номер провадження справи 27/41/21
09.09.2021 Справа № 908/566/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (69035 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11” (69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 43783554)
про визнати недійсним рішення
представники сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11” про визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, оформлене протоколом № 4 від 02.09.2020 про відмову від ТОВ “Місто для людей Запоріжжя” як виконавця послуг з управління, утримання та ремонту будинку, споруди та прибудинкової території; визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, оформлене протоколом № 4 від 02.09.2020 про затвердження щомісячного внеску за утримання будинку.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/566/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 10.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
24.03.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/566/21, присвоєно справі номер провадження 27/41/21.
Справа № 908/566/21 розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.04.2021.
Ухвалою суду від 26.04.2021 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 25.05.2021, у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою від 25.05.2021, на підставі ст. 177 ч. 3 ГПК України строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 24.06.2021.
Ухвалою суду від 24.06.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 13.07.2021.
Ухвалою суду від 13.07.2021 строк розгляду справи № 908/566/21 продовжено відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, представники сторін в судове засідання не з'явились. Засідання суду призначено на 10.08.2021.
Ухвалою суду від 10.08.2021 розгляд справи відкладався на 09.09.2021.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Представник позивача у судове засіданні 09.09.2021 не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 098.09.2021 позивач надав до канцелярії суду заяву від 08.09.2021 (вх. № 18550/08-08/21 від 09.09.2021) про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи доказами. Відповідач у судове засіданні 09.09.2021 не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 09.09.2021 на електронну адресу суду надіслав заяву (вх. № 18557/08-08/21 від 09.09.2021) про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника.
Зави позивача та відповідача прийняті судом.
Позивач позовні вимоги просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував на підставах, викладених у письмовому відзиві (вх. № 8520/08-08/21 від 26.04.2021).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю позивача та відповідача.
За результатами судового засідання 09.09.2021 судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
06.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (управитель) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11” (замовник) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 06/09/17-525.
Відповідно до п. 1 договору управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
Згідно із п. 18 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2018.
Згідно статті 11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
Отже, позивач на підставі договору від 06.09.2017 № 06/09/17-525 виконував функцію управителя будинку № 11 по вул. Щаслива у м. Запоріжжі.
На адресу позивача надійшла заява від відповідача про припинення надання послуг, в якій вказано, що згідно протоколу № 4 на загальних зборах від 02.09.2020 було прийнято рішення про взяття будинку на самозабезпечення, стягування коштів з ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» на утримання і ремонт будинку, затвердження щомісячного внеску за утримання будинку та відмову від ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» як виконавця послуг з управління.
До вищевказаної заяви додано копію протоколу № 4 від 02.09.2020 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щаслива 11» по АДРЕСА_1 на 2-х аркушах і копію таблиці голосування з питань порядку денного на загальних зборах на 7 аркушах.
Так, 02.09.2020 проведено загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, за результатами яких було прийняті наступні рішення, оформлені протоколом № 4 від 02.09.2020:
- обрати голову зборів ОСОБА_1 , секретарем зборів ОСОБА_2 ;
- затвердити розгляд питання про затвердження щомісячного внеску за утримання будинку ОСББ «Щаслива 11»;
- затвердити щомісячний внесок за утримання будинку ОСББ «Щаслива 11» у розмірі 5 грн. 70 коп. за місяць зі м2;
- прийняти рішення про відмову від ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» як виконавця послуг з управління, утримання та ремонту будинку, споруди та прибудинкової території;
- прийняття рішення про щоквартальне звітування Голови ОСББ перед співвласниками;
- прийняття рішення про періодичність зборів співвласників - не рідше одного разу у квартал.
ТОВ “Місто для людей Запоріжжя”, не погодившись з діями відповідача, звернулося до суду з вимогами визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, оформлене протоколом № 4 від 02.09.2020 про відмову від ТОВ “Місто для людей Запоріжжя” як виконавця послуг з управління, утримання та ремонту будинку, споруди та прибудинкової території та визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, оформлене протоколом № 4 від 02.09.2020 про затвердження щомісячного внеску за утримання будинку.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, врегульовано Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Вказаною статтею визначено, що співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.
Отже, основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.
Згідно з ч. ч. 1-3, 9 ст. 6 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.
Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев'ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.
Письмове опитування під час установчих зборів об'єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").
Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.
Як вбачається зі змісту договору від 06.09.2017 р. № 06/09/17-525, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11” про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, він був укладений відповідно до норм Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”:
- управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;
- управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Як вже зазначалося, об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
За приписами ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
З приписів вищезазначених норм Закону вбачається, що право на участь у зборах ОСББ, право голосувати по питаннях порядку денного та право висловлювати незгоду з прийнятими ОСББ рішеннями належить власникам житлових або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Разом з тим, позивач не є власником житлових або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а є лише особою, що надає послуги з управління цим багатоквартирним будинком. Доказів зворотного позивачем суду не надано.
Отже, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування наявність у нього права власності на вказаний будинок, а також не надано доказів наявності у нього права власності на житлові та/або нежитлові приміщення у вказаному будинку, тому суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право оскаржувати рішення загальних зборів ОСББ та ставити під сумнів їх дійсність.
Доводи позивача стосовно того, що рішення загальних зборів ОСББ, оформлене протоколом від 20.09.2020 р. безпосередньо стосується його прав та обов'язків, оскільки спрямоване на зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, що випливають із договору № 06/09/17-345 від 06.09.2017 р. судом до уваги не приймається, оскільки право прийняти відповідне рішення про форму управління будинком належить виключно власникам такого будинку.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч. 1 ст. 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку”).
Відповідно до ч.ч. 2, 7 ст. 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком тощо, належить до повноважень зборів співвласників. Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах.
Позивач не обгрунтував, які правові підстави для визнання неправомочними зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 11, в якому утворено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, які відбулися 02.09.2020 та оформлені протоколом № 4 від 02.09.2020.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
Статтею 12 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Отже, чинне законодавство України допускає можливість прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, про розірвання раніше укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя навіть після укладання договору (протягом дії договору) про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу. Позбавлення співвласників багатоквартирного будинку права на обрання іншого управителя порушувало б конституційні основи правового господарського порядку в Україні.
Отже, питання щодо обрання та відкликання управителя належить до виключної компетенції загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, що мало місце в даному випадку.
Рішення прийнято більшістю від загальної кількості голосів усіх представників об'єднання співвласників шляхом відкритого особистого поіменного голосування, про що свідчить текст протоколу.
Статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.
Пунктом 7 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щаслива 11», який кореспондується з положенням ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», встановлено, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку.
Зі змісту протоколу № 4 загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку складає 4 637,45 м2.
Враховуючи вищенаведене, рішення про відкликання управителя вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, тобто не менше: (4 637,45 м2 * 2) / 3 = 3 091,63 м2.
У зборах взяли участь співвласники, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 3 312,23 м2, що є більше ніж 3 091,63 м2, а тому рішення про відкликання управителя є прийнятим.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивач невірно тлумачить порядок визначення кількості голосів на загальних зборах, оскільки він розраховує кількість голосів залежно від кількості співвласників, а не належної їм квадратури.
Оскільки позивач не є співвласником будинку (чого він не оспорює), право позивача не порушено спірним рішенням зборів співвласників будинку, тож вирішення спору не потребує встановлення обставин, на які вказує позивач.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.
Незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав або охоронюваних законом інтересів прийнятим на загальних зборах ОСББ “Щаслива 11” рішень, які оформлені протоколом № 4 від 20.09.2020 р. (з питань порядку денного №№2, 3).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 у справі № 910/5057/19, від 21.01.2020 у справі № 916/2696/18, від 26.08.2020 у справі № 925/1158/19, від 11.03.2021 у справі № 925/510/20.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позову.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”, м. Запоріжжя до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Щаслива 11”, м. Запоріжжя відмовити.
Рішення оформлено та підписано 20.09.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.