Провадження № 11-кп/821/456/21 Справа № 708/110/19 Категорія: ч. 1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
14 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання за участі: прокурорів обвинуваченої захисника потерпілого представника потерпілого - адвоката представника цивільних відповідачівОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12018250290000300 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , представника цивільних відповідачів - Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області - ОСОБА_12 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Чигирин Черкаської області, українку, громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючу начальником Чигиринського районного відділу ДВС ГУЮ у Черкаській області, раніше не судиму,
визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в діянні його складу.
Засуджено ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., з позбавленням права обіймати посади в органах Державної виконавчої служби та органах Міністерства юстиції України на строк 2 роки.
Прийнято рішення про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 20000 грн., що є відшкодуванням моральної шкоди, завданої неправомірними діями та незаконними рішеннями в.о. начальника Чигиринського відділу ДВС ГУЮ в Черкаській області ОСОБА_8 .
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу,
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 365-2 КК України, як зловживання своїми повноваженнями державного виконавця з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян; ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Зокрема, в тому, що вона, виконуючи обов'язки начальника Чигиринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області, перебуваючи у службовому приміщенні, що розташоване по вул. Грушевського, 23 в м.Чигирин Черкаської області, умисно, використовуючи свої службові повноваження, в інтересах третіх осіб, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, склала розрахунки заборгованості від 07.03.2018 №1861/15-22 та від 04.04.2018 №2202/15-22, у яких вказала заборгованість ОСОБА_10 щодо залишку несплачених аліментів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 252675грн. 94коп. станом на 01.03.2018, які скерувала ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .. У подальшому, на підставі вищевказаних розрахунків заборгованості, перебуваючи в службовому приміщенні, ОСОБА_8 , умисно, зловживаючи своїми повноваженнями державного виконавця, усупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигоди, в інтересах ОСОБА_13 в рамках виконавчого провадження ВП №29190696 від 02.03.2018, направила розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_10 , винесла постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_10 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_10 у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; з 07.03.2018 винесла постанову про арешт коштів боржника; 06.04.2018 винесла постанову про арешт майна боржника та розшук майна боржника ОСОБА_10 , чим завдала ОСОБА_10 істотної шкоди.
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за те, що вона будучи призначеною на посаду головного державного виконавця Чигиринського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області згідно наказу №629/к від 28.02.2017 та з 16.03.2017 згідно наказу №701/к від 15.03.2017 виконувала обов'язки начальника Чигиринського районного відділу ДВС, згідно ст.ст. 1, 3 - 8 ЗУ «Про державну службу», являючись представником влади та службовою особою з відповідними службовими повноваженнями, під час здійснення виконавчого провадження №29190696 про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частки усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.07.2011 і до її повноліття, у порушення вимог чинного законодавства, умисно, неправомірно внесла до розрахунку заборгованості від 07.03.2018 №1861/15-22 та від 04.04.2018 №2202/15-22 завідомо неправдиві відомості щодо залишку несплачених аліментів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 252675 грн. 94 коп. Внаслідок вказаних завідомо неправомірних ОСОБА_8 Т.В. на підставі вищевказаних розрахунків заборгованості винесла незаконні постанови: про встановлення тимчасового обмеження борж ОСОБА_10 О.Л. у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю; про встановлення тимчасового обмеження борж ОСОБА_10 О.Л. у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; з 07.03.2018 винесла постанову про арешт коштів боржника; 06.04.2018 винесла постанову про арешт майна боржника та розшук майна борж ОСОБА_10 а О.Л. Неправомірність дій в.о. начальника Чигиринського відділу ОСОБА_8 Т.В. та незаконність її рішень були встановлені ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.05.2018, що залишена без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23.07.2018.
Так, за приписами ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» сума заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), повинна визначатись у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У відповідності до п. 12 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості із сплати аліментів та разом із постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі, якщо розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці із сплати аліментів, то виконавець перевіряє майновий стан боржника з одночасним накладенням арешту на майно боржника, вносить до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про заборгованість боржника та надсилає стягувачу письмове роз'яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
Незважаючи на це, державний викона ОСОБА_8 Т.В. 07.03.2018 та 04.04.2018 відповідно, точного часу органами досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у службовому приміщенні, що розташован АДРЕСА_2 ласті, умисно, неправомірно, використовуючи свої службові повноваження, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, склала розрахунки заборгованості від 07.03.2018 №1861/15-22 та від 04.04.2018 №2202/15-22, у яких вказала завідомо неправдиві відомості щодо залишку несплачених аліме ОСОБА_10 О.Л. за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 252675грн. 94коп.
Судом визнано недоведеним пред'яв ОСОБА_8 Т.В. органом досудового розслідування обвинувачення за ч. 1 ст. 365-2 КК України, як таке, що ґрунтується на припущеннях. Зокрема, зазначено, що докази надані стороною обвинувачення, на які міститься посилання в обвинувальному акті в обгрунтування доведеності ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365-2 КК України, не розмежовано. Фактично, суть обвинувачення викладена одинаково за обома статтями, з тією відмінністю, що за ч. 1 ст. 365-2 КК України зазначено мету вчинення кримінального правопорушення та про завд ОСОБА_10 О.Л. істотної шкоди. При цьому перед судом не доведено належними та допустимими доказами і в судовому засіданні не встановлено факту отримання чи намагання отри ОСОБА_8 Т.В. неправомірної вигоди за свої дії, а показання св ОСОБА_13 Н.О. співпадають з показан ОСОБА_8 Т.В. та зводяться до того, що свідок, за вчинення виконавчих дій, обвинуваченій ніякої винагороди не обіцяла і не надавала. Судом визнано недоведеним також і завд ОСОБА_10 О.Л. істотної шкоди інкримінованої органом досудового розслідування, за відсутності належних та допустимих доказів обґрунтування її наявності і конкретного її розміру. Також судом зазначено, що подання цивільного позову потерпілим щодо стягнення моральної шкоди, не підмінює пред'явлене особі обвинувачення про заподі ОСОБА_10 О.Л. істотної шкоди.
В апеляційній скарзі захи ОСОБА_9 В.В. просить вирок суду першої інстанції за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати та закрити провадження у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуват ОСОБА_8 Т.В. у його вчиненні. Цивільний позов потерпі ОСОБА_10 О.Л. до ГУ ДКС України у Черкаській області, Чигиринського відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області, третя осо ОСОБА_8 Т.В., про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного органу, просить залишити без розгляду.
Зазначає, що при ухваленні вироку ОСОБА_8 Т.В. за ч. 1 ст. 366 КК України, судом, в порушення положень ст.ст. 2, 7-10, 17, 20, 22, 26, 337 КПК України, без зміни прокурором обвинувачення, на власний розсуд, доповнено формулювання обвинувачення твердженнями про те ОСОБА_8 Т.В.: діяла неправомірно; внаслідок неправомірних дій винесла незаконні постанови про обмеження прав борж ОСОБА_10 О.Л.; неправомірність її дій було встановлено судовими рішеннями; вчинила свої дії 07.03.2018 та 04.04.2018 відповідно, точного часу органами досудового розслідування не встановлено, а у подальшому зазначено про повне доведення винуват ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України. Наведений вихід судом за межі пред'явле ОСОБА_8 Т.В. обвинувачення при ухваленні обвинувального вироку, на думку захисника, є безумовною підставою для його скасування.
Звертає увагу на невірній оцінці та кваліфікації судом ОСОБА_8 Т.В. за ч. 1 ст. 366 КК України. Зокрема, вказує, що дії останньої за вироком кваліфіковані як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивої інформації. При цьому у сформульова ОСОБА_8 Т.В. обвинуваченні детально розписано лише два епізоди інкримінованих їй дій, що мають ознаки караності, які ідентичні за своєю суттю, але різні за способом вчинення про те, що обвинувачена внесла до розрахунків заборгованості завідомо неправдиві відомості та що склала ці ж розрахунки заборгованості, в яких вказала завідомо неправдиві відомості. Коли як інші кримінально карані дії - складання та видача завідомо неправдивих документів, за якими засуд ОСОБА_8 Т.В., в мотивувальній частині вироку судом не сформульовані і не згадуються.
Щодо предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зазначає, що розрахунки заборгованості № 1861/15-22 від 07.03.2018 та № 2202/15-22 від 04.04.2018 до яких, за версією с ОСОБА_8 Т.В. внесла неправдиві відомості - не є офіційним документом в розумінні примітки до ст. 358 КК України. Крім того в самому тексті пред'явле ОСОБА_8 Т.В. обвинувачення не вказується про те, що такі розрахунки є офіційними документами. При цьому судом безпідставно зазначено дату складання одного із розрахунків заборгованості за №1861/15-22 - «07.03.2018», оскільки такий розрахунок датований 02.03.2018.
Вказує на відсутність в ОСОБА_8 Т.В. і суб'єктивної сторони ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що остання діяла з прямим умислом на скоєння службового підроблення чи на внесення до розрахунку заборгованості завідомо неправдивих даних. Окремо звертає увагу на те, що обмеження прав боржника можуть бути застосовані виконавцем при існуванні будь-якої суми заборгованості, тобто при наявності самого факту боргу.
На думку захисника не є доказами винуват ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - ухвала Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.05.2018 та постанова Апеляційного суду Черкаської області від 23.07.2018, оскільки процедура звернення за судовим захистом є звичайною практикою, яка визначає порядок дій особи у випадку її незгоди з діями державного виконавця. Більш того, з урахуванням невірного зазначення в наведених судових рішеннях дати першого розрахунку заборгованості - 07.03.2018 замість 02.03.2018, встановлені ними фактичні дані невілюються як доказ у кримінальному провадженні.
Щодо ста ОСОБА_8 Т.В. як суб'єкту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зазначає, що за вироком остання з лютого 2017 займала посаду головного державного виконавця Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, а з 16.03.2017 - виконувала обов'язки начальника вказаного відділу ДВС, тобто злочин вчинила 07.03.2018 та 04.04.2018 діючи як державний виконавець. При цьому у сформульованому судом обвинуваченні не зазначено, якими саме адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями була наділена обвинувачена у наведені дати. Звертає увагу на те, що розрахунки заборгованості за березень-квітень 2018, за внесення відомостей до яких засуд ОСОБА_8 Т.В., підписані останньою як в.о. начальника відділу Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області.
Також захисник звертає увагу на те, що на момент ухвалення обвинувального вироку ОСОБА_8 Т.В. - 27.04.2021 закінчились строки давності, передбачені с. 49 КК України, за злочини вчинені 07.03.2018 та 04.04.2018, тому вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Щодо цивільного позову, зазначає, що він судом частково задоволений необґрунтовано без наведення належних мотивів стягнення 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. З огляду на позицію сторони захисту щодо закриття кримінального провадження, цивільний позов потерпілого належить залишенню без розгляду.
В прохальній частині апеляційної скарги захисник наполягає на повторному дослідженні судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, шляхом часткового дослідження доказів зокрема: оригіналів матеріалів виконавчого провадження № 29190696; розрахунків заборгованості за березень - квітень 2018 (Т.1, а.п. 134, 228-240); копію ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.05.2018 (Т. 1, а.п. 126-129); копію постанови Апеляційного суду Черкаської області від 23.07.2018 (Т. 1, а.п. 120-125).
В апеляційній скарзі представник цивільних відповідачів - Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській облас ОСОБА_12 С.В. порушує питання про скасування вироку ОСОБА_8 Т.В. в частині вирішення цивільного позову потерпілого через допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що підлягають встановленню. Просить ухвалити в цій частині новий вирок, яким у задоволенні цивільного позову потерпілого відмовити в повному обсязі.
Представник, посилаючись на положення ст.ст. 1167, 1174, 1177 та постанову Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вказує на те, що позивачем не надано суду належних документальних доказів на підтвердження завдання йому неправомірними д ОСОБА_8 Т.В. моральної шкоди, яка полягає у душевних та моральних стражданнях. За таких обставин, на думку представника, відсутні будь-які правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.
На апеляційну скаргу захис ОСОБА_9 В.В. представник потерпілого - адво ОСОБА_11 А.М. подала заперечення, які зводяться до безпідставності апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинувач ОСОБА_8 Т.В. та її захис ОСОБА_9 В.В. в підтримку заявлених стороною захисту апеляційних вимог в повному обсязі, представника цивільних відповід ОСОБА_12 С.В. в підтримку апеляційної скарги в інтересах Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, прокурора, потерпілого та його представника - адво ОСОБА_11 А.М. про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг в повному обсязі та законність і обгрунтованість вироку суду першої інстанції, останнє слово обвинувач ОСОБА_8 Т.В., вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження в межах заявлених захисником та задоволених судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захис ОСОБА_9 В.В. в інтересах обвинувач ОСОБА_8 Т.В. належить до задоволення, а апеляційна скарга представника цивільних відповід ОСОБА_12 С.В. - до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України).
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Визнання невинув ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України та її виправдування у зв'язку з відсутністю в діях його складу, учасниками кримінального провадження не оскаржується, тому вирок Черкаського районного суду Черкаської області в цій частини колегією суддів визнається таким, що відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду встановлено, що Черкаський районний суд Черкаської області при постановленні вироку щ ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не дотримався наведених вище вимог закону та прийняв рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, місцевий суд прийшов до висновку, що вина обвинувач ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, доведена, однак колегія суддів, за результатами апеляційного перегляду вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021, з таким висновком не погоджується.
В суді першої інста ОСОБА_8 Т.В. винуватість у пред'явленому їй обвинуваченні не визнала в повному обсязі та показала, що 02.03.2018 нею, як в.о. начальника Чигиринського ВДВС, проведена перевірка щодо посилення контролю по сплаті аліме ОСОБА_10 О.Л. і виявлена заборгованість у розмірі приблизно 252000 грн. Через наявну заборгованість, нею винесені постанови про тимчасові обмеж ОСОБА_10 О.Л. у правах зокрема, полюванні, керуванні транспортними засобами, тощо. При примусовому виконанні судового рішення ОСОБА_10 О.Л. був боржником, нею жодних порушень не допущено, ніякої винагороди або обіцянок такої винагороди від будь-яких осіб, не отримано.
Згідно вироку, ОСОБА_8 Т.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, доводиться наступними доказами, які також частково були досліджені судом апеляційної інстанції на виконання положень ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням сторони захисту.
Показаннями потерпі ОСОБА_10 О.Л. про те, що за рішенням суду з нього із 07.07.2011 стягувались аліменти на утримання дит ОСОБА_8 Т.В., будучи в.о. начальника Чигиринського ДВС, без відповідного попередження і правових підстав, розрахувала йому суму заборгованості по аліментах в розмірі 252 000 грн., коли фактично борг по аліментах складав 4 800 грн. Обвинуваченою було винесено постанови, якими встановлено тимчасові обмеження в його правах, а також накладено арешт на кошти та на майно. Через неправомірні ОСОБА_8 Т.В. та безпідставні заборони, він поніс серйозні матеріальні втрати, у зв'язку з чим просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
Показаннями св ОСОБА_13 Н.О. про те, що за рішенням суду з її колишнього чоло ОСОБА_10 О.Л. з 02.07.2011 стягувалися аліменти на утримання дитини в розмірі ј від всіх ОСОБА_10 еркач О.Л. аліменти платив, однак періодично виникала заборгованість по їх сплаті у розмірі близько 4 000 - 5 000 гр ОСОБА_10 еркач О.Л. платив і за навчання дочки у ВНЗ, десь близько по 10- 20 000 грн. За вчинення виконавчих дій ніякої в ОСОБА_8 чевій Т.В. вона не обіцяла і не давала.
Показання ОСОБА_15 льчук Г.П. про те, що у 2015-2016 роках вона працювала у Чигиринському ДВС і вела виконавче провадження про стягнення ал ОСОБА_10 еркача О.Л. За рішенн ОСОБА_10 ркача О.Л. підлягали стягненню аліменти в розмірі ј від всіх видів доходу, які він сплачував в сумі від 500 грн. У 2016 році нею було здійснено останній розрахунок заборгованості по даному виконавчому ОСОБА_10 У Деркача О.Л. мала місце заборгованість по сплаті аліментів на суму близько 10-12 000 грн. Заборгованість по сплаті аліментів на суму 200 000 г ОСОБА_10 у Деркача О.Л. виникнути не могла. Свідок зазначила, що довідка про заборгованість була видана на момент повноліття дитини і вона не пам'ятає, чи була нею видана інша довідка про заборгованість на більшу суму.
Письмовими матеріалами кримінального провадження зокрема, даними:
- заяв ОСОБА_10 ня Деркача О.Л. від 06.08.2018 про проведення прокурорської перевірки щодо неп ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. та можливість її притягнення до кримінальної відповідальності, в тому числі, за вчинення службового недбальства посадовою особою органу ДВС на посаді начальника Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області;
- ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.05.2018 в справі № 708/326/18, якою визнано: дії в.о. начальника Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черк ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. щодо складання розрахунків заборгованості № 1861/15-22 від 07.03.2018 та № 2202/15-22 від 04.04.2018 ОСОБА_10 ми Деркача О.Л. неправомірними, а дані розрахунки заборгованості незаконними; дії в.о. начальника Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черк ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. щодо винесення постанов від 02.03.2018 про встановлення тимчасового обме ОСОБА_10 ка Деркача О.Л.: у праві полювання; у праві керування транспортними засобами; у праві виїзду за межі України; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у виконавчому провадженні ВП № 29190696 неправомірними, а дані постанови незаконними; дії в.о. начальника Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черк ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. щодо винесення постанови про арешт к ОСОБА_10 ка Деркача О.Л. від 07.03.2018 у виконавчому провадженні № 29190696 неправомірними, а дану постанову незаконною (Том 1, а.п. 126-128);
- постанови Апеляційного суду Черкаської області від 23.07.2018, якою залишено без змін ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.05.2018 в справі № 708/326/18 (Том 1, а.п. 120-125);
- протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 29.11.2018, згідно якого, на підставі ухвали слідчого судді Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.11.2018, вилучені матеріали виконавчого провадженні № 29190696 п ОСОБА_10 з Деркача О.Л. алімен ОСОБА_13 сть Деркач Н.О. та опису речей і документів, які були вилучені;
- протоколу огляду предметів від 25.01.2019, а саме виконавчого провадження, з якого вбачається, ОСОБА_8 Карпичева Т.В. веде виконавче провадження № 29190696 п ОСОБА_10 з Деркача О.Л. алімен ОСОБА_13 сть Деркач Н.О., нею проведено розрахунки ОСОБА_10 ті Деркача О.Л. та винесено постанови про встановлення обмежень відносно боржника;
- розрахунку заборгованості від 07.10.2011, де сума ОСОБА_10 ті Деркача О.Л. за виконавчим листом № 2-246 від 28.09.2011 про стягнення алімен ОСОБА_13 сть Деркач Н.О., станом на 01.11.2013, становить 4897,74 грн.;
- постанови про перевірку виконавчого провадження від 02.03.2018, згідно якої, на підставі ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», в.о. начальни ОСОБА_8 Карпичева Т.В. скасувала довідку-розрахунок заборгованості від 30.06.2015 та постановила здійснити перерахунок заборгованості по аліментах згідно виконавчого листа №2-246/11 від 28.09.2011 від ОСОБА_10 ка Деркача О.Л.;
- розрахунку заборгованості по аліментах відповідно до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», підписаного в.о. начальника відділу Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черк ОСОБА_8 Карпичевою Т.В., якою встановлено, що станом на 01.03.2018 сума заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 29190696 з примусового виконання виконавчого листа № 2-246/11 виданого Чигиринським районним судом Черкаської області 28.09.2011, перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців та становить 252675,94 грн. Копія вказаного розрахунку 07.03.2018 за № 1861/15.22 направлена для відома, в тому числі, на адр ОСОБА_10 ня Деркача О.Л. (виконавче провадження 29190696, а.п. 112);
- постанов від 02.03.2018, якими Головним державним виконавцем Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черк ОСОБА_8 Карпичевою Т.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-246/11 виданого Чигиринським районним судом Черкаської області 28.09.2011 п ОСОБА_10 з Деркача О ОСОБА_13 сть Деркач Н.О. аліментів на утримання дочки, станом на 02.03.2018 виявлено ОСОБА_10 ть Деркача О.Л. зі сплати аліментів в розмірі 252675,94 грн., у зв'язку з цим встановлено наступні тимча ОСОБА_10 ня Деркача О.Л.: у праві полювання; у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Копії даних постанов 02.03.2018 за № 1606/15.22 направлені для відома, в тому числі, на адр ОСОБА_10 ня Деркача О.Л. (виконавче провадження 29190696, а.п. 92-95);
- розрахунків ОСОБА_10 ті Деркача О.Л. по аліментах від 04.04.2018, підписаними в.о. начальника відділу Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ у Черк ОСОБА_8 Карпичевою Т.В., про те, що станом на 01.03.2018 сума ОСОБА_10 ті Деркача О.Л. складає 261986 грн. з якої сплачено 9310,06 грн., постанов від 02.03.2018 про встановлення обмежень на боржника у зв'язку із наявною заборгованістю в сумі 252675,94 грн. та постанови від 07.03.2018 про арешт коштів у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження і штрафів в сумі 252675, 94 грн.;
- документів, що надані на підставі за ОСОБА_10 м Деркачем О.Л. для приєднання до матеріалів кримінального провадження;
- положення про Чигиринський відділ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, затвердженого наказом ГТУЮ у Черкаській області 06.06.2017 № 119105.
Оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості та достатньості, колегія суддів вважає, що вони не доводя ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, поза розумним сумнівом, з огляду на наступне.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, колегія суддів приймає до уваги, що за змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишати без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
За диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України службовим підробленням визнається складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
З об'єктивної сторони службове підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища, що проявляється в альтернативних діях, кожна з яких окремо становить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України. До таких дій належать: складання неправдивих документів; видача неправдивих документів; внесення до документів неправдивих відомостей; інше підроблення документу.
Судом першої інстанції визнано доведен ОСОБА_8 Карпичевій Т.В. обвинувачення та кваліфіковано її дії за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Під складанням неправдивих документів розуміється повне виготовлення документа, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності, при цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
Під видачею неправдивих документів розуміється надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
Під внесенням до документів завідомо неправдивих відомостей розуміється включення до справжнього офіційного документа інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, при цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
Разом з цим, у встановлених судом фактичних обставинах провадження, розписано лише два епізоди ОСОБА_8 Карпичевої Т.В., що є ідентичними за своєю суттю, але різними за способом вчинення зокрема, про внесення до розрахунку заборгованості від 07.03.2018 № 1861/15-22 та від 04.04.2018 № 2202/15-22 завідомо неправдивих відомостей щодо залишку несплач ОСОБА_10 в Деркачем О.Л. за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 252675,94 грн. та про складання розрахунків заборгованості від 07.03.2018 № 1861/15-22 та від 04.04.2018 № 2202/15-22, у яких вказала завідомо неправдиві відомості щодо залишку несплач ОСОБА_10 в Деркачем О.Л. за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 252675,94 грн.
Щодо складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, тобто діянь у ОСОБА_8 Карпичева Т.В. визнана винуватою, у сформульованому судом обвинуваченні, посилання відсутнє.
Колегією суддів враховується, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, є офіційний документ. Згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.
Оскільки предмет службового підроблення - офіційний документ, зазначено у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України, як обов'язковий елемент даного складу злочину, то посилання на нього має бути відображено як у обвинувальному акті, яким сформульовано обвинувачення органом досудового розслідування так і у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним - у разі визнання особи винуватою та ухвалення обвинувального вироку.
Таке формулювання обвинувачення за своїм змістом має відповідати диспозиції статті закону України про кримінальну відповідальність, яку прокурор викладає в обвинувальному акті, а суд - при визнанні його доведеним.
Разом з цим у тексті ОСОБА_8 Карпичевій Т.В. обвинувачення, а також із обвинувачення, сформульованого і визнаного доведеним судом, не зазначено інформації про те, що вона склала, видала як службова особа завідомо неправдивий офіційний документ та внесла до нього завідомо неправдиві відомості, натомість міститься посилання на те, що вона вказані дії вчинила з розрахунками заборгованостей.
Крім того, посилаючись на розрахунки заборгов ОСОБА_8 Карпичевою Т.В. внесено завідомо неправдиві відомості, складено, а у подальшому видано неправдивий документ, судом визнано встановленим одну з дат такого розрахунку - 07.03.2018, тобто через п'ять днів після винесення постанов ОСОБА_10 ня Деркача О.Л., разом з цим, з наведених у вироку доказів вбачається, що такий розрахунок був складений 02.03.2018, про що міститься також посилання і в постановах від 02.03.2018 про встановлення тимчасових обмежень.
Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про те, що матеріалами кримінального провадження не доведено об'єктивних даних про те, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК Україн ОСОБА_8 Карпичевою Т.В. з прямим умислом.
Враховується, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, та зокрема, форма його вини. Обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора.
З суб'єктивної сторони службове підроблення характеризується виключно прямим умислом, тобто службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які нею вносяться до офіційних документів.
Під поняттям «завідомо» недостовірної інформації слід розуміти інформацію, недостовірність якої винна особа усвідомлює, знає, однак свідомо вносить в офіційний документ.
Кваліфікація дій за ч. 1 ст. 366 КК України має місце у разі обізнаності суб'єкта злочину та усвідомлення ним того факту, що інформація, яка вноситься до офіційних документів є недостовірною, спотвореною, при цьому не відмовляється від вчинення цих дій і все одно вносить недостовірні дані до офіційних документів. Не усвідомлення службовою особою неправдивого характеру внесених до офіційних документів відомостей, не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Колегією суддів враховується, ОСОБА_8 Карпичевій Т.В. обвинувачення про те, що вона умисно, використовуючи свої службові повноваження, в інтересах третіх осіб, у порушення нормативно-правових актів, склала розрахунки заборгованості від 07.03.2018 №1861/15-22 та від 04.04.2018 №2202/15-22, у яких вказала ОСОБА_10 ть Деркача О.Л. щодо залишку несплачених аліментів станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 252675грн. 94 коп., ОСОБА_13 ала ОСОБА_10 та Деркач О.Л., а у подальшому, на підставі вищевказаних розрахунків заборгованості, умисно, зловживаючи своїми повноваженнями державного виконавця, усупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигод ОСОБА_13 сах Деркач Н.О. в рамках виконавчого провадження ВП №29190696 від 02.03.2018, направила розрахунок заборгованост ОСОБА_10 ах Деркачу О.Л. і винесла постанови про встановлення тимчасових обмежень в його правах, в тому числі 07.03.2018 винесла постанову про арешт коштів потерпілого, а 06.04.2018 про арешт його майна та розшу ОСОБА_10 ла Деркачу О.Л. істотної шкоди, тобто вчинила зловживання своїми повноваженнями державного виконавця з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, не знайшло своє підтвердження під час судого розгляду, у зв'язку з чим вона виправдана за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Приймається до уваги, що у виконавчому провадженні № 29190696 30.06.2015 за № 1581/09-35 іншим державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості щодо залиш ОСОБА_10 х Деркачем О.Л. аліментів, згідно якого сума такої заборгованості склала 269927, 50 грн.
Карпичева Т.В., на виконання доручення Управління ДВС ГТУЮ в Черкаській області від 15.02.2018 та у зв'язку із набранням законної сили змін до ЗУ «Про виконавче провадження», здійснила перевірку виконавчого провадження № 29190696 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-246/11 від 28.09.2011, виданого Чигиринським районним судом Черкаської області про стягнен ОСОБА_10 з Деркача О ОСОБА_13 исть Деркач Н.О.
За результатами такої перевірки, проведеної н ОСОБА_8 Карпичевої Т.В., обвинуваченою виправлено помилки допущені в попередньому розрахунку заборгованості по аліментам від 30.06.2015 за № 1581/09-35 та зменшено суму такої заборгованості до 252675,94 грн., про що складено розрахунок заборгованості, в тому числі, від 02.03.2018 №1861/15-22.
З огляду на наведене, та з урахуванням інших доказів, посилання на які міститься у вироку суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відс ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. прямого умислу на внесення неправдивих відомостей в розрахунок заборгованості аліментів у виконавчому провадженні № 29190696, в тому числі, при невстановлені будь-якої якої зацікавленості обвинуваченої вчиняти зазначені дії у власних інтере ОСОБА_13 сах Деркач Н.О. або інших зацікавлених фізичних чи юридичних осіб.
При цьому враховується, що як встановлено Чигиринським районним судом Черкаської області в ухвалі від 16.05.2018 в справі № 708/326/18, яка залишена без змін постановою від 23.07.2018, держав ОСОБА_8 Карпичева Т.В. у своїх розрахунках заборгованості № 1861/15.22 та № 2202/15-22, помилково керувалася вимогами п. 2 ст. 182 СКУ, вказавши, що сума ОСОБА_10 ті Деркача О.Л. по аліментах за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, станом на 01.03.2018, склала 252675, 94 грн., та не взял ОСОБА_10 що Деркач О.Л., будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець з 2001, перебуває на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим його заборгованість за аліментами визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 195 СКУ.
Щодо незакон ОСОБА_8 Карпичевою Т.В. постанов, якими встановлено тимчасові обмеження в правах боржника, колегія суддів враховує, що незважаючи на те, що остання допустила помилку у розрахунках заборгованості і керувалась вимогами п. 2 ст. 182 СКУ замість ч. 2 ст. 195 СКУ, встановивши суму ОСОБА_10 ті Деркача О.Л. по аліментах за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, станом на 01.03.2018, у розмірі 252675, 94 грн., який перевищував суму відповідних платежів за дванадцять місяців, мала право, на виконання ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», виносити постанови ОСОБА_10 ня Деркача О.Л. у визначених правах.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду кримінального пр ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. не було встановлено належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б повністю або хоча б частково підтверджували доводи сторони обвинувачення щодо вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так, судове рішення суду першої інстанції повинно бути належним чином обґрунтованим і повністю відповідати фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду. Це означає, що висновки суду першої інстанції мають: бути підтверджені доказами, зібраними у суворій відповідності з вимогами закону і дослідженими в судовому засіданні; враховувати всі докази, які мають істотне значення для визначення змісту судового рішення; містити пояснення підстав, на яких суд, за наявності суперечливих доказів, визнав достовірними одні з них і відкинув інші; не містити істотних протиріч.
У разі недодержання хоча б однієї із вказаних вимог судове рішення суду першої інстанції визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
В основі невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам
справи лежать допущені судом першої інстанції помилки, які стосуються оцінки доказів і вмотивованості судових рішень.
Вирок чи ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню чи зміні із підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження лише у разі, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на: вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого; правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Видповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Оскільки в ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлена відсутність в діях ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, то, на виконання вимог ст. 417 КПК України, приймається рішення про скасування обвинувального вироку в частині її засудження за наведеною статтею і закриття кримінального провадження.
Щодо доводів захисника про нез ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. положень ст. 49 КК України та не звільнення її вироком від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, колегія суддів звертає увагу, що при зайнятій стороною захисту позиції в кримінальному провадженні і відсутність заяв про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд першої інстанції був позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання про застосування до ч. 1 ст. 366 КК України, положень ст. 49 КК України.
Відповідно до положень процесуального закону та сформованої практики ВС з окресленого питання, суд звільняє особу від кримінальної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав, якщо особа не заперечує проти такого звільнення з нереабілітуючої підстави. При наявності процесуальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди, щирого каяття.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту не порушувала питання ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
В даному випадку, навіть при наявності умов та підстав для з ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. положень ст. 49 КК України, суд був позбавлений можливості вирішувати питання про її звільнення від кримінальної відповідальності і мав лише право вирішувати питання про звільнення останньої від кримінального покарання на підставі положень ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Наразі питання про можливість з ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. положень ч. 5 ст. 74 та ст. 49 КК України та її звільнення від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, колегією суддів не вирішується, оскільки прийнято рішення про скасування вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 в частині її засудження за ч. 1 ст. 366 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вирішуючи апеляційні вимоги представника цівільни ОСОБА_12 ачів Яроша С.В., колегія суддів дотримується положень ч. 3 ст. 129 КПК України про те, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.
Встановлено, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 задоволено частково цивільний позов та стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянонові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою на корис ОСОБА_10 го Деркача О.Л. 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та незаконними рішеннями в.о. начальника Чигиринського відділу ДВС ГУЮ в Черк ОСОБА_8 Карпичевою Т.В.
Так як колегією суддів прийнято рішення про закриття кримінального пр ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, апеляційні вимоги представника цивільних відповідачів про скасування вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 в частині вирішення цивільного позову та ухвалення в цій частині нового вироку, належать до часткового задоволення.
З огляду на положення ч. 3 ст. 129 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості вирішити по суті заявлений в кримінальному провадженні цивільний позов, на чому наполягає представник цивільних позивачів, так як цивільний поз ОСОБА_10 го Деркача О.Л. до ГУ ДКС України у Черкаській області, Чигиринського відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області, ОСОБА_8 Карпичева Т.В. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного органу, залишає без розгляду, у зв'язку з прийняттям рішення про закриття кримінального провадження за відс ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
З огляду на наведене, колегія суддів не перевіряє решту апеляційних вимог представника цивільного відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права під час розв'язання заявленого в кримінальному провадженні цивільного позову.
Керуючись ст. 404, п. 5 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну ск ОСОБА_8 Карпичевої Т ОСОБА_9 та Орленка В.В. задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу представника цивільних відповідачів - Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Черк ОСОБА_12 асті Яроша С.В. задовольнити частково.
Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2021 року в частині засудження
Закрити кримінальне пр ОСОБА_8 и Володимирівни за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсут ОСОБА_8 Карпичевої Т.В. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Цивільний поз ОСОБА_10 го Деркача О.Л. залишити без розгляду.
У решті вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді