номер провадження справи 4/109/21
22.09.2021 Справа № 908/2140/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТИМ», (54038, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Крилова, буд. 15А, кв. 32)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 86823,84 грн.
22.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 120 від 16.07.2021 (вх. № 2283/08-07/21 від 22.07.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТИМ», м. Миколаїв Миколаївської області до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 86823,84 грн. заборгованості за договором поставки № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 25.11.2019 (09.12.2019), в тому числі 75000,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 8581,38 грн. інфляційних нарахувань та 3242,46 грн. 3 % річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 справу № 908/2140/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2140/21 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/109/21, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 665, 691, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 162-164, 171, 172, 176, 232 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 25.11.2019 (09.12.2019) та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 73 від 23.12.2019 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 75000,00 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 8581,38 грн. та 3 % річних в розмірі 3242,46 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 75000,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 8581,38 грн. інфляційних нарахувань та 3242,46 грн. 3 % річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2270,00 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2021 у справі № 908/2140/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 12.08.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
До служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України 11.08.2021 надійшов Відзив на позовну заяву вих. № 28-23/19542 від 09.08.2021 (вх. № 16634/08-08/21 від 11.08.2021), відповідно до якого відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і сплатити товар на загальну суму 1662000,00 грн. з ПДВ. При цьому, відповідач вважає, що умовами договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Таким чином, відповідач вважає, що умовами договору строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не встановлений. Відповідач не заперечує проти отримання від позивача за договором поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 згідно видаткової накладної № 73 від 23.12.2019 товару на загальну суму 75000,00 грн. з ПДВ (62500,00 грн. - вартість товару та 12500,00 грн. - розмір ПДВ). Щодо оплати ПДВ, як частини вартості товару, то відповідач зазначає, що за умовами договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 ПДВ сплачуються покупцем після отримання ним від постачальника податкової накладної. Відповідач вважає, що позивачем на надані належні докази виконання ним п. 4.5 договору в частині надання податкової накладної на суму ПДВ, які є підтвердженням виникнення обов'язку ВП ЗАЕС зі сплати суми ПДВ. За таких обставин, відповідач вважає, що строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не настав. Внаслідок неправильного визначення позивачем граничного строку виконання відповідачем обов'язку із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ, відповідач вважає, що позивачем неправильно визначений період прострочки із сплати ВП ЗАЕС частини вартості товару у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3 % річних та інфляційних втрат. Також відповідач зауважує, що позивачем помилково включено у період прострочення день 06.02.2020, який є останнім днем виконання зобов'язання з оплати ціни товару без ПДВ. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 27.08.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.09.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
25.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТИМ», (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 (підписаний обома сторонами 09.12.2019) (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в грудні 2019 року поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар - газоаналізатор Drager X-am 2500 в кількості 1 шт. на загальну суму 75000,00 грн. з ПДВ. (пункт 1.1 Договору)
Найменування, код ЗРЗ, технічні характеристики, одиниці виміру, кількість товару та ціна визначені сторонами в п. 1.1 Договору.
Відповідно до п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Ціна Договору складає 62500,00 грн., крім того ПДВ 20 % 12500,00 грн. Загальна ціна Договору складає 75000,00 грн. (п. 3.1 Договору)
Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
За умовами п., п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», вул. Промислова, 133, склад № 4, Запорізька область. Поставка товару відбувається в строки згідно п. 1.2 Договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 позивачем за видатковою накладною № 73 від 23.12.2019 поставлений відповідачу обумовлений Договором товар - газоаналізатор Drager X-am 2500 в кількості 1 шт. - на загальну суму 75000,00 грн.
Видаткова накладна № 73 від 23.12.2019 підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та вказані підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 доведений видатковою накладною № 73 від 23.12.2019, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цій видатковій накладній.
Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач на поставку товару згідно видаткової накладної № 73 від 23.12.2019 зареєстрував податкову накладну № 5 від 23.12.2019 на суму 75000,00 грн.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною № 73 від 23.12.2019 по Договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 на загальну суму 75000,00 грн. не заперечив.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Виходячи зі змісту Договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019, зокрема пункту 3.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом 45 календарних днів з моменту постачання товару на склад відповідача.
Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 73 від 23.12.2019 (дати підписання сторонами у справі цієї видаткової накладної), враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 06.02.2020.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.
Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
За умовами п. 1.1 Договору відповідач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 75000,00 грн.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.
Доводи відповідача стовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Сторонами визначено у п., п. 3.1, 3.2 розділу 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 75000,00 грн.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі Постачальником Покупцю податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (45 календарних днів з дати поставки).
Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу непередання податкової накладної відповідач суду не подав.
Положення п. 3.2 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши Договір поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що з огляду на приписи статті 617 та частини 1 статті 625 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Судом також приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 14.05.2021, скріплений підписами уповноважених осіб сторін та печатками підприємств, в якому відображено, що ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» станом на 14.05.2021 визнає заборгованість перед ТОВ «ІМЕКСТИМ» за Договором поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 по видатковій накладній № 73 від 23.12.2019 в розмірі 75000,00 грн. (Належним чином посвідчена копія вказаного Акту звіряння взаємних розрахунків залучена до матеріалів справи)
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Відповідач не заперечив факту підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 14.05.2021.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 75000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки товару № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 3242,46 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 06.02.2020 по 16.07.2021.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку 3 % річних позивачем в період розрахунку включено граничний строк виконання зобов'язань (тобто кінцевий термін, коли відповідач мав виконати зобов'язання з оплати товару).
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 73 від 23.12.2019, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 3236,92 грн. за період з 07.02.2020 по 16.07.2021.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 3236,92 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 8581,38 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період з лютого 2020 по червень 2021 року.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 8581,38 грн.
Надані відповідачем заперечення щодо порядку здійснення нарахування 3 % річних і інфляційних втрат судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на відхилення судом доводів відповідача щодо визначення строку оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, враховані судом при вирішенні даного спору в частині визначення граничного строку виконання відповідачем обов'язку із сплати вартості товару при розрахунку 3 % річних, в іншій частині доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 75000,00 грн. основного боргу, 3236,92 грн. 3 % річних і 8581,38 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТИМ», м. Миколаїв Миколаївської області до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 86823,84 грн. заборгованості за договором поставки № 601(1)19УК/53-121-01-19-08858 від 09.12.2019 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТИМ», (54038, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Крилова, буд. 15А, кв. 32, ідентифікаційний код юридичної особи 41520394) 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 92 коп. 3 % річних, 8581 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 38 коп. інфляційних втрат та 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 22» вересня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.