28 549,32 доларів США;
3. Час поза чартером (1-3.08.2021), що не підлягає сплаті за Договором, у зв'язку з безпідставним відхиленням судна від маршруту - 65 663,67 доларів США;
4. Час поза чартером (втрата черги для вантажних операцій порту розвантаження), у зв'язку з безпідставним відхиленням судна від маршруту та запізненням до порту відвантаження (Парадіп) - 76 981,22 доларів США;
5. Розбіжності у витратах за комунікацію, харчування та представницькі витрати, у зв'язку з порушеннями умов Договору - 50,62 доларів США.
Заявник визнає, що існує залишок грошових коштів за Договором в розмірі 7 807,33 доларів США, що підлягає сплаті на користь компанії TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED, тому 7 807,33 доларів США підлягають зустрічному зарахуванню та вираховуються із загальної суми вищенаведених вимог (288 625,53 доларів США). Тому сума морської вимоги складає 280 818,20 доларів США (288 625,53 - 7 807,33 = 280 818,20).
ITIRO AG (ІТІРО АГ) зазначає, що після узгодження між Заявником та Боржником умов Договору за посередництвом брокера OPTIMA INTERNATIONAL SHIPBROKING SERVICES SA, останній надіслав Заявнику засобами електронного зв'язку підтверджене призначення на рейс (fixture recap - являє собою короткий виклад умов чартеру, на підставі яких укладається договір фрахтування), яке містить всі істотні умови тайм-чартеру, включаючи найменування сторін договору, назву судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна тощо. Відповідно до положень підтвердженого призначення (recap / рекап) та п. 94 Договору Боржник зобов'язувався передати Заявнику у тайм-чартер судно т/х AGIOS KONSTANTINOS (IMO: 9316660), прапор - Кіпр, 2004 року побудови, тип балкер, що має, серед іншого, наступні параметри та технічні характеристики: загальний дедвейт: біля 76,629 мт; вантажомісткість: 3.204.495 куб. футів в основних трюмах; загальна довжина / максимальна ширина: 224,94 м / 32,26 м (далі - судно).
15.06.2021 судно було передано Заявнику в порту Тутікорін (Індія), як це передбачено умовами підтвердженого призначення (recap / рекап) та підтверджується повідомленням Боржника в особі капітана судна від 15.06.2021.
Заявник здійснив перерахування фрахтових платежів за Договором, що підтверджується самим Боржником у Другому передкінцевому звіті про баланс платежів за фрахт від 09.08.2021 року.
Таким чином, сторонами було дотримано письмової форми правочину шляхом обміну відповідними електронними листами та сканованими копіями Договору. Сторони своєю поведінкою та конклюдентними діями, зокрема, шляхом передачі судна Заявнику в найм та перерахування фрахтових платежів, а також фактичним виконанням умов Договору засвідчили існування між ними правовідносин з надання судна Заявнику для перевезення вантажу Заявника на певний час (правовідносини з фрахтування).
15.06.2021 Боржник в особі капітана судна надіслав на електронну адресу Заявника повідомлення про доставку судна. Капітан заявив, що на борту судна знаходиться паливо у наступній кількості: паливо з дуже низьким вмістом сірки (важке паливо / мазут) - 1910,0 метричних тонн (мт); суднове паливо з низьким вмістом сірки (дизельне паливо) - 160,0 метричних тонн (мт).
На замовлення Заявника незалежна сюрвейерська компанія TMC MARINE (Лондон, Великобританія) провела незалежне розслідування та дійшла певних висновків, що були викладені у наданому суду звіті «AGIOS KONSTANTINOS Витрати палива» від 17.09.2021. Заявник посилається на те, що незалежний експерт компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) вивчив інформацію про кількість бункерного палива на судні, визначену, зокрема у звіті від 09.06.2021 про обстеження (сюрвей) бункера та сертифікат від 09.06.2021 про кількість палива на борту після закінчення фрахту, що були видані компанією MARITECH COMMERCIAL INC. Серед іншого, експерт компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) проаналізував інформацію про залишок палива на борту, вказану в ІМО декларації про суднові припаси від 07.06.2021, що була підписана капітаном судна та подана до митного органу Індії в порту Тутікорін та засвідчена печаткою митного інспектора.
Відповідно до наданих документів, що на момент прибуття судна в порт Тутікорін (Індія) з чартеру від попереднього фрахтувальника на борту судна знаходилось приблизно 1722,17 тонн мазуту та 141,42 тонн дизельного палива та на момент виходу з порту кількість палива складала - 1732,935 тонн та 142,326 тонн відповідно, що також підтверджує факт завищення капітаном показників кількості палива на судні. У проміжок часу між 09 та 15 червня 2021 судно практично не рухалось та використовувало мінімальну кількість палива, що жодним чином не співмірна виявленій різниці.
Незалежний експерт компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) дійшов висновку, що кількість мазуту на борту була завищена капітаном приблизно на 195,745 тонн важкого палива (мазут) та приблизно на 18,538 тонн дизельного палива (пункти 4.9-4.10 звіту). Показники є приблизними.
Заявник вказує, що Другий передкінцевий звіт про баланс платежів за фрахт від 09.08.2021, виданий Боржником при завершенні морського перевезення за Договором також містить аналогічні дані щодо показників кількості палива на борту на момент передачі судна в тайм-чартер (Договір) 15.06.2021, а саме: 1910,0 мт мазуту; та 160,0 мт дизельного палива, які насправді були завищені судновласником.
Згідно з пп. А пункту 71 "Застереження про бункер" Договору судно має бути доставлено (передано) у фрахт з приблизно 1900 метричними тоннами важкого рідкого палива (IFO / мазут) та близько з 140/150 метричними тонн суднового палива з низьким вмістом сірки (LSGO / дизельне паливо). Судно підлягає поверненню з фрахту з такою ж кількістю палива з дуже низьким вмістом сірки (VLSFO / мазут), що і при передачі судна у фрахт, з запасом до 5% більше або на 3% менше, і суднового палива з низьким вмістом сірки (LSGO / дизельне паливо), як на борту, без поповнення.
Фрахтувальники сплачують за паливо в межах першого фрахтового платежу із розрахунку орієнтовного споживання 20 метричних тонн палива з низьким вмістом сірки (LSGO / дизельне паливо) на визначений власниками банківський рахунок. Будь-які розбіжності підлягають врегулюванню одночасно з виставленням передфінального рахунку за фрахт при поверненні судна з фрахту.
Ціни палива однакові в обох кінцях (при передачі / поверненні судна): 540 доларів США за метричну тонну важкого рідкого палива (IFO / мазут) / 630 доларів США за метричну тонну суднового палива з низьким вмістом сірки (LSMGO / дизельне паливо).
Факт внесення Заявником першого фрахтового платежу підтверджується самим Боржником у Другому передкінцевому звіті про баланс платежів за фрахт від 09.08.2021.
Як зазначає Заявник, міжнародна морська практика та сталі звичаї ділового обороту у правовідносинах щодо фрахтування суден передбачають, що при передачі судна за договором фрахтування фрахтувальник зобов'язаний сплатити судновласнику (фрахтівнику) вартість палива, що фактично знаходиться на судні в момент такої передачі, Незалежний експерт сюрвейерської компанії TMC MARINE встановив, що через відхилення від маршруту відстань збільшилася на 110 миль (відхилення склало 185 миль порівняно з 75 милями напряму), що вимагало 17,35 годин додаткового руху судна та 25,30 тонн додаткового палива при такій же середній швидкості та витраті палива. На думку експерта, що ґрунтується на вивченні умов Договору судновласники мають нести відповідальність за ці додаткові витрати палива та часу (п. 4.24). Тобто фактично придбати (викупити) це паливо.
Однак, за твердженням Заявника, шляхом декларування завищеного об'єму залишку палива на борту при передачі судна у фрахт ITIRO AG (ІТІРО АГ), маніпуляцій Боржника та надання неправдивої інформації щодо норми споживання палива під час переходу судна в баласті з порту Тутікорін до порту Акаба, Боржник ввів Заявника в оману щодо реального об'єму палива на борту при передачі судна у фрахт 15.06.2021. Відтак, 15.06.2021 при передачі судна у фрахт за Договором Заявник, будучи введений в оману щодо фактичної кількості палива на борту судна, був вимушений сплатити за більший об'єм залишку палива, ніж фактично знаходився на борту судна.
Таким чином, Заявник стверджує, що дії Боржника в особі капітана судна призвели до завдання Заявнику збитків у розмірі вартості важкого палива (мазуту) 105,694.20 доларів США (195,730 мт х 540 доларів США) та дизельного палива у розмірі 11685,50 доларів США (18,550 мт х 630 доларів США) внаслідок завищення капітаном даних щодо кількості палива на момент передачі судна Заявнику 15.06.2021.
Після передачі судна фрахтувальнику в порту Тутікорін (Індія) судно здійснило перехід в баласті (без вантажу) до порту Акаба (Йорданія) для подальшого завантаження.
У звіті від 17.09.2021 експерт незалежної сюрвейерської компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) встановив, що в порту Акаба було проведено обстеження (сюрвей) бункерного палива і на той час кількість виявленого на судні бункерного палива складала 1432,65 тонн мазуту та 147,68 тонн суднового дизельного палива (п. 4.15 Звіту).
Таким чином, судно під час переходу витратило всього 1714,255 - 1432,65 = 281,605 мт мазуту. Це в середньому складає приблизно 281,605 мт / 13,6125 (кількість днів, що зайняла перехід до порту Акаба) = 20,69 тонн на день (п. 4.16 Звіту).
Однак, Боржник під час передачі судна в чартер фактично задекларував середнє споживання мазуту 1910,0 - 1432,65 = 35,07 тонн на день (п. 4.17 Звіту). Експерт сюрвейерської компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) дійшов висновку, що заявлена норма споживання палива під час переходу судна до порту Акаба є неправильною (п. 4.17 Звіту) та була завищена капітаном судна (п. 4.19 Звіту).
Після завершення навантажувальних операцій з судном в порту Акаба (Йорданія) судно вирушило до порту Парадіп (Індія).
За результатами дослідження, викладеного у звіті від 17.09.2021 сюрвейерської компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія), наявні докази свідчать про те, що судно відхилилося від найбільш прямого маршруту до порту Парадіп з якихось невідомих причин, що може свідчити про проблеми з двигуном під час рейсу. Через це відхилення судно втратило три дні (1-3 серпня) (пункти 2.21, 4.22, 5.7 Звіту).
Незалежний експерт сюрвейерської компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) встановив, що через відхилення [судна AGIOS KONSTANTINOS] від маршруту відстань збільшилася на 110 миль (відхилення склало 185 миль порівняно з 75 милями напряму), що вимагало 17,35 годин додаткового руху судна та 25,30 тонн додаткового палива при такій же середній швидкості та витраті палива. На думку експерта, що ґрунтується на вивченні умов Договору судновласники мають нести відповідальність за ці додаткові витрати палива та часу (п. 4.24 Звіту).
Як вбачається зі звіту від 15.09.2021 сюрвейерської компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія), якби судно не допустило відхилення від прямого курсу, цілком ймовірно, що судно прибуло б до порту раніше за судно Idee Fixe, яке слідувало аналогічним маршрутом та відставало [від судна AGIOS KONSTANTINOS] приблизно на один день, однак заявляло про значно кращі погодні умови, ніж судно AGIOS KONSTANTINOS (пункти 4.25, 5.8 Звіту).
У звіті сюрвейерської компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) від 17.09.2021 зазначається, що капітан надавав спотворені дані щодо погодних умов, що також впливало на кількість витраченого пального (п. 4.25 Звіту).
Таким чином, висновки незалежного експерта компанії TMC MARINE (Лондон, Великобританія) підтверджують, що внаслідок відхилення судна AGIOS KONSTANTINOS від маршруту судно Idee Fixe, яке рухалось абсолютно аналогічним маршрутом, прибуло до порту Парадіп раніше за судно AGIOS KONSTANTINOS та стало до причалу порту першим для проведення вантажних операцій. Відтак, судно втратило свою чергу та повинно було чекати 3 дні поки причал буде звільнено, що завдало додаткових збитків Заявнику у вигляді оплати додаткового фрахту, витрат на паливо та інших витрат обумовлених Сторонами у Договорі (пропорційно втраченому часу).
Пунктом 4 Договору передбачено, що фрахтувальник має сплатити за користування та найм судна (фрахтова ставка) у розмірі 30 000,00 доларів США за кожен день пропорційно.
Заявник наголошує, що в порушення умов Договору та звичайної морської практики Боржник завдав Заявнику істотних збитків, про які зазначено вище, що призвело до виникнення спірних правовідносин та чинної морської вимоги.
Заявник вказує, що про порушення Боржником та інтересів Заявника останній повідомив компанію-страхувальника - Лондонський клуб взаємного страхування відповідальності судновласників (The London P&I Club, Великобританія), в якому застраховані комерційні ризики, пов'язані з його господарською діяльністю. Представник страхувальника, пані Ізабелла Мерлін, яка є старшим менеджером з врегулювання претензій та солісітором, виступаючи від імені та за дорученням Заявника звернулась до Боржника та його представника Адама Сівелла з вимогою сплатити завдані Заявнику збитки у розмірі 280,818.20 доларів США у відповідності до рахунку (звіт про баланс платежів за Договором) фрахтувальника. Вимога про оплату вказаних коштів та рахунок були надіслані на адресу Боржника та його представника електронним листом від 12.08.2021, копія якого була надана суду разом із заявою.
Заявник зазначає, що остаточний розмір понесених ним збитків буде заявлений під час пред'явлення позову до компетентного арбітражу та розгляду спору по суті.
Станом на дату звернення до суду з заявою про арешт судна Боржник не відшкодував завдані Заявнику збитки та відмовляється це робити.
У зв'язку з відмовою Боржника від виконання свого обов'язку з відшкодування Заявнику збитків, у Заявника виникла чинна морська вимога, що на думку Заявника свідчить про наявність обґрунтованих підстав для арешту судна AGIOS KONSTANTINOS (IMO: 9316660), зареєстрованим власником якого був та залишається Боржник.
Згідно з підпунктом а) пункту 93 Договору Стандартне застереження ВІМСО щодо вирішення спору Договір регулюється та тлумачиться відповідно до Англійського права, і будь-який спір, що виникає з цього Договору або у зв'язку з ним, передається на розгляд арбітражу в Лондоні відповідно до Закону про Арбітраж 1996 року або будь-яких законодавчих змін або повторного введення в дію, крім випадків, необхідних для виконання положень цього пункту Арбітраж проводиться відповідно до Регламенту Лондонської асоціації морських арбітрів (LMAA), що діє на момент початку арбітражного провадження.
Заявник зазначає, що він підтверджує про свою готовність та наміри пред'явити позов та ініціювати арбітражний розгляд у відповідності до положень арбітражного застереження, як визначено пунктом 93 Договору, з метою стягнення з Судновласника грошових коштів відповідно до вимоги від 12.08.2021. Позов буде пред'явлено у межах строків, передбачених частиною третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України, про що заявник зобов'язався надати суду відповідне підтвердження.
Також Заявник вважає, що підстав для вжиття судом зустрічного забезпечення немає, оскільки метою арешту судна в жодному разі не є перешкоджання (блокування) господарської діяльності Боржника, а виключно отримання від нього застави або іншого виду забезпечення, достатнього для покриття розміру (суми) морської вимоги, що має гарантувати явку Боржника під час судового розгляду по суті спору, а також забезпечити виконання рішення компетентного арбітражу. Крім того, пропозиція заявника про зустрічне забезпечення не вимагається у випадку подання заяви про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, що вбачається з приписів ч. 3 ст. 139 ГПК України.
Дослідивши зміст заяви про арешт морського судна, доказів, поданих в її обґрунтування, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ITIRO AG (ІТІРО АГ), виходячи з наступного.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із пункту 9 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України” (п. 43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду” (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).
Завданням накладення арешту майна в господарському процесі як заходу забезпечення позову є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Судом встановлено, що судно знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ, згідно з відомостями електронної бази даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, доступних на веб-сайті «http://www.marinetraffic.com/» та відомостями з Реєстру суднозаходів, що знаходиться у відкритому доступі та публікується на офіційному веб-сайті ДП «Адміністрація морських портів України».
Згідно інформації електронної бази морських суден EQUASIS компанія TWINHOPE SHIPPING CO LTD є зареєстрованим власником судна AGIOS KONSTANTINOS, ІМО 9316660, під прапором Республіки Кіпр).
10.10.2011 набув чинності Закон України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна» № 3702-VI, згідно якого Конвенція набирає чинності для України через шість місяців з дати одержання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про приєднання України до Конвенції відповідно до статті 15 Конвенції.
За положеннями пп. d) п. 1 ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року (далі - «Конвенція») «морська вимога» означає вимогу, що виникає на підставі, зокрема, договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції, арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Відповідно до статті 5 Конвенції Суд чи будь-який інший відповідний судовий орган, у межах компетенції якого судно було заарештовано, дозволяє зняття арешту під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, крім випадків, коли судно було заарештоване у зв'язку з морськими вимогами, що перераховані в підпунктах "o" та "p" пункту 1 статті 1. У таких випадках суд або інший відповідний судовий орган може дозволити продовження експлуатації судна власником, якщо останній надасть заставу в сумі, достатній для явки відповідача або інший вид забезпечення, або зможе визначити порядок ведення справ судна під час арешту. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір. Прохання про зняття арешту під таке забезпечення не може тлумачитися ані як визнання відповідальності, ані як відмова від використання законного обмеження відповідальності власника судна.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Конвенції встановлено, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1,чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
За приписами ч. 1 ст. 3 Конвенції з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1.
Згідно із підпунктом „к” пункту 1 частини першої статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VI „морська вимога” означає вимогу, що виникає на підставі поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються.
Відповідно до підпункту „а” пункту 1 частини першої статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VI „морська вимога” означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб.
Заявник в електронному листі від 12.08.2021 надав Боржнику розрахунок збитків (звіт про баланс платежів за Договором), що були понесені ним в результаті порушення Боржником умов Договору. Розумний строк для виконання Боржником грошового зобов'язання перед Заявником сплинув.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту» № 430 від 27.06.2013 капітан судна повинен сповістити капітана морського порту про запланований вихід судна з порту завчасно, але не пізніше ніж за 6 годин до запланованого часу виходу. У разі короткочасної (менше 6 годин) стоянки судна в порту повідомлення про вихід повинно надаватися не пізніше ніж за 2 години до виходу судна з порту. Вихід судна оформляється протягом 2 - 3 годин до виходу судна з порту після виконання необхідних процедур портовими властями та контролюючими органами після завершення завантаження і закріплення вантажу. При оформленні виходу судна на ньому обов'язково має бути присутня уповноважена особа Служби. Вихід з порту судна місцевого сполучення, тривалість стоянки якого не перевищує 12 годин, допускається оформляти з дозволу капітана морського порту одночасно з оформленням приходу його в порт.
Згідно із пунктом 10 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» № 451 від 21.05.2012 капітан судна (представник судновласника, морський агент, оператор морського термінала, який обслуговує яхти) заздалегідь, щонайменше за чотири години до приходу або відходу судна, звертається з використанням наявних засобів комунікації до адміністрації порту, підрозділу охорони державного кордону, митного органу та інших контролюючих органів та надає документи, передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, для здійснення прикордонного, митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного контролю. Контроль, як правило, здійснюється документально у приміщеннях контролюючих органів до прибуття (вибуття) судна до (із) порту.
Викладені вище приписи чинного законодавства, якими встановлено особливий порядок пропуску морського судна через державний кордон, зокрема, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, дозволяють дійти висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що на праві власності належить компанії TWINHOPE SHIPPING COMPANY, зробить неможливим відновлення порушеного права компанії ITIRO AG, у якої наявна чинна морська вимога до компанії TWINHOPE SHIPPING COMPANY.
Враховуючи, що Судно знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ (згідно наданих суду даних Реєстру суднозаходів та міжнародної інформаційної системи MarineTraffic щодо судна «AGIOS KONSTANTINOS», воно прибуло до порту Чорноморськ 19.09.2021 о 12:16 год для здійснення вантажно-розвантажувальних операцій), невжиття заходів забезпечення позову відносно судна «AGIOS KONSTANTINOS» в порядку глави 10 ГПК у вигляді арешту утруднить та зробить неможливим судовий захист законних прав Заявника.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника права морської вимоги до TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED, що є підставою для арешту судна «AGIOS KONSTANTINOS».
Щодо забезпечення позову, шляхом арешту морського судна, слід зазначити, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, арешту морського судна, може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду (арбітражу), у випадку задоволення позову, оскільки не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду (арбітражу), що являється передумовою для постановлення ухвали згідно статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на це суд дійшов висновку про арешт морського судна.
Згідно із частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
Суд роз'яснює, що відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136-138, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ITIRO AG (Alpenstrasse, 15, 6302 Zug, Switzerland; реєстраційний номер CHE-312.821.407; особа не є резидентом України) про арешт морського судна від 21.09.2021 (вх. № 4-73/21 від 21.09.2021) - задовольнити.
2. Накласти арешт на судно т/х AGIOS KONSTANTINOS (IMO: 9316660), зареєстрованим власником якого є компанія TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED (Твінхоуп Шиппінг Компані Лімітед) (John Kennedy Street, Iris House, office 740B, Limassol, Cyprus) (41 вул. Акті Міулі, 185 35, м. Пірей, Греція 35 Пірей, Греція (41, Akti Miaouli, 185 35 Piraeus, Greece), яке знаходиться в акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ), адреса: Україна, 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Чорноморськ Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ), адреса: Україна, 68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6.
Стягувачем за ухвалою є: ITIRO AG (ІТІРО АГ) (Alpenstrasse, 15, 6302 Zug, Switzerland; реєстраційний номер CHE-312.821.407; особа не є резидентом України).
Боржником за ухвалою є: TWINHOPE SHIPPING COMPANY LIMITED (Твінхоуп Шиппінг Компані Лімітед) (John Kennedy Street, Iris House, office 740B, Limassol, Cyprus; 41 вул. Акті Міулі, 185 35, м. Пірей, Греція 35 Пірей, Греція (41, Akti Miaouli, 185 35 Piraeus, Greece, реєстраційний номер невідомий; особа не є резидентом України).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набрала законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя Шаратов Юрій Анатолійович