Єдиний унікальний номер судової справи: 225/2524/21
Номер провадження: 2/225/599/2021
21 вересня 2021 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Довженко О.В., за участю секретаря Петрової С.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ленінської районної у м.Донецьку територіальної громади, в особі Ленінської районної у м.Донецьку ради, про визнання права власності на квартиру,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Ленінської районної у м.Донецьку територіальної громади, в особі Ленінської районної у м.Донецьку ради, про визнання права спільної часткової власності на квартиру.
Позовні вимоги обгрунтовують порушенням їхніх прав на володіння та розпорядження належним ім майном шляхом відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, відмову державного реєстратора в реєстрації права власності у зв'язку з відсутністю відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно в Державному реєстрі прав.
Під час розгляду справи представник позивача - ОСОБА_1 , адвокат Цимбалюк В.Г., що діє на підставі ордеру серії ДН №070157 від 16.07.2021 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Надав суду для огляду оригінали доданих до позову документів, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні. Заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення не висловив.
Решта позивачів, а також, відповідач у розгляді справи участі не приймали, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
З огляду на наведене, відповідно до ст.280 ЦПК України, за відсутності заперечень учасників справи, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для ухвалення у справі заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, судом встановлено наступне:
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30.12.1998 року, виданого ВАТ "Донецькгірмаш" згідно розпорядження представництва Фонду державного майна України у м.Донецьку №119 від 28.12.1998 року, на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 .
Зазначене вище свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 30.12.1998 року на звороті містить відмітку про реєстраційний надпис Державного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька" в реєстровій книзі №3/6 від 29.01.1999 року за реєстровим №939.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 66 років, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 26.10.2015 року, видане відділом держдавної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області за №917 (а.с.13).
Згідно заповіту, посвідченого 26.08.2004 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Устіменко М.С. за №2310, ОСОБА_4 заповів все своє майно, з чого б воно не складалося, ОСОБА_1 , 1974 року народження.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №43413948 від 29.03.2016 року, у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В. 29.03.2016 року була заведена спадкова справа №26-2016.
Того ж дня, 29.03.2021 року, ОСОБА_2 відмовилась від спадщини (у тому числі від обов'язкової частки у спадщині) після померлого чоловіка ОСОБА_4 . Заява №54 від 29.03.2016 року посвідчена приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В. за №505 (а.с.20).
Постановою приватного нотаріуса Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіонова Ю.В. від 25.09.2020 року №321/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька заявниці - ОСОБА_4 , та складається з 1/4 частки права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Піставою відмови стала відсутність документа (довідка або витяг) на підтвердження реєстрації права власності на зазначене вище нерухоме майно за відомостями відповідного органу реєстрації та/або інвентаризації за спадкодавцем (а.с.15).
В свою чергу, за результатами звернення ОСОБА_2 (дружини спадкодавця) до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 , останній було відмовлено.
Так, рішенням державного реєстратора Слов'янської міської ради Донецької області Кубеко О.О. №56346573 від 28.01.2021 року відмовлено в державній реєстрації права власності, форма власності приватна на квартиру, що розташована АДРЕСА_3 за суб'єктом: ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_5 ).
Підставою відмови стала відсутність в Державному реєстрі прав відомостей про зареєстровані права на зазначене нерухоме майно, у зв'язку з чим встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно не виявляється можливим(а.с.16).
Наведене стало приводом для звернення позивачів до суду за захистом порушеного права.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:
відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ст.41 Конституції України, кожен має право володіти і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При цьому, слід зазначити, що право власності на нерухомість за приписами ст.182 ЦК України підлягає державній реєстрації.
Так, згідно п.3 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав. чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначений цим Законом, та/або у разі. якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.3 згаданого вище Закону, речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
-реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
-на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні, зокрема, на квартири в багатоквартирних будинках, станом на 30 грудня 1998 року і до 01 січня 2013 року регулювалася наступними підзаконними нормативними актами:
-Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року №121, який, в свою чергу, був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №399/2839 (Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року №36);
- Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, передбачала, що державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, квартири багатоквартирних будинків, здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлювальних документів, що на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис, а якщо на правовстановлювальному документі, немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа.
В Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (додаток до Інструкції), зазначені в тому числі свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.
Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно передбачало, що реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Згідно пункту 3.8 зазначеного положення, після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відповідна відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг установленої форми з Реєстру прав та повертаються правовстановлювальні документи власнику (власникам) або уповноваженій ним (ними) особі. До створення Реєстру прав реєстрація прав здійснюється шляхом ведення реєстрових книг, записи яких прирівнюються до даних Реєстру прав (пункт 8.1).
В Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток до п.2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно), були зазначені, зокрема свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.
Тобто, зазначені підзаконні нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Проте виникнення права власності на будинки, споруди від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року та Законом від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не залежало.
Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п.5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.
Відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, як встановлено судом, право спільної часткової власності позивачів, а також померлого ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 виникло 29.01.1999 року, тобто, до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року та Законом від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
В свою чергу, згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У зв'язку з наявністю заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (доньки), а також, нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 (дружини) про відмову від спадщини (у тому числі від обов'язкової частки у спадщині) після померлого чоловіка ОСОБА_4 , відсутність інших спадкоємців за законом та заповітом, спадкоємицею 1/4 частки спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 за заповітом після померлого батька є позивач у справі - ОСОБА_1 .
Водночас, враховуючи той факт, що в Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що потягнуло за собою відмову в державній реєстрації права власності та відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим іншим способом, ніж шляхом звернення до суду, позивачі позбавлені можливості захистити порушене право на вільне володіння та розпорядження належним їм нерухомим майном, суд приходить до висновку щодо обгрунтованості позову та наявності правових підстав для його задоволення.
Матеріали справи містять докази сплати позивачем - ОСОБА_1 , судового збору в сумі 2 881,00 грн. квитанцією №32266943 від 12.03.2021 року (а.с.33), з огляду на що, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на її користь на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12,81,89,141,259,263,280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,3 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,3 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,3 кв.м.
Стягнути з Ленінської районної у м.Донецьку територіальної громади, в особі Ленінської районної у м.Донецьку ради, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , судовий збір в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п.15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Довженко