22.09.2021 Справа № 914/2874/21
місто Львів
Суддя Господарського суду Львівської області Рим Т.Я., розглянувши без виклику представників сторін заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Актціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця),
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські перспективи" (далі - Товариство),
предмет позову: стягнення 294'442,56 грн,
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Актціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські перспективи" про стягнення 294'442,56 гривень. Позовні вимоги обґрунтовано таким:
- між Залізницею та Товариством у 2014 році укладено договір про надання рекламних послуг, згідно з яким Товариство за плату розміщувало свої рекламні конструкції на об'єктах залізничного транспорту. Зазначений договір закінчив свою дію 31.03.2018;
- Товариство у травні 2018 року пред'явило до Залізниці позов про зобов'язання укласти договір та заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду позов забезпечено - заборонено здійснювати демонтаж розміщених за договором рекламних конструкцій. Водночас спір за позовом Товариства ще досі не розглянутий у зв'язку із затягуванням Товариством розгляду справи;
- вказане спричиняє для Залізниці значні збитки у формі упущеної вигоди. Адже Товариство оплачує розміщення рекламних конструкцій за цінами, які діяли у 2018 році. Натомість з того часу вартість розміщення рекламних конструкцій значно зросла.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству здійснювати розповсюдження (розміщення) рекламного зображення на рекламних конструкціях, що знаходяться на об'єктах залізничного транспорту та розміщенні за спірним договором. Залізниця обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що протиправні дії Товариства завдають збитків Залізниці у вигляді упущеної вигоди.
Оцінка суду.
Між сторонами у справі укладено договір про надання рекламних послуг № Л/Т-14230 від 06.01.2014 (далі - Договір від 06.01.2014). Відповідно до пункту 2.1 Договору від 06.01.2014 розповсюджувач розміщає рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на об'єктах залізничного транспорту, а рекламодавець здійснює оплату згідно з виставленими рахунками за розміщення реклами на залізниці у сумі, визначеній у додатках до цього договору.
Додатковою угодою № 10/1 від 29.12.2017 встановлено, що Договір від 06.01.2014 діє до 31.03.2018.
Товариство 15.05.2018 подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву про визнання укладеними низки додаткових угод, серед іншого, про продовження строку дії Договору від 06.01.2014 до 31.03.2023. Ухвалою від 21.05.2018 у справі № 910/6065/18 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 заяву Товариства про забезпечення позову задоволено, заборонено Залізниці та іншим особам, які діють від імені та/або на замовлення Залізниці вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать Товариству та розміщені за визначеними адресами.
Станом на 22.09.2021 справу № 910/6065/18 не вирішено.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Таким чином, позивач, звертаючись з заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, суд констатує, між предметом спору у справі № 914/2874/21 та запропонованим Залізницею заходом забезпечення позову відсутній безпосередній зв'язок. Зокрема, заборона Товариству розміщувати рекламне зображення на рекламних конструкціях, що знаходяться на об'єктах залізничного транспорту, жодним чином не може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову про стягнення грошових коштів. Суд звертає увагу, що позивач не навів жодних причин необхідності забезпечити позов та не подав належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З урахуванням наведеного, у забезпеченні позову потрібно відмови.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання
Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Я. Рим