239/172/21
2/239/409/2021
Іменем України
21 вересня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Рудакової Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 14.02.2021 у розмірі 15010,77 грн. за кредитним договором № б/н від 11.02.2011, яка складається з наступного: 4961,05 грн. - заборгованість за кредитом, 10049,72 грн. - заборгованість відсотками за користування кредитом.
В обґрунтування посилається на те, що на підставі заяви відповідача №б/н від 22.02.2011 позивач надав відповідачу платіжну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Стверджує, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Зазначає, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що не визнає позовні вимоги, оскільки вони є необґрунтовані та не доведені позивачем, просив відмовити у їх задоволені. Вказав, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з позовом. Не погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем, оскільки він складений працівниками банку в односторонньому порядку без підтвердження розрахунку первинними документами бухгалтерської документації. Розмір заборгованості нарахованих відсотків є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано обґрунтованих пояснень, за які саме послуги нараховувались відсотки. Позивачем не надано: доказів відкриття відповідачу рахунку, виписки по рахунку, що підтвердить рух грошових коштів по рахунку; доказів отримання відповідачем платіжної картки; відомостей про строк дії картки; доказів зарахування кредитних коштів на картку; доказів отримання відповідачем умов та правил надання банківських послуг, пам'ятки клієнта і тарифів. В матеріалах справи відсутні відомості щодо направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим позивач передчасно звернувся до суду.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явися, про причини неявки не повідомив. Відповідь на відзив суду не надав.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав, вказав, що банківську картку він дійсно отримав, але з 2016 року її не використовував, кредит не оплачував та картку не поповняв. Картка була дійсна до лютого 2018 року, а з позовом банк звернувся лише у березні 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволені позову.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11 лютого 2011 року на підставі анкети-заяви, позивач надав відповідачу платіжну картку, на яку було в подальшому встановлено кредитний ліміт. Вказана анкета-заява підписана відповідачем.
З довідок АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу видано кредитні картки, остання з яких має термін дії до 02/18 на яку, встановлено кредитний ліміт в максимальному розмірі 5000 грн.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Сторони мають виконувати зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ст. 598 ч.1 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо позиції відповідача про відсутність доказів отримання ним кредиту, необґрунтованості розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Факт отримання відповідачем кредиту у вигляді кредитного ліміту, встановленого на платіжну карту визнається відповідачем у заяві про застосування строку позовної давності від 30.08.2021 та підтверджується наявною у справі копією анкети-заяви відповідача, в якій він здійснив волевиявлення щодо отримання кредиту, підписавши дану заяву.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду № 200/5647/18 від 16 вересня 2020 року.
Відповідач, отримавши кредитну картку використовував кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитним договором, яка містить деталізований опис операцій, які проводились по кредитній картці виданої на ім'я відповідача, у тому числі зняття відповідачем грошових коштів з картки, поповнення картки, переказу грошових коштів з карти на карту, здійснення розрахункових операцій у торгівельних закладах, тощо. Отже виписка по рахунку відповідача є належним та допустимим доказом, а інформація, яка в ній міститься узгоджується з розрахунком заборгованості.
Розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи має складові заборгованості та узгоджується з наданою позивачем випискою за кредитним договором. Відповідач вказуючи на необґрунтованість розрахунку заборгованості не наводить конкретних фактів його необґрунтованості та безпідставності, а посилається лише на обов'язок позивача надавати інші докази щодо розрахунку заборгованості. При цьому суд зазначає, що розрахунок заборгованості здійснюється на підставі умов кредитного договору та може бути перевірений сторонами та судом. Відповідач не посилається на конкретні факти помилок чи необґрунтованості певних складових заборгованості та не надає суду жодного доказу, який би підтвердив помилковість розрахунку в повному обсязі чи в певній частині та відсутність заборгованості відповідача. Отже суд відхиляє вказані доводи відповідача щодо відсутності доказів заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором через їх безпідставність.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не здійснює погашення кредиту та не сплачує проценти за його користування у встановленому договором порядку.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 14 лютого 2021 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 4961,05 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 10049,72 грн.
Наявність заборгованості за кредитом в сумі 4961,05 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 10049,72 грн. підтверджена випискою по картковому рахунку відповідача та наданим позивачем розрахунком.
Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Застосування строку позовної давності по платіжним картам роз'яснено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа №6-14цс14, де зазначено, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою, кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Визначаючи початок перебігу строку позовної давності, суд виходить з того, що строк дії картки встановлений до лютого 2018 року, згідно виписки по рахунку, останній платіж на погашення заборгованості по кредиту відповідач вчинив 16.02.2016 (а.с. 10), тому початок перебігу строку позовної давності про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі обчислюється з 01 березня 2018 року.
З позовом позивач звернувся до суду 06.03.2021 шляхом направлення його поштою, що підтверджується відміткою відділення поштового зв'язку на конверті (а.с. 29), тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом заявлені поза межами строку позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної даності є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 261, 267, 264, 525, 530, 598, 599, 610, 626, 627, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Любчик