вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2021м. ДніпроСправа № 904/5798/21
За позовом Криворізького національного університету, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 154 905 грн. 29 коп. за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 25.09.2019 № 869/02
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Криворізький національний університет звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 10.06.2021 № 10/06-21/1, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 154 905 грн. 29 коп., з яких: 135 000 грн. 00 коп. - основний борг, 6 243 грн. 29 коп. - 3% річних, 13 662 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 25.09.2019 № 869/02.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати виконаної позивачем продукції.
До позовної заяви додане клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою господарського суду від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.07.2021 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача від 02.07.2021 № 18/4210, в якій викладені заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого засідання. На думку відповідача, з огляду на обсяг та характер доказів у справі, а також категоричну незгоду відповідача із заявленими позовними вимогами, справу належить розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 22.06.2021 завчасно надсилалась відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані документи у визначений судом строк.
03.09.2021 на електронну адресу суду надійшов відзиві відповідача на позовну заяву від 03.09.2021 № 18/5441.
Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, матеріали справи містять поштове повідомлення № 4930015869870, з якого вбачається, що ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі № 904/5798/21 від 22.06.2021 отримано відповідачем 25.06.2021.
За змістом вказаної ухвали від 25.06.2021, зокрема, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Також судом роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України строк подання заяв по суті справи обмежений. Процесуальні дії можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, з урахуванням приписів ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повинен був подати до суду відзив на позовну заяву до 12.07.2021 включно, проте направив на електронну адресу суду лише 03.09.2021.
За наведених обставин, судом встановлено, що відповідач відзив на позовну заяву подав з порушенням строку, встановленого судом.
Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Клопотання про поновлення чи продовження пропущеного строку в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до суду не подавалося.
Крім того, в порушення ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до поданого відзиву відповідачем не надано доказів його направлення на адресу позивача.
Частиною 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки відзив на позовну заяву подано відповідачем після закінчення встановленого судом та законом процесуального строку, то на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву господарський суд залишає без розгляду.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
25.09.2019 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та Криворізьким національним університетом (виконавець) укладено договір про створення (передачу) науково-технічної продукції № 869/02 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе виконання науково-технічної продукції: «Дослідження та контроль за станом порожнин, утворених при підземних гірничих роботах на шахтах ДП «Схід ГЗК», а замовник - приймання та оплату зазначеної продукції.
Підставою для укладання договору і виконання науково-технічної продукції є листи Замовника від 05.09.2019 вих. №№ 02-02/6597 (п. 1.2. договору).
Згідно із 1.3. договору терміни і зміст виконання науково-технічної продукції визначаються календарним планом (додаток 1) та технічним завданням (додаток 4), що складають невід'ємну частину даного договору.
Виконання робіт за цим договором здійснюється працівниками (науковими працівниками) Науково-дослідного гірничорудного інституту (НДГРІ), який є структурним підрозділом ДВНЗ«КНУ» (п. 1.4. договору).
У п. 2.1. договору замовник і виконавець прийшли до згоди, що вартість науково-технічної продукції, яка буде виконана за договором, визначена кошторисом (додаток 3) і зафіксована сторонами в протоколі погодження договірної ціни (додаток 2), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.2. договору вартість продукції за цим договором відповідно до протоколу погодження договірної ціни та кошторису становить: 112 500,00 грн. (сто дванадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 22 500,00 грн., усього -135 000,00 грн. (сто тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.)
За умовами п. 3.1. договору початком обігу строку виконання етапів робіт слід вважати дату підписання договору.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 (десяти) календарних днів після підписання актів здачі-приймання: науково-технічної продукції по кожному етапу.
Згідно із п. 4.2. договору датою завершення робіт виконавцем вважається дата підписання замовником відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.
У п. 5.3. договору сторони погодили, що після закінчення робіт виконавець передає замовнику науково-технічної продукцію з здачі-приймання виконаних робіт, підписаним виконавцем, який складається у 2-х примірниках.
Замовник протягом 10 (десяти) днів з дня отримання науково-технічної продукції та здачі-приймання виконаних робіт, зобов'язаний прийняти її, повернувши виконавцеві підписаний здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.4. договору).
Якщо замовник має претензії до виконавця за якістю роботи або зауваження щодо виконання ним своїх зобов'язань за договором, замовник, у 10 -денний строк, після отримання науково-технічої продукції з актом здачі-приймання виконаних робіт, направляє виконавцю мотивовану відмову від приймання робіт із зазначенням всіх виявлених недоліків. У цьому випадку сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків науково-технічної продукції та термінів їх усунення виконавцем. Після усунення наявних претензій, замовник підписує акт здачі-приймання виконаних робіт і направляє його виконавцю (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 5.6. договору за відсутності передбаченої п. 5.5 цього договору мотивованої відмови від приймання робіт, робота вважається такою, що прийнята замовником.
За змістом п. 13.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, у частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з календарним планом (додаток 1 до договору) виконання науково-технічної продукції здійснюється в 2 етапи: 1-й етап виконується в період вересень - жовтень 2019; 2-й етап - протягом листопада 2019.
На виконання умов договору позивач протягом жовтня - листопада 2019 створив та передав відповідачу науково-технічну продукцію на суму 135 000,00 грн, про що сторонами складені:
- по першому етапу за календарним планом - акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.10.2019 № 1 на суму 90 000,00 грн.;
- по другому етапу за календарним планом - акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.11.2019 № 2 на суму 45 000,00 грн.
Господарський суд зазначає, що вказані вище акти підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Відповідно до умов п. 3.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату:
- за першим етапом згідно з актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.10.2019 № 1 - до 04.11.2019;
- за другим етапом згідно з актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.11.2019 № 2 до - 05.12.2019.
Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання з оплати виконаної продукції не здійснив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 135 000 грн. 00 коп.
Із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6 243 грн. 29 коп. за загальний період з 05.11.2019 по 31.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 13 662 грн. 00 коп. за вказаний період.
Доказів оплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати послуг, наявність часткової оплати послуг, наявність прострочення оплати послуг, строк дії договору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про створення (передачу) науково-технічної продукції від 25.09.2019 № 869/02, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання із виконання науково-дослідної роботи та передав відповідачу науково-технічну продукцію, отримання якої підтверджується відповідними актами.
Проте, відповідач не здійснив розрахунок за надані позивачем послуги на суму 90 000,00 грн. за актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.10.2019 № 1 та на суму 45 000,00 грн. за актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.11.2019 № 2, строк оплати яких настав 04.11.2019 та 05.12.2019 відповідно.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість виконаних позивачем робіт, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 135 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень норм чинного законодавства та умов договору не встановлено.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13 662 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, виконаного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періодів нарахування включено місяць, в якому мав бути здійснений розрахунок, а також не врахований індекс інфляції за грудень 2019, у якому мала місце дефляція.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 13 317 грн. 75 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 135 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 243 грн. 29 коп. 3% річних та 13 317 грн. 75 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 323 грн. 58 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, господарський суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивача зі сплати судового збору в сумі 227 грн. 00 коп., який сплачено Криворізьким національним університетом за подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про видачу судового наказу, який у подальшому за заявою ДП «Східний ГЗК» скасований ухвалою суду від 07.04.2021 у справі № 904/2979/21 з огляду на таке.
За приписами ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України позивач мав право при зверненні до суду із даним позовом сплатити судовий збір на 227 грн. 00 коп. менше, проте відповідно до платіжного доручення від 03.06.2021 № 1528 судовий збір сплачений позивачем у сумі 2 323 грн. 58 коп., що складає 1,5% ціни позову. Крім того, платіжне доручення про сплату судового збору на суму 227 грн. 00 коп. позивачем до матеріалів справи не надане.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Криворізького національного університету (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 11, код ЄДРПОУ 37664469) 135 000 грн. 00 коп. (сто тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 6 243 грн. 29 коп. (шість тисяч двісті сорок три грн.. 29 коп.) 3% річних, 13 317 грн. 75 коп. (тринадцять тисяч триста сімнадцять грн.. 75 коп.) інфляційних втрат, 2 318 грн. 42 коп. (дві тисячі триста вісімнадцять грн. 42 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 22.09.2021
Суддя І.А. Рудь