21.09.2021 Справа№ 914/2848/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Новікова Михайла Сергійовича, м. Київ,
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Артібякіна Костянтина Юрійовича, м. Львів,
про: стягнення 33'523,33 грн заборгованості.
Встановив.
На розгляд Господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Новіковим Михайлом Сергійовичем подано позов до Фізичної особи-підприємця Артібякіна Костянтина Юрійовича про стягнення 33'523,33 грн заборгованості за Договором суборенди нежитлового приміщення № 041120 від 04.11.2020.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач вказує про те, що Відповідачем невиконано зобов'язань за Договором суборенди нежитлового приміщення № 041120 від 04.11.2020 щодо оплати орендної плати в повному обсязі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що остання підлягає передачі за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва - за місцезнаходженням нерухомого майна, стягнення орендної плати за яке є предметом спору. При цьому суд виходив з наступного.
Положеннями частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.
Так, положеннями частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Крім того, згідно з частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.20. - 7.28. постанови від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18:
« 7.20. У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
7.21. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
7.26. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
7.27. Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Києві, то спір у цій справі, переданий на розгляд до Господарського суду Київської області, вирішувався з порушенням положень частини третьої статті 30 ГПК України.
7.28. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна».
У пункті 1.1. Договору суборенди нежитлового приміщення № 041120 від 04.11.2020 сторони закріпили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендар передає, а Суборендар приймає в користування за плату на певний строк Об'єкт оренди - частину нежитлового приміщення № 38 (літ. «А-5») - приміщення цокольного поверху №№ 10(1), площею 23,00 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Московська, будинок 44/1 (згідно доданого технічного паспорту).
Частиною третьою статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно з частиною 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача виникли внаслідок неналежного виконання останнім як орендарем зобов'язань з оплати орендної плати за користування приміщеннями, тобто нерухомим майном, яке розташоване у м. Київ, то і позовна заява має розглядатися відповідно до правил виключної підсудності за місцем знаходження такого майна Господарським судом міста Києва.
Керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Матеріали справи № 914/2848/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Новікова Михайла Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Артібякіна Костянтина Юрійовича про стягнення 33'523,33 грн заборгованості передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.П. Трускавецький