Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"14" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/394/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Харченко Галини Семенівни
до ОСОБА_1
про стягнення 61 344,18грн та зобов'язання повернути майно
Фізична особа - підприємець Харченко Галина Семенівна звернулася до господарського суду з позовом до Трощинської Наталії Віталіївни про стягнення 61 344,18грн, з яких: 50 000,00грн заборгованості по сплаті орендної плати, 10 000,00грн неустойки, 689,18грн річних, 655,00грн інфляційних втрат, а також про зобов'язання повернути за актом прийому-передачі (повернення) частину приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) загальною площею 132 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.525, 526, 610, 612, 785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 19.05.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/394/21 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 14.09.2021 об 11:00.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про з датою, часом та місцем розгляду справи був ознайомлений засобами електронного зв'язку, про що свідчить роздруківка підтвердження відправлення ухвали суду від 10.08.2021 (а.с. 80), а також розписка у справі (а.с. 78).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, уповноваженого представника не направила. 13.09.2021 до суду повернулася ухвала від 03.08.2021, яка направлялася відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, та згідно інформації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на виконання ухвали суду від 13.04.2021, з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 81-84). При цьому, в матеріалах справи міститься роздруківка на підтвердження відправлення засобами електронного зв'язку, зокрема, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2021, з якої вбачається, що відповідач отримав дану ухвалу та повідомляє, що перебуває за кордоном і має намір звернутися за професійною правничою допомогою для представлення її інтересів у даній справі (а.с. 47). Також, у матеріалах справи знаходяться підтвердження відправки ухвал суду від 24.06.2021, від 13.07.2021 та 03.08.2021 відповідачу на її електронну адресу (а.с. 55-56, 66, 79).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач мала доступ до судових рішень та мала можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення Трощинської Наталії Віталіївни про дату, час та місце проведення судових засідань.
Згідно ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що відсутність відповідача чи її представника не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
10.02.2019 між Фізичною особою-підприємцем Харченко Галиною Сергіївною (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Трощинською Наталією Віталіївною (орендар) укладено договір оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) (далі - Договір) (а.с. 7-10).
Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає на умовах даного договору в тимчасове платне користування (оренду) частину приміщень будівлі торгово-комерційного центру загальною площею 132,00м.кв. (надалі - приміщення). Будівля торгово-комерційного центру знаходиться за адресою: м.Новоград-Волинський, вул. Ушакова, 15-А. Власником об'єкту є Орендодавець ФОП Харченко Галина Семенівна.
За змістом п.1.3 Договору орендодавець передає орендарю приміщення за Актом приймання-передачі "Додаток №1", який підписується одночасно з цим договором.
Відповідно до п.3.1 Договору розмір орендної плати становить 5 000 (п'ять тисяч) гривень на місяць. Орендна плата сплачується орендарем до 17 числа поточного місяця готівкою або в безготівковій формі.
Згідно п.2.1 Договору останній набуває чинності з 11.02.2019 та діє до 31.12.2019, але не раніше підписання акту прийому-передачі (повернення) предмету оренди. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не виявила претензій одна до одної, що повинно бути зафіксовано в письмовому вигляді, строк вважається пролонгованим на наступні роки (п. 2.4 Договору).
Договір може бути розірваний достроково в односторонньому порядку, про що зацікавлена сторона повідомляє іншу сторону не менше, як за 2 місяці, або в порядку п.8.3 даного договору (п.2.5 Договору).
Варто зауважити, що 01.07.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Трощинської Наталії Віталіївни за її рішенням, що підтверджується здійсненим судом запитом та роздрукованим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2021 (а.с. 34-35).
При цьому, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 та від 04.09.2021 у справі №640/16902/18.
Таким чином, Трощинська Наталія Віталіївна є належним відповідачем у даній справі.
На виконання п.1.3 договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019 сторони 10.02.2019 підписали Акт приймання-передачі частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (а.с. 11). Тобто, орендодавець свої зобов'язання за договором оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019 виконав належним чином.
Орендар, у свою чергу, умови Договору щодо внесення орендної плати за нежитлові приміщення, що були надані йому в користування, своєчасно та в повному обсязі не виконав. Згідно даних позивача оплата за орендовані приміщення здійснена належним чином по жовтень 2019 року включно. Таким чином, у відповідача перед позивачем за період листопад-грудень 2019 року виник борг з орендної плати у розмірі 10 000,00грн (5 000,00грн + 5 000,00грн).
Водночас, за змістом п.1.2 Договору останній набуває чинності з 11.02.2019 та діє до 31.12.2019, але не раніше підписання акту прийому-передачі (повернення) предмету оренди. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не виявила претензій одна до одної, що повинно бути зафіксовано в письмовому вигляді, строк вважається пролонгованим на наступні роки (п.2.4 Договору).
Так як, сторони договору не направили одна одній жодних письмових заяв (претензій) по договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019, і такі докази в матеріалах справи відсутні, вказаний договір згідно п.2.4 Договору вважається пролонгованим на наступні роки.
23.06.2020 ФОП Харченко Г.С. направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди та сплату заборгованості з орендної плати (а.с. 19-20), яке остання отримала 27.06.2020, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21). Проте, вказане повідомлення відповідачем залишене без відповіді та без задоволення.
При цьому, відповідно до п.2.5 договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019 договір може бути розірваний достроково в односторонньому порядку, про що зацікавлена сторона повідомляє іншу сторону не менше, як за 2 місяці, або в порядку п.8.3 даного договору, про що судом вказувалося вище.
Таким чином, враховуючи п.2.5 Договору, а також факт направлення позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди і сплату заборгованості з орендної плати від 23.06.2020 та отримання його останнім 27.06.2020, договір оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019 вважається припиненим (розірваним) з 27.08.2020.
Враховуючи викладене, а також факт відсутності здійснення відповідачем орендних платежів згідно Договору за період січень-серпень 2020 року, в останнього перед позивачем виникла заборгованість за даним договором у розмірі 40 000,00грн (5 000,00грн х 8 місяців). Тобто, загальна сума боргу з орендних платежів становить 50 000,00грн (10 000,00грн (за період листопад-грудень 2019 року) + 40 000,00грн (за період січень-серпень 2020 року)).
Крім того, відповідно до п.4.3 Договору орендар зобов'язаний після закінчення строку дії цього договору, або його дострокового розірвання, повернути орендодавцю в порядку, обумовленому даним договором, приміщення згідно Акту приймання-передачі. Також, як судом зазначалося вище, п.2.1 Договору встановлено, що останній набуває чинності з 11.02.2019 та діє до 31.12.2019, але не раніше підписання акту прийому-передачі (повернення) предмету оренди.
Разом з тим, відповідачем після припинення дії договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019 не було повернуто орендовані приміщення позивачу, і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Заборгованість з орендної плати та неповернення орендованого майна відповідачем позивачу після припинення договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019 стали підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та статей 283- 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині 1 статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За змістом частини 1 статті 773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За змістом наведених норм, договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Користування майном за договором найму є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства та обставини справи (зокрема, факт припинення 27.08.2020 дії договору оренди частини приміщень будівлі торгово-комерційного центру (нежитлових приміщень) від 10.02.2019), позовна вимога про стягнення з відповідача 50 000,00грн заборгованості з орендної плати за період з листопада 2019 року по серпень 2020 року є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 689,18грн річних за період та 655,00грн інфляційних втрат за невиконання обов'язку з внесення орендної плати за період листопад 2019 року-червень 2020 року.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним і обґрунтованим, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 689,18грн річних та 655,00грн інфляційних втрат за невиконання обов'язку з внесення орендної плати в розмірі 40 000,00грн за період листопад 2019 року-червень 2020 року.
Щодо позовної вимоги про повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення за актом прийому-передачі (повернення) суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом п.6.1 Договору при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України).
Як судом зазначалося вище, відповідно до п.4.3 Договору орендар зобов'язаний після закінчення строку дії цього договору, або його дострокового розірвання, повернути орендодавцю в порядку, обумовленому даним договором, приміщення згідно Акту приймання-передачі.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем за актом приймання-передачі орендованого за договором оренди майна.
Отже, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність користування нежитловими приміщеннями після припинення договору оренди.
За вказаних обставин вимога позивача про повернення відповідачем за актом прийому-передачі (повернення) частини нежитлових приміщень будівлі торгово-комерційного центру загальною площею 132,00м.кв., які знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова, буд. 15-А, та які передані на підставі договору оренди частини приміщень торгово-комерційного центру від 10.02.2019, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 000,00грн неустойки за користування орендованим приміщенням після припинення дії договору оренди за вересень 2020 року.
Відповідно до ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Приписами частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України встановлено, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі на підставі акту приймання-передачі.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Наймач не виконав свій обов'язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору. При цьому доказів виконання вказаного обов'язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення (вересень 2020 року), відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, у розмірі 10 000,00грн (5 000,00грн х 2).
Щодо розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Харченко Галини Семенівни ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ):
- 50 000,00грн боргу з орендної плати;
- 10 000,00грн неустойки;
- 689,18грн 3% річних;
- 655,00грн інфляційних втрат;
- 4 540,00грн витрат зі сплати судового збору.
3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Фізичній особі - підприємцю Харченко Галині Семенівні ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за актом прийому-передачі (повернення) частину нежитлових приміщень будівлі торгово-комерційного центру загальною площею 132,00м.кв., які знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Ушакова, буд. 15-А, та які передані на підставі договору оренди частини приміщень торгово-комерційного центру від 10.02.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.09.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1
3 - відповідачу (рек. з пов.) та на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2