79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.09.2021 справа № 914/1429/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом ОСОБА_1
до відповідача за первісним позовом Санаторію “Нафтуся Прикарпаття”
про стягнення 63309,32 грн.
та за зустрічним позовом Санаторію “Нафтуся Прикарпаття”
до відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом) не з'явився
від відповідач за первісним позовом (від позивача за зустрічним позовом) не з'явився
Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 до відповідача за первісним позовом Санаторію “Нафтуся Прикарпаття” про стягнення 63309,32 грн., з яких 51286,62 грн. - основний борг, 5206,39 грн. - пені, 2073,92 грн. - 3% річних та 4742,39 грн. - інфляційних втрат.
Крім того, Санаторієм “Нафтуся Прикарпаття” заявлено зустрічний позов до відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р.
Ухвалою суду від 26.07.2021р. зустрічний позов Санаторію “Нафтуся Прикарпаття” прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 у справі №914/1429/21.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
20.07.2021р. Санаторієм «Нафтуся Прикарпаття» подано клопотання (вх.№2996/21) про постановлення судом окремої ухвали на підставі статті 246 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просить не створювати для позивача умов для незаконного збагачення шляхом стягнення з нього грошових коштів та враховуючи ознаки вчинення позивачем кримінального правопорушення, що наведені у вказаному клопотанні, просить суд постановити окрему ухвалу у даній справі.
10.08.2021р. ОСОБА_1 подано заяву (вх.№3256/21) про відмову від первісного позову. Крім того в поданій заяві позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просив проводити судове засідання без представника ОСОБА_1 .
10.08.2020р. ОСОБА_1 також подано заяву (вх.№18543/21) про закриття провадження у даній справі за зустрічним позовом, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
10.08.2021р. Санаторієм “Нафтуся Прикарпаття” подано клопотання (вх.№3257/21) про повернення судового збору.
09.09.2021р. Санаторієм “Нафтуся Прикарпаття” подано клопотання (вх.№20920/21) про проведення судового засідання без участі його представника.
Розглянувши клопотання Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» (вх.№2996/21 від 20.07.2021р.) про постановлення судом окремої ухвали на підставі статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.
В поданому клопотанні зазначено, що ознайомившись зі змістом позовної заяви у даній справі, Санаторій «Нафтуся Прикарпаття» повідомляємо суд про те, що договір купівлі-продажу №21, копія якого долучена до позовної заяви, підписано невідомою йому особою, у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 358 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів».
Відповідно до частини 1 статті 246 Господарського кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Згідно із частиною 11 статті 246 Господарського кодексу України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Як вбачається зі змісту статті 246 Господарського кодексу України, окрема ухвала постановляється судом з власної ініціативи у випадку виявлення порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, без необхідності подання клопотання чи заяви учасника справи, у зв'язку з чим клопотання Санаторію «Нафтуся Прикарпаття» (вх.№2996/21 від 20.07.2021р.) про постановлення окремої ухвали на підставі статті 246 Господарського процесуального кодексу України не підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№3256/21 від 10.08.2021р.) про відмову від первісного позову, суд зазначає таке.
Як вбачається із первісної позовної заяви, ОСОБА_1 пред'явлено позов до Санаторію “Нафтуся Прикарпаття” про стягнення 63309,32 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р.
Як стверджує позивач за первісним позовом Санаторій “Нафтуся Прикарпаття” заявлена до стягнення сума заборгованості виникла у відповідача за первісним позовом у зв'язку із невиконанням ним своїх обов'язків в частині своєчасної оплати за отриманий товар згідно вказаного договору.
Однак після відкриття провадження у даній справі ОСОБА_1 подав заяву (вх.№3256/21 від 10.08.2021р.) про відмову від первісного позову.
Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із статтею 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмові заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Таким чином, оскільки відмова позивача від первісного позову не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а заява про відмову від позову підписана повноважним представником позивача, тому відмова позивача від первісного позову підлягає прийняттю судом.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Суд доводить до відома позивача за первісним позовом, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку прийняти відмову ОСОБА_1 від первісного позову у даній справі та закрити провадження у справі №914/1429/21 в частині первісного позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№18543/21 від 10.08.2021р.) про закриття провадження у даній справі за зустрічним позовом, у зв'язку із відсутністю предмета спору, суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Однак, як вбачається із поданої заяви, ОСОБА_1 повідомляє про те, що він не заперечує недійсності правочину - договору купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р.
Таким чином, як вбачається зі змісту вказаної заяви ОСОБА_1 фактично визнає зустрічний позов про визнання недійсним договору. Натомість підстави вважати, що в даному випадку відсутній предмет спору, відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частинами 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовуються тим, що за твердженням Санаторію “Нафтуся Прикарпаття” договір, копію якого додано ОСОБА_1 до позовної заяви за первісним позовом, підписано невідомою особою.
Як вказано у зустрічній позовній заяві, хоч і у тексті договору зазначено, що підписантом такого зі сторони санаторію є його керівник - ОСОБА_2 , однак, ні зазначення (зроблене недрукованим текстом) ПІБ керівника санаторію, ні підпис в розділі «ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» Договору не є підписом ОСОБА_2 .
Тобто, за твердженням позивача за зустрічним позовом, договір підписаний від імені санаторію невстановленою особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності при підписанні такого правочину.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що жодного договору №21 від 13.12.2018р. керівник санаторію не підписував, жодних правовідносин між сторонами на підставі такого договору не виникало.
Більше того, як вказано у зустрічній позовній заяві, незважаючи на те, що відповідно до статуту санаторію, підпис директора скріплюється наявною печаткою, договір відтиску печатки не містить.
Таким чином, відсутність в договорі підпису керівника санаторію, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про відсутність волевиявлення санаторію, спрямованих на виникнення на підставі такого договору відповідних прав та обов'язків, а тому позивач за зустрічним позовом вважає, що наявні підстави для визнання його недійсним на підставі частини 3 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частинами 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом не заперечує недійсності правочину - договору купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р., оскільки ОСОБА_1 фактично визнав зустрічний позов про визнання недійсним договору, зважаючи на те, що в даному випадку визнання відповідачем за зустрічним позовом позову не суперечить закону, а також не порушує права чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до статті 191 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку прийняти визнання ОСОБА_1 зустрічного позову та ухвалити рішення про задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат у даній справі за первісним та зустрічним позовом суд зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовною заявою, сплатив 2270,00 грн. судового збору.
Щодо подання Санаторієм “Нафтуся Прикарпаття” зустрічної позовної заяви слід зазначити, що ухвалою суду від 26.07.2021р., якою зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом було відстрочено сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи предмет спору за зустрічним позовом, позивачу за зустрічним позовом слід було сплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Проте, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, зважаючи на положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а також вимоги Закону України «Про судовий збір», суд зазначає, що в даному випадку у зв'язку з розглядом даної справи №914/1429/21 за первісним та зустрічним позовом в дохід Державного бюджету України повинно бути зараховано судовий збір в загальному розмірі 2270,00 грн., що в даному випадку і має місце. Тобто, судовий збір у розмірі 50 % ОСОБА_1 з державного бюджету не повертається у зв'язку з задоволенням зустрічного позову, а Санаторієм «Нафтуся Прикарпаття» в державний бюджет не сплачується.
Керуючись статтями 2, 13, 46, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 191, 231, 234, 235, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти відмову ОСОБА_1 від первісного позову у справі №914/1429/21.
2. Закрити провадження у справі №914/1429/21 в частині первісного позову.
3. Прийняти визнання ОСОБА_1 зустрічного позову у справі №914/1429/21.
4. Зустрічний позов задовольнити.
5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №21 від 13.12.2018р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Рудавським Андрієм Володимировичем та Санаторієм “Нафтуся Прикарпаття”.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.09.2021р.
Суддя М.М. Петрашко