номер провадження справи 12/133/21
13.09.2021 Справа № 908/1772/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/1772/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)
про стягнення 337 615,19 грн.
Без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Залутін Володимир Миколайович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 14.06.2021 до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" про стягнення заборгованості в сумі 300000,00 грн., пені в сумі 20515,19 грн., інфляційних витрат в сумі 17100,00 грн. за договором № 2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 01.10.2020, що разом складає 337 615,19 грн.
При цьому в тексті позовної заяви позивач в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначив, що поніс витрати на правову допомогу із підготовки та оформлення позовної заяви в сумі 2500,00 грн., а також планує понести витрати на правову (правничу) допомогу під час розгляду справи в суді і очікує понесення таких витрат в розмірі 8000,00 грн., виходячи з 5 судових засідань по 1600,00 грн. за одне, остаточний розрахунок судових витрат буде подано під час розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1772/21, присвоєно справі номер провадження 12/133/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
09.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява (клопотання) про розподіл судових витрат, в якій останній просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір за подання позовної заяви до Господарською суду Запорізької області в розмірі 5064,23 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5224,00 грн., які підлягають сплаті позивачем на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.05.2021, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) з розрахунком вартості від 07.07.2021.
27.07.2021 на адресу суду від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- в позовній заяві позивач зазначає, що 01.10.2020 між ним та відповідачем був укладений договір № 2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів, далі по тексту Договір;
- надання послуг за Договором підтверджується копією акту приймання - здачі робіт від 18.10.2020 на суму 132000,00 грн. та копією акту приймання - здачі робіт від 21.11.2020 на суму 544200,00 грн., при цьому позивач зазначає, що оригінали вищезазначених актів у нього відсутні;
- також позивач стверджує, що відповідач повністю сплатив за актом приймання - здачі робіт від 18.10.2020 в сумі 132000,00 грн. та частково сплатив за актом приймання - здачі робіт від 21.11.2020 в сумі 244200,00 грн.. але жодних доказів цього суду не надав;
- на теперішній час, позивачем до матеріалів справи не надані оригінали зазначених вище актів, що викликає у відповідача обґрунтований сумнів у достовірності такого доказу;
- з приписів наведеного вбачається, що копії оскаржуваних актів приймання - здачі робіт є неналежними доказами, а тому не можуть братися до уваги судом в якості доказів;
- до позовної заяви позивачем надана копія претензії від 31.05.2021 без доказів отримання відповідачем;
- вважає, що належним доказом відправлення відповідачеві претензії є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі;
- отже, позивачем не дотримано вимог ГПК України та не надано до суду належних доказів в підтвердження направлення на адресу відповідача претензії;
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій;
- отже, доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують надання послуг;
- відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви;
- оскільки, між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини, то нарахування збитків від інфляції та пені є безпідставними;
- отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з невідповідністю викладених фактів дійсним обставинам справи;
- 30.06.2021 між адвокатом Кальченко Андрієм Володимировичем та відповідачем укладено договір про надання правових послуг адвоката;
- станом на 22.07.2021 розмір витрат на професійну правничу допомогу склав 6 000,00 грн., що підтверджується наданим оригіналом акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 22.07.2021 до договору про надання правових послуг адвоката від 30.06.2021. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача документально підтверджену суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
27.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими, в якому останній просить:
- визнати копію акту приймання-здачі робіт від 18.10.2020 та копію акту приймання-здачі робіт від 21.11.2020, нібито підписаних між Фізичною особою-підприємцем Залутіним Володимиром Миколайовичем та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія", недопустимими доказами;
- виключити копію акту приймання-здачі робіт від 18.10.2020 та копію акту приймання-здачі робіт від 21.11.2020, нібито підписаних між Фізичною особою-підприємцем Залутіним Володимиром Миколайовичем та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія", з числа доказів у справі № 908/1772/21 і розглядати справу № 908/1772/21 на підставі інших доказів. Вказане клопотання заявлене на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України та мотивоване тим, що в позовній заяві зазначено, що оригінали вищевказаних актів у позивача відсутні, а відповідач заперечує факт підписання цих актів з боку ПрАТ "Агропромислова компанія" і вважає копії актів підробленими.
28.07.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій просить залучити як представника позивача - Шершньова О.В. та надати доступ до електронної справи № 908/1772/21 в підсистемі «Електронний суд».
11.08.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:
- з твердженнями відповідача не погоджується, оскільки представник відповідача і відповідач факт укладання і виконання договору не оспорюють, проте, намагаючись ухилитися від добросовісного виконання своїх зобов'язань за договором, відшукують для цього формальні причини;
- роз'яснює що, позивачем, як виконавцем зобов'язання за договором виконані у повному обсягу та у точній відповідності до замовлення, надані послуги прийняті відповідачем згідно акту приймання-здачі робіт віл 18.10.2020 року на суму 132 000,00 грн., який 18.10.2020 року пред'явлено до бухгалтерії відповідача для оплати та повністю відповідачем оплачений, та відповідно до акту приймання-здачі робіт від 21.11.2020 року на суму 544200,00 грн., який 21.11.2020 року пред'явлений до бухгалтерії відповідача для оплати та оплачений частково в сумі 244200,00 грн., (уточнює, що роботи за актом від 18.10.2020 року входять до акту від 21.11.2020 року, який складено за підсумками всієї роботи з наростаючим підсумком);
- заборгозаність на день подачі позову за оплатою всіх прийнятих послуг складає 300000,00 грн.;
- послуги (роботи) полягати в очищенні гнойових ям на фермі в с. Запоріжжя Веселівського району Запорізької області, за весь час роботи позивачем було вивезено 7500 м3 гною, для чого були задіяні два самоскиди: КАМАЗ 55102 193-95 та МАЗ: автомобіль- екскаватор КРАЗ 255 Б, бульдозер ДТ -75;
- акти складались в єдиному екземплярі, який видавався позивачу як Виконавцю за договором для пред'явлення цього акту в бухгалтерію відповідача разом з виставленим рахунком для наступної оплати (п.п..3.3., 3.4. Договору), позивач собі залишав копії актів, у зв'язку з цими причинами оригінал акту позивачем як доказ не може бути поданий до суду, тому що зберігається відповідачем та може бути витребуваний у відповідача;
- роботи від замовника ПрАТ "Агропромислова компанія" контролювалися головним інженером - ОСОБА_1 , задіяні позивачем працівники проживали у гуртожитку на території свинокомплексу, харчувалися в їдальні, і отримували там спецодяг;
- начальник охорони та всі охоронці були обізнані про те, що ми проводили роботи, здійснювали охорону техніки на час робіт, працівники комплексу були обізнані про виконання нами робіт;
- стверджує, що акти, копії яких були подані суду, були в оригіналі підписані і позивачем і ПрАТ "Агропромислова компанія", свідком цьому був ОСОБА_2 , нотаріально посвідчити заяву свідка не надалося можливим з причин зайнятості нотаріусів та недостатності часу для підготовки заяви, тому підпис свідка на заяві посвідчено позивачем, а пізніше буде надано заяву із підписом завіреним нотаріально;
- на акті приймання-здачі робіт від 18.10.2020 головний інженер Варлан О.С. робив відмітки про перевірку замовлення, та на копії позивача була проставлена мокра печатка замовника перед пред'явленням до бухгалтерії підприємства, на копії акту приймання-здачі робіт від 21.11.2020, що знята з оригіналу перед пред'явленням до бухгалтерії відповідача на акті міститься підпис головного інженера Варлан О.С. про те, що всі роботі і послуги перевірені та прийняті після чого підписаний керівником замовника;
- оплату ПрАТ "Агропромислова компанія" за погодженням з позивачем проводило готівкою через головного інженера ОСОБА_1 , який передавав гроші готівкою в м. Мелітополь, а саме в головному офісу залишав гроші у охорони, два рази залишав грошові кошти у охорони на свинокомплексі в с.м.т. Михайлівці, два-три рази перераховував на картку ОСОБА_2 , якого позивач залучав до співпраці і який зможе ці обставини підтвердити;
- таким чином, всього передано позивачу й оплачено 244200,00 гривень;
- відповідачу засобами поштового зв'язку позивачем направлена претензія, яку він відмовився отримати та розглянути, копія претензії з доказами відправлення і відмови отримати додана до позовної заяви, оригінали зберігаються позивачем та додаються до відповіді на відзив;
- відмова відповідача отримати претензію та вирішити спір мирним шляхом свідчить про обізнаність з вимогами, та бажання ухилитися від виконання своїх обов'язків за договором;
- вважає за доцільне подати суду докази в оригіналі для дослідження та висновків про наявність або відсутність між позивачем та відповідачем господарських правовідносин. Просить задовольнити позовні вимоги та викликати для допиту свідка ОСОБА_2 згідно доданої заяви.
11.08.2021 на адресу суду надійшла заява свідка ОСОБА_2 , яка завірена позивачем, в якій зазначено наступне:
- ОСОБА_2 відомо, що фізична особа-підприємець Залутін Володимир Миколайович надав ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" відповідно до договору про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів №2 від 01.10.2020 року послуги з очищення гнойових ям на фермі в с. Запоріжжя Веселівського району Запорізької області, а саме було вивезено 7500 м3 гною, для чого були задіяні два самоскиди: КАМАЗ 55102 193-95 та МАЗ; автомобіль-екскаватор КРАЗ 255 Б, бульдозер ДТ-75;
- з боку замовника ПрАТ "Агропромислова компанія" хід робіт контролював головний інженер цього товариства - ОСОБА_1 , начальник охорони та всі охоронці булі обізнані про те, що ми проводили роботи, частково працівники комплексу були обізнані про виконання нами робіт, найняті працівники ОСОБА_3 проживали у гуртожитку на території свинокомплексу, харчувалися в їдальні, отримувати там спецодяг;
- ОСОБА_2 був свідком погодження та підписання акту прийняття виконаних робіт від 21.11.2020 року та може повідомити, що після узгодження і підтвердження обсягу виконаних робіт акт складений та підписаний ОСОБА_3 отримав ОСОБА_1 та попрямував до офісу товариства в м. Мелітополь, де підписав його у керівника, коли ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 приїхав до товариства в м. Мелітополь, то ОСОБА_1 видав оригінал акту, підписаного з печаткою ОСОБА_3 та повідомив, що для отримання коштів його необхідно занести в бухгалтерію, акт було складено в одному екземплярі, ОСОБА_3 зробив копію з акту за здав його в бухгалтерію підприємства в м. Мелітополь;
- таким чином акт від 21.11.2020 року охоплює весь обсяг робіт за вказаним договором, в ньому включені роботи за актом від 18.10.2020 року;
- оплату ПрАТ "Агропромислова компанія" за погодженням з ОСОБА_3 проводило готівкою наступним чином: відповідальний за приймання робіт ОСОБА_1 передавав гроші готівкою ОСОБА_3 в м. Мелітополь в головному офісу залишав гроші у охорони, два рази залишав грошові кошти на свинокомплексі в с.м.т. Михайлівці, два-три рази перераховував мені на картку;
- таким чином, всього передано 244200,00 гривень;
- ОСОБА_2 ці обставини відомі у зв'язку з тим, що я постійно був присутній, а саме щодня при виконанні робіт, тому що при виконанні робіт була частково задіяна моя техніка КАМАЗ 55102 д/н НОМЕР_1 , автомобіль-екскаватор КРАЗ 255 Б, бульдозер ДТ-75;
25.08.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву свідка, в яких останній зазначає наступне:
- в заяві стверджується, що всі акти приймання - здачі робіт, копії яких додано позивачем до матеріалів справи, підписував колишній головний інженер відповідача - ОСОБА_1 , який, як стверджується у заяві, безпосередньо розраховувався з позивачем за договором № 2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 01.10.2020;
- відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 ніяких актів виконаних робіт по договору № 2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 01.10.2020 не підписував, розрахунків з позивачем не проводив;
- таким чином, викладені у заяві обставини є недостовірними і такими, що суперечать обставинам, викладеним у даних запереченнях;
- заяву позивача про виклик ОСОБА_2 в якості свідка, відповідач вважає необґрунтованою з наступних підстав;
- статтею 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються;
- крім того, позивачем пропущений строк на подання заяви про виклик ОСОБА_2 в якості свідка. Просить не брати до уваги в якості доказу по справі заяву свідка ОСОБА_2 (в порядку ст. 88 ГПК України) від 09.08.2021, у задоволенні позовних вимог відмовити.
26.08.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про виклик свідка, в якому останній просить допитати свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні та врахувати його показання в цій справі. Разом із вказаним клопотанням до суду надійшла заява свідка Лебедєва від 25.08.2021, засвідчена органом місцевого самоврядування.
Розглянувши подані позивачем клопотання про виклик свідка суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки відповідно до приписів ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. в період з 26.07.2021 по 28.08.2021 у відпустці рішення прийнято без його проголошення - 13.09.2021.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 01.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Залутіним Володимиром Миколайовичем, далі Виконавець (позивач), та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія", далі Замовник, (відповідач) був укладений договір №2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого у порядку та умовах, визначених цим Договором, Виконавець надає Замовнику послуги щодо експлуатації (оренди) МАЗ 5551, КАМАЗ 55102, Екскаватор КРАЗ 255Б, Бульдозер ДТ 75 (далі по тексту «Техніка») на будівельних об'єктах Замовника, а Замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору.
Умовами п. 2.1. - 2.4. Договору сторони визначили, що послуги щодо експлуатації Техніки надаються Виконавцем за заявкою Замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом) або усно. В заявці зазначається місце проведення робіт, тип необхідної Техніки, дату початку робіт, термін роботи, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі їх наявності). Замовник повинен надати заявку на послуги Техніки не пізніше ніж за добу, що передує дню, в якому потрібно отримати послуги. Час фактичного надання послуг фіксується уповноваженими на те представниками сторін (час початку та час закінчення надання послуги) в змінному рапорт Виконавця. По закінченню місяця, в якому було надано послуги Техніки, сторонами складається Акт надання послуг на підставі змінних рапортів Виконавця.
Згідно із п. 3.1. - 3.7. Договору вартість послуг Виконавця за цим Договором вказується в рахунках та актах надання послуг. Оплата праці персоналу, що обслуговує Техніку входить до ціни послуги. Вартість робіт становить 70 (сімдесят гривень 1 кубічний метр) грн. Оплата послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків. За попередньою домовленістю остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських діб з моменту отримання Замовником Акту надання послуг. Затримка Замовником фінансування може бути підставою для розірвання Виконавцем цього Договору та компенсації йому вартості всіх фактично виконаних Робіт. Наприкінці кожного місяця Виконавець надає Замовнику Акти надання послуг. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Пунктом 9.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. У випадку якщо одна із сторін не доведе до відома іншу сторону про розірвання Договору за 10 днів до закінчення, цей Договір автоматично пролонгується на рік.
Позивач в позові вказує, що ним, як виконавцем зобов'язання за договором виконані у повному обсягу та у точній відповідності до замовлення, зазначені, надані послуги прийняті відповідачем, а саме:
- згідно акту приймання-здачі робіт від 18.10.2020 року на суму 132000,00 грн., який 18.10.2020 року пред'явлено до бухгалтерії відповідача для оплати та повністю відповідачем оплачений;
- відповідно до акту приймання-здачі робіт від 21.11.2020 року на суму 544200,00 грн., який 21.11.2020 року пред'явлений до бухгалтерії відповідача для оплати та оплачений частково в сумі 244200,00 грн.
При цьому позивач зазначає, що заборгованість на день подачі позову за оплатою прийнятих послуг складає 300 000,00 грн. Вважає, що ці обставини підтверджуються актом приймання-здачі робіт від 18.10.2020 року на суму 132000,00 грн. та актом приймання-здачі робіт від 21.11.2020 року на суму 544200,00 грн., копії яких додані до позовної заяви, оригінали зберігаються в бухгалтерії відповідача, тому що акти складались в єдиному екземплярі, який видавався позивачу як Виконавцю за договором для пред'явлення цього акту в бухгалтерію разом з виставленим рахунком для наступної оплати (п.п.3.3.,3.4. Договору). Позивач пояснює, що собі залишав копії актів, у зв'язку з цими причинами оригінал акту ним як доказ не може бути поданий до суду, тому що зберігається відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача претензію від 31.05.2021, в якій зазначив що станом на 31.05.2021 у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги за договором № 2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 01.10.2020 в сумі 300 000,00 грн. Позивач в претензії просив вирішити питання про погашення вказаної заборгованості за договором до кінця робочого дня 31.05.2021 року на узгоджені реквізити для оплати. Факт направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується копією опису вкладення від 02.06.2021, а також оригіналом, доданим до відповіді на відзив.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20515,19 грн. за період з 05.12.2020 по 12.06.2021 на підставі п. 6.2. Договору. Так вказаним пунктом договору передбачено, що у разі прострочення сплати послуг Виконавця більш ніж 10 (десять) календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Поряд з цим позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання інфляційні витрати за період з грудня 2020 по квітень 2021 в сумі 17100,00 грн.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок здачі і приймання результатів наданих послуг, вартість послуг та порядок проведення розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Порядок оплати наданих послуг сторони визначили в розділі 3 Договору, а саме в пункті 3.4., яким визначено, що за попередньою домовленістю остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських діб з моменту отримання Замовником Акту надання послуг.
В матеріалах справи містяться завірені позивачем копії актів приймання-здачі робіт, які оформлені за підписом та печаткою позивача та відповідача, а саме:
- акт приймання-здачі робіт від 18.10.2020, в якому зазначено, що Виконавцем були надані послуги з очистки навозних ям на фермі с. Запоріжжя у Веселівському районі з 09.10.20-17.10.20, загальна вартість виконаних робіт - 132000,00 грн. (в акті міститься посилання на договір № 2 від 01.10.2020);
- акт приймання-здачі робіт від 21.11.2020, в якому зазначено, що Виконавцем були надані послуги з очистки навозних ям на фермі с. Запоріжжя у Веселівському районі з 09.10.20 -21.11.20, загальна вартість виконаних робіт - 544200,00 грн.
Як вказано вище, в позовній заяві позивач самостійно зазначив, що 18.10.2020 акт приймання-здачі робіт від 18.10.2020 на суму 132000,00 грн. пред'явлено до бухгалтерії відповідача для оплати та повністю відповідачем оплачений, 21.11.2020 року акт приймання-здачі робіт від 21.11.2020 на суму 544200,00 грн. пред'явлений до бухгалтерії відповідача для оплати та оплачений частково в сумі 244200,00 грн.
Втім докази, які підтверджують здійснення відповідачем вказаних часткових оплат за надані послуги за вказаними вище актами (платіжні документи) позивач взагалі суду не надав.
Разом з тим позивач не надав суду доказів, які підтверджують факти пред'явлення вищевказаних актів до бухгалтерії відповідача.
Відповідно до п. 3.7 Договору, усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів не поточний рахунок Виконавця.
Пунктом 9.2 Договору сторони домовились, що усі додатки, зміни, доповнення до цього Договору є його невід'ємними частинами і дійсні тільки у разі їх викладення у письмовій формі українською мовою, скріплення оригінальними печатками та підписами уповноважених представників Сторін.
Так, зі змісту наданої позивачем відповіді на відзив вбачається, що позивач в ній зазначав, що оплату ПрАТ "Агропромислова компанія" за погодженням з позивачем проводило готівкою через головного інженера ОСОБА_1 , який передавав гроші готівкою в м. Мелітополь, а саме в головному офісу залишав гроші у охорони, два рази залишав грошові кошти у охорони на свинокомплексі в с.м.т. Михайлівці, два-три рази перераховував на картку ОСОБА_2 , якого позивач залучав до співпраці і який зможе ці обставини підтвердити.
Однак доказів такого погодження оплати, в т.ч. в порядку положень п. 9.2 Договору, до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, постановою правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 було затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (далі Положення), яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.
Відповідно до п. 4 - 6 розділу ІІ Положення (в редакції, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін) суб'єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України. Суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:
1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно;
2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Суб'єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов'язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Проте таких доказів також до матеріалів справи не надано.
Як вбачається з матеріалів справи 11.08.2021 на адресу суду надійшла заява свідка ОСОБА_2 , в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Однак, суд позбавлений можливості прийняти вказану заяви в якості доказу, по перше, оскільки підпис свідка не засвідчений нотаріально, як того вимагає ч. 3 ст. 88 ГПК України, по друге, оскільки обставини щодо виконання робіт (надання послуг) за договором про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 2 від 01.10.2020 року та здійснення часткової оплати відповідачем таких робіт (послуг) підтверджуються не показами свідків, а первинними бухгалтерськими документами.
Відтак, ненадання позивачем доказів проведення відповідачем часткових оплат боргу позбавляє суд можливості встановити наявність у відповідача заборгованості за надані послуги та визначити її розмір, а також свідчить про не доведення позивачем обставин, про які він вказує в позовній заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Приписами ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, позивач у відповіді на відзив зазначає, що акт від 21.11.2020 року охоплює весь обсяг робіт за вказаним договором та в ньому включені роботи за актом від 18.10.2020 року. Тобто фактично заборгованість стягується в даному випадку за актом приймання-здачі робіт від 21.11.2020. Однак, вказаний акт суд оцінює критично, оскільки підписи ОСОБА_4 в графі Прийняв Виконавець в акті від 21.11.20 та в акті від 18.10.20 відрізняються.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
Відтак, враховуючи викладене, позивач не довів суду первинними доказами факт наявності заборгованості надані послуги, в т.ч. в розмірі, зазначеному в позові, не довів здійснення відповідачем часткової оплати виконаних робіт, а відтак не довів наявність підстав для стягнення заборгованості в сумі 300 000,00 грн. з відповідача.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року “Про судове рішення” рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" про стягнення заборгованості в сумі 300000,00 грн. слід відмовити.
Враховуючи не доведення позивачем наявності заборгованості у відповідача за надані послуги за договором № 2 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 01.10.2020 та її розміру, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" пені в сумі 20515,19 грн., інфляційних витрат в сумі 17100,00 грн. слід також відмовити.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" встановлено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Суд, здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 5064,23 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5224,00 грн. покладаються на позивача у справі - Фізичну особу-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У зв'язку з відмовою в позові відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про визнання доказів неналежними та недопустимими.
Стосовно клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката відповідач надав копію договору про надання правових послуг адвоката від 30.06.2021, який укладений між адвокатом Кальченко Андрієм Володимировичем, далі Адвокат, та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія», далі Клієнт, відповідно до п. 1.1. якого Адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Запорізької області по справі № 908/1772/21 (номер провадження 12/133/21) за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення 337 615, 19 грн. Для цього Адвокату надається право представляти інтереси Клієнта окрім переліченого суду, в Центральному апеляційному господарському суді та Верховному суді з наданням всіх прав та обов'язків, що передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України, підписувати та подавати заяви по суті справи (відзив на позовну заяву (відзив); заперечення), заяви з процесуальних питань (письмові заяви, клопотання, заперечення), скарги на рішення, ухвали, постанови суду та інші документи, а також з наданням права визнати позов (всі або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; підписати та укласти мирову угоду в господарському процесі на будь-якій стадії судового процесу; оскаржувати судові рішення; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами без обмежень.
Умовами п. 3.3. вказаного договору визначено, що вартість послуг, наданих Адвокатом за умовами даного Договору, складає: 3 000, 00 грн. за одну годину роботи та 5 000, грн. за участь у одному судовому розгляді, але не повинна перевищувати 30 000, 00 грн. В подальшому сума Договору може змінюватися шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Згідно із п. 6.1. договору про надання правових послуг адвоката від 30.06.2021 він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022р.
Матеріали справи свідчать, що між Адвокатом та Клієнтом був підписаний акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 22.07.2021, за змістом якого Адвокатом у відповідності до договору про надання правових послуг адвоката від 30.06.2021 надані послуги:
- ознайомлення з позовною заявою про стягнення 337 615,19 грн. від 14.06.2021р. - 1 година на суму 3000,00 грн.;
- складання відзиву на позовну заяву (в порядку ст. 165 ГПК України) від 22.07.2021р. - 1 година на суму 3000,00 грн.
Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 6 000,00 грн.
Разом з тим відповідач надав до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 657 від 28.12.2007 та довіреності від 30.06.2021.
З матеріалів справи вбачається, що відзив на позовну заяву від імені Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» складений та оформлений за підписом адвоката Кальченко А.В.
В якості підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00 грн. відповідач надав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 29 від 22.07.2021 року на суму 6000,00 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи доведення відповідачем факту надання послуг з правничої допомоги, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" про стягнення заборгованості в сумі 300000,00 грн., пені в сумі 20515,19 грн., інфляційних витрат в сумі 17100,00 грн. відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 5064,23 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5224,00 грн. покласти на позивача у справі - Фізичну особу-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Залутіна Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь:
- Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, ідентифікаційний код 31914947) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. в період з 26.07.2021 по 28.08.2021 у відпустці повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 20.09.2021 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.