номер провадження справи 4/102/21
22.09.2021 Справа № 908/2105/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3/5) в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд. 119)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, буд. 14, кв. 27)
про стягнення 23967,73 грн.
19.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 76/пз від 14.07.2021 (вх. № 2246/08-07/21 від 19.07.2021) Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», м. Охтирка Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 23967,73 грн. за договором № 29-МТР від 16.02.2021, яка складається з 18330,08 грн. передоплати, 5237,17 грн. штрафу, 125,05 грн. 3 % річних і 275,43 грн. інфляційних втрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справу № 908/2105/21 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2105/21 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/102/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 526, 530, 536, 625, 631, 651, 653, 655, 662-665, 693, ЦК України, ст., ст. 173, 193, 216 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладений договір купівлі-продажу № 29/МТР від 16.02.2021, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу, а позивач - прийняти і оплатити продукцію на загальну суму 52371,66 грн. За умовами договору поставка продукції має бути здійснена протягом 40 календарних днів з дати здійснення позивачем 35 % передплати. Як зазначає позивач, на виконання умов договору платіжним дорученням № 2807 від 09.03.2021 ним перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 18330,08 грн. у якості передплати, що становить 35 % вартості продукції за договором. Таким чином, приймаючи до уваги умови договору, поставка продукції відповідачем мала бути здійснена у строк до 18.04.2021. В порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач поставку продукції в обумовлені строки не здійснив. 31.03.2021, враховуючи тривале невиконання відповідачем зобов'язань по поставці продукції, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01/01/11/06/01/01/01-02/02/200 з вимогою про необхідність негайного виконання зобов'язань по поставці продукції. Листом за вих. № 29/04/15 від 29.04.2021 відповідач повідомив, що не може виконати умови договору купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 і пропонує розірвати договір за взаємною згодою сторін, але без сплати штрафних санкцій, передбачених договором за порушення строків поставки продукції. Також відповідач повідомив про готовність повернути 18330,08 грн. передплати, але після підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору на запропонованих ним умовах. 07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01/01/11/06/01/01-02/02/20 з вимогою про повернення передплати в сумі 18330,08 грн., сплату штрафних санкцій за порушення умов договору, а також повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку. Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач ані продукцію не поставив, ані повернув суму попередньої оплати. На підставі умов п. 5.9 договору позивачем за порушення відповідачем строків поставки продукції більше ніж на 30 календарних днів нарахований відповідачу штраф в розмірі 10 % від вартості непоставленої вчасно продукції, що становить 5237,17 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, керуючись приписами діючого законодавства, позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 125,05 грн. та інфляційні витрати в розмірі 275,43 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 23967,73 грн. заборгованості за договором № 29-МТР від 16.02.2021, яка складається з 18330,08 грн. передоплати, 5237,17 грн. штрафу, 125,05 грн. 3 % річних і 275,43 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2270,00 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2021 у справі № 908/2105/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 10.08.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Відповідно до безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який роздрукований судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель» (ідентифікаційний код юридичної особи 41784404) є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, буд. 14, кв. 27), що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900120101725) вбачається, що копія ухвали господарського суду Запорізької області від 26.07.2021 про відкриття провадження у справі № 908/2105/21 отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель» 04.08.2021.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2105/21.
При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»p://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 26.07.2021 у справі № 908/2105/21 процесуальний строк для подачі відзиву, так і станом на 19.08.2021 (п'ятнадцятиденний термін від дня отримання відповідачем зазначеної ухвали суду) не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 25.08.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.09.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
16.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель», (Продавець, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», (Покупець, позивач у справі) укладено Договір купівлі-продажу № 29-МТР (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, код УТК ЗЕД, кількість та вартість якого, визначені в п. 1.1 Договору.
Відповідно до п. 10.1 Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Згідно з п. 1.2 Договору загальна вартість товару за Договором складається із сукупної вартості товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, та становить 52371,66 грн., в тому числі ПДВ 8728,61 грн.
Пунктом 1.3 Договору сторони обумовили, що оплата вартості товару здійснюється після отримання Покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору у такому порядку: передоплата 35 %, 65 % - оплата по факту поставки всієї продукції протягом 20 банківських днів. У вартість товару включені вартість тари і доставки Продавцем.
Умовами п. 4.1 Договору визначені умови поставки: Інкотермс-2020, DDP НГВУ Охтирканафтогаз, 42700, м. Охтирка, вул. Заозерна, 139. Термін поставки: 40 календарних днів з дати здійснення Покупцем 35 % передплати. Реквізити вантажовідправника: 71122, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Центральна, 52-А, оф. 5. Реквізити ватажоотримувача: НГВУ «Охтирканафтогаз», 42700, Сумська область, вул. Заозерна, № 139.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 позивачем платіжним дорученням № 2807 від 09.03.2021 перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 18330,08 грн. з призначенням платежу: «Аванс 35 % за кабель згідно договору № 29-МТР від 16.02.2021». (Належним чином посвідчена копія зазначеного платіжного доручення долучена до матеріалів справи)
Зважаючи на викладені вище обставини суд вважає, що представлене позивачем платіжне доручення є належним доказом сплати грошових коштів відповідачу в якості 35 % передплати, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати товару за Договором на суму 18330,08 грн. здійснено належним чином.
Відповідач факт отримання від позивача 18330,08 грн. передплати за Договором не заперечив.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах та у строки, визначені Договором.
Вказаному обов'язку Покупця кореспондує обов'язок Продавця забезпечити передачу товару у строки, встановлені Договором. (п. 2.1.1 Договору)
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначалося судом вище, згідно з п. 4.1 Договору термін поставки: 40 календарних днів з дати здійснення Покупцем 35 % передплати.
Таким чином, судом встановлено, що поставка товару за Договором відповідачем мала була бути здійснена до 19.04.2021 включно з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передавлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За таких обставин, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем невірно визначений кінцевий строк поставки відповідачем товару, оскільки 18.04.2021 є вихідним днем.
Матеріали справи свідчать, що у встановлені строки товар відповідачем поставлений не був.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбаченоо, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
31.03.2021, враховуючи тривале невиконання відповідачем зобов'язань по поставці товару позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01/01/11/06/01/01/01-02/02/200 з вимогою про необхідність негайного виконання зобов'язань по поставці товару.
Листом за вих. № 29/04/15 від 29.04.2021 відповідач повідомив, що не може виконати умови Договору купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 і пропонує розірвати Договір за взаємною згодою сторін, але без сплати штрафних санкцій, передбачених Договором за порушення строків поставки продукції. Також відповідач повідомив про готовність повернути 18330,08 грн. передплати, але після підписання сторонами додаткової угоди про розірвання Договору на запропонованих ним умовах.
07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01/01/11/06/01/01-02/02/20 з вимогою про повернення передплати в сумі 18330,08 грн., сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору, а також повідомив про розірвання Договору в односторонньому порядку.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст., ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У відповідності до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором Товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач ані продукцію не поставив, ані повернув суму попередньої оплати.
Відповідач доводи позивача стосовно неналежного виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував, доказів поставки позивачу обумовленого Договором товару або повернення позивачу суми попередньої оплати суду не надав. Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання.
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи положення вищенаведених норм законодавства та встановлені судом фактичні обставини, що відповідач, отримавши як попередню оплату за Договором грошові кошти в сумі 18330,08 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі, суд вважає вимогу позивача про стягнення 18330,08 грн. попередньої оплати обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню судом.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції. (ч., ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п. 5.9 Договору за порушення строку постачання товару Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 %, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10 % від вартості товару не поставленого вчасно.
Як свідчать матеріали справи, факт прострочення відповідачем поставки товару за Договором купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 на строк більше 30 календарних днів є доведеним.
Згідно наданого позивачем розрахунку штраф ним нарахований у розмірі 5237,17 грн., виходячи з розміру 10 % від вартості товару не поставленого вчасно.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний правильно
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 5237,17 грн. штрафу заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 125,05 грн. 3 % річних і 275,43 грн. інфляційних втрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (Продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (Покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем поставки товару згідно умов Договору, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Позивачем за порушення відповідачем строків поставки товару за Договором купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 на суму не повернутої відповідачем передплати заявлені до стягнення 3 % річних в розмірі 125,05 грн., які розраховані за період з 19.04.2021 по 10.07.2021.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 38 % річних та встановлено, що даний розрахунок не порушує норми законодавства, проте виконаний неправильно, оскільки позивачем неправильно визначений період нарахування річних відсотків, так як судом встановлено, що кінцевим строком поставки товару є 19.04.2021 включно.
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення поставки товару за Договором купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 123,54 грн. за період з 20.04.2021 по 10.07.2021
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 123,54 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Позивачем за порушення відповідачем строків поставки товару за Договором купівлі-продажу № 29-МТР від 16.02.2021 на суму не повернутої відповідачем передплати заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 275,43грн., які розраховані за період з травня по червень 2021 року.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 275,43 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18330,08 грн. попередньої оплати, 123,54 грн. 3 % річних, 275,43 грн. інфляційних втрат та 5237,17 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», м. Охтирка Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 23967,73 грн. за договором № 29-МТР від 16.02.2021 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція «Азовкабель», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Військове містечко, буд. 14, кв. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 41784404) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3/5, ідентифікаційний код юридичної особи00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд. 119, ідентифікаційний код юридичної особи 05398533) 18330 (вісімнадцять тисяч триста тридцять) грн. 08 коп. попередньої оплати, 123 (сто двадцять три) грн. 54 коп. 3 % річних, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 5237 (п'ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 17 коп. штрафу та 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 22» вересня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.