Провадження № 2/235/1865/21
Справа № 235/5758/21
21 вересня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі - ПрАТ «ЦЗФ «Росія») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 05.03.2010р. по 07.09.2020р., звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавча про працю, умов колективного договору.
В день звільнення відповідач не провів із нею остаточного розрахунку, у зв'язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість із заробітної плати у розмірі 61 362,31 грн за період: листопад 2019 року - вересень 2020 року.
Просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 8 вересня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
У встановлений судом строк відповідач відзив не надав.
Згідно ст.281 ЦПК України по справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «ЦЗФ «Росія» з 5 березня 2010 року (наказ № 14/к від 05.03.2010р.) по 7 вересня 2020 року (наказ № 80/к від 07.09.2020р.), звільнена за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавча про працю, умов колективного договору за ч.1 ст.38 КЗпП (а.с.20-24).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки ПрАТ «ЦЗФ «Росія» № 309 від 05.08.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає за листопад 2019 року - вересень 2020 року в сумі 61 362,31 грн (а.с.14).
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем, суду надано не було.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: листопад 2019 року - вересень 2020 року в сумі 61 362,31 грн.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць - вересень 2020 року в сумі 12 596,62 грн.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов'язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень 2020 року. Отже, відповідач зобов'язаний був при звільненні позивача виплатити всі суми, що їй належать, у день звільнення, у зв'язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно довідки ПрАТ «ЦЗФ «Росія» № 310 від 5 серпня 2021р. середньоденний заробіток ОСОБА_1 , яка працювала на ПрАТ «ЦЗФ «Росія», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 494,42 грн (а.с.15).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 8 вересня 2020 року по 21 вересня 2021 року, становить 129 043,62 грн (494,42 грн х 261 робочі дні), де 494,42 грн - середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 261 днів - кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/95 84/15-ц.
Таким чином, враховуючи, що позивач звернулась до суду майже після спливу одного року з дня звільнення, суд дійшов висновку, про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 60 000,00 грн.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні становить 46,50%, з розрахунку 129 043,62грн - 100%, 60 000 грн - х%, х = 60 000 грн х 100% : 129 043,62 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 422,22 грн, з розрахунку 46,50% х 908 грн : 100%.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір про надання правової допомоги, юридичних послуг укладений 29 липня 2021 року між ОСОБА_2 , яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та ОСОБА_1 , додатком № 1 до вказаного договору, актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № б/н від 29.07.2021 року, згідно якого загальна вартість послуги складає 2 700,00 грн, квитанції від 29.07.2021 про сплату за договором правової допомоги № б/н, від 29.078.2021 року в сумі 2 700,00 грн.
Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв'язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.
З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом вимог про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою становить 63,74%, з розрахунку 190 405,93 грн - 100%, 121 362,31 грн - х%, х = 121 362,31 грн. х 100% : 190 405,93 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов'язані з правничою допомогою пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1 720,98 грн, з розрахунку 63,74% х 2 700,00 грн : 100%.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 280, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (с. Михайлівка Покровського району Донецької області, вулиця Степова, 49, код ЄДРПОУ 37339327) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2019 року - вересень 2020 року в сумі 61 362 (шістдесяти однієї тисячі трьохсот шістдесяти двох) гривень 31 копійки без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 вересня 2020 року по 21 вересня 2021 року в сумі 60 000 (шістдесяти тисяч) гривень з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 422 (чотириста двадцять дві) гривні 22 копійки, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 720 (однієї тисячі семисот двадцяти) гривень 98 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот восьми) гривень.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за вересень 2020 року в сумі 12 596 (дванадцяти тисяч п'ятисот дев'яноста шести) гривень 62 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Г.В. Назаренко