61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
22.09.2021 Справа № 905/1438/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м.Миколаїв
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпроект Плюс”, с.Дмитрівка, Слов'янський район, Донецька область
про стягнення 25856,35грн.
без виклику представників сторін
Суть справи:
Позивач, Міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал” м.Миколаїв, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпроект Плюс”, с.Дмитрівка, Слов'янський район, Донецька область про стягнення 25856,35грн., з яких 25462,90грн. - не повернуті грошові кошти, 393,45грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №28/12-2020 від 28.12.2020 та неповернення передоплати за товар.
Ухвалою від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не наданий. Заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків, в тому числі на подання відзиву, до суду не надходило.
Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його юридичну адресу вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак поштове відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі), надіслана на юридичну адресу, було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також, суд зазначає, що ТОВ “Грандпроект Плюс” не внесено змін щодо своїх відомостей про реєстрацію (місцезнаходження).
Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним зареєстрованим місцезнаходженням) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження фізичної особи-підприємця/юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу-підприємця/юридичну особу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил частини 9 статті 165 ГПК України.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
Через систему електронних торгів на офіційному веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель “Ргоzогго” - публічні закупівлі” сайті http://prozzoro.gov.ua (посилання на тендер на офіційному сайті - http://prozzoro.gov.ua/tender/UA-2020-11-26-004279-b) 26.11.2020 опубліковано оголошення щодо закупівлі UA-2020-11-26-004279-b за предметом: Товари, код: ДК 021:2015:42650000-7: Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані.
28.12.2020 між Міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал» (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроект Плюс» (постачальник, відповідач у справі) укладений договір поставки №28/12-2020 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в п.1.2. цього договору (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування товару: ДК 021:2015 за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 42650000-7 - Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані. Найменування, максимальна кількість, одиниці виміру, асортимент товару, що підлягає поставці за цим договором зазначено у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 1.4. договору товар поставляється окремими партіями, кількість яких визначається покупцем. Кожна партія товару поставляється по заявці покупця.
Згідно з пунктом 3.1. договору загальна сума цього договору складає 59670,00грн. без ПДВ. Ціни за одиницю товару, який поставляється за цим договором, зазначені у додатку 2, який є невід'ємною частиною цього договору.
Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 13 цього договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором (пункт 4.1. договору).
Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата за договором здійснюється на підставі виставленого рахунку постачальника у розмірі 50% передоплати від суми рахунку протягом 2х робочих днів з моменту отримання рахунку, та після поставки товару залишок 50% від суми договору протягом 5 робочих днів.
Відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється у строк до 5 робочих днів з дня подання заявки замовником.
Відвантаження постачальником не вказаних у заявці покупця товарів не допускається. Відвантажений постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем (пункт 5.2. договору).
За умовами пункту 5.3. договору поставка здійснюється постачальником за адресою: вул. Погранична, 161, м.Миколаїв, Миколаївська обл, Україна, 54055 або за іншою адресою: вказаною покупцем у своїй заявці.
Згідно з пунктом 5.8. договору датою поставки за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:
5.8.1. видаткової накладної;
5.8.2. сертифікату відповідності та/або паспорту якості товару;
5.8.3. рахунку-фактури;
5.8.4. товарно-транспортної накладної.
Пунктами 6.3.1., 6.3.6. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє, в частині поставки, до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1. договору).
Договір та додатки до нього (додаток №1 та №2 Специфікація) підписані представниками сторін договору, підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Доказів розірвання договору, або визнання недійсним договору чи його окремих положень, сторонами не надано, отже він є обов'язковим для сторін.
За твердженнями позивача 28.12.2020 на електронну адресу відповідача була направлена заявка №2309/36 від 28.12.2020, в якій позивач просив здійснити поставку електроінструментів на суму 50925,60грн. без ПДВ, згідно договору №28/12-2020 від 28.12.2020, за адресою: вул. Погранична, 161, центральний склад МКП «Миколаїввадоканал».
29.12.2020 відповідачем виставлений рахунок-фактура №1-12 на суму 25462,90грн.
На виконання пункту 4.2. договору та на підставі рахунку №1-12 від 29.12.2020, 10.02.2021 та 12.02.2021 позивачем як покупцем здійснено передоплату у сумі 25462,90грн., згідно рахунку-фактури №1-12 від 29.12.2020. На підтвердження чого до позовної заяви додані копії платіжних доручень №8431 від 10.02.2021 на суму 12731,45грн. та №8480 від 12.02.2021 на суму 12731,45грн. При цьому за поясненнями позивача у платіжних дорученнях в графі «Призначення платежу» була допущена помилка у зазначені реквізитів договору. На підтвердження відсутності іншого договору, укладеного між позивачем та відповідачем, до матеріалів позовної заяви додані копії витягів з офіційного сайту «Prozorro».
Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідач не виконав поставку товару згідно заявки №2309/36 від 28.12.2020 в обумовлений договором строк - до 05.01.2021.
Претензію вих.№1824/юр. від 11.06.2021 та вимогою вих. №1823/юр. від 11.06.2021 позивач звертався до відповідача про повернення коштів в сумі 25462,90грн. протягом семи днів від дати отримання відповідно претензії та вимоги, на підтвердження чого до позовної заяви додані копії опису вкладення та фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 14.06.2021.
Однак претензія та вимога залишені відповідачем без задоволення.
Таким чином, у зв'язку із не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором №28/12-2020 від 28.12.2020, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “ Грандпроект Плюс” не повернутих грошових кошти в сумі 25462,90грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 393,45грн.
Разом з тим у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору поставки.
Суд зазначає, що згідно із статтею 91 ГПК України Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
За приписами частини 1 сатті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Вказане клопотання не відповідає вимогам статті 81 ГПК України, оскільки відсутні докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних в клопотанні документів. Зокрема, відсутні докази, що підтверджують звернення до відповідача про отримання оригіналів документів, а також не надано суду доказів, які підтверджують, що позивачу було відмовлено у наданні цих документів.
В той же час, у тексті позовної заяви позивачем зазначено, що договір поставки укладено у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оригінал якого міститься в системі електронних торгів на офіційному веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель “Ргоzогго” - публічні закупівлі” сайті http://prozzoro.gov.ua/tender/.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи приписи статті 91 ГПК України, беручи до уваги, що у даному випадку сторонами не оспорюються положення договору поставки, та не ставиться під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, суд не вбачає підстави для витребування у відповідача оригіналу договору поставки.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до частин першої та другої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга стаття 712 Цивільного кодексу України)
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17).
Суд зазначає, що уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах.
Як встановлено судом та зазначено вище сторонами у пункті 5.1. договору погоджено, що поставка товару здійснюється у строк до 5 робочих днів з дати подання заяви замовником.
Відповідно до матеріалів даної справи 28.12.2020 покупець (позивач у справі) направив постачальнику (відповідачу у справі) заяву №2309/36 від 28.12.2020 на поставку товару, обумовленого у специфікації (додатку №2 до договору) та на підставі виставленого постачальником (відповідачем у справі) рахунку-фактури №1-12 від 29.12.2020 перерахував на рахунок постачальника попередню оплату в сумі 25462,90грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Отже, оскільки заявка направлена відповідачу 28.12.2020, він повинен був виконати поставку товару у строк до 05.01.2021 (включно).
Однак, доказів поставки товару, обумовленого специфікацією та заявкою, або неможливості поставити товар у погоджений сторонами договору строк, та відповідно повідомлення покупця про неможливість такої поставки, суду не надано та матеріали справи не містять. Відповідач вказаного не спростував, належних доказів факту виконання договірних зобов'язань не надав.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належними доказами не довів факту виконання договірних зобов'язань, у позивача є правові підстави для вимоги про повернення відповідачем суми авансу, у зв'язку із чим позовні вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 25462,90грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів в сумі 393,45грн. за період користування коштами з 06.01.2021 по 12.07.2021 на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3 % річних, правильність періоду нарахованого та заявленого позивачем до стягнення розміру процентів річних, судом встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань та наданий розрахунок є арифметично вірним.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 393,45грн.
Розрахунок 3% річних судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 165, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, м.Миколаїв, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпроект Плюс”, с.Дмитрівка, Слов'янський район, Донецька область про стягнення 25856,35грн., з яких: 25462,90 грн. - не повернуті грошові кошти, 393,45грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроект Плюс» (84190, Донецька обл., Слов'янський р-н, село Дмитрівка, вул. Южна, будинок 7; код ЄДРПОУ 43895619) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 161; код ЄДРПОУ 31448144) грошові кошти у розмірі 25462,90грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 393,45грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 22.09.2021.
Суддя М.О. Лейба