Справа № 569/9864/20
07 вересня 2021 року м.Рівне Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.
при секретарі Хлуд І.П.
з участю відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд -
До Рівненського міського суду Рівненської області звернувся представник Моторно (транспортного) страхового бюро України з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 20 лютого 2017 року у м. Рівне відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу Renault Master державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «ЗАЗ 1103», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті зіткнення транспорті засоби отримали механічні пошкодження, а їх власники зазнали матеріального збитку. На момент настання ДТП, автомобіль «ЗАЗ 1103», державний номерний знак НОМЕР_2 на праві приватної власності належав - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , керувала даним транспортним засобом відповідно до вимог п. 2.2 ПДР України. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.05.2017 року провадження в справі № 569/3444/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП внаслідок ДТП, що відбулось 20 лютого 2017 року - закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2017 року щодо ОСОБА_4 - без змін. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача згідно централізованої бази данних, що міститься на офіційному сайті МТСБУ на момент ДТП не була застрахована, а тому власник пошкодженого автомобіля Renault Master державний номерний знак НОМЕР_1 , звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у зв'язку із заподіяною шкодою. Відповідно до Звіту № SOS 170810-4848656 вартість матеріального збитку, заподіяного транспортному засобу Renault Master державний номерний знак НОМЕР_1 складає 35 812 (тридцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять ) грн. 59 коп. На підставі ст. 9, 22, 29, 35, 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 01 листопада 2020 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування на користь ОСОБА_4 , що підтверджується платіжним дорученням № 1261081. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 35 812 (тридцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять ) грн. 59 коп., а також понесені судові витрати у справі.
Представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Окрім того представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України Бутенко М.О. надіслала до суду відповідь на відзив та письмові пояснення, у яких вказала, що постанова Апеляційного суду Рівненської області у справі № 569/3444/17 від 30.06.2017 року є належним доказом, а тому в силу преюдиції, обставини встановленні рішенням суду не потребують доведення. Позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача МТСБУ не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Мельниченко О.А. позовні вимоги позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України не визнала з підстав, викладених у відзиві, додаткових поясненнях та запереченнях.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явивлась, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Як встановлено судом із постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2017 року 20 лютого 2017 року о 08 год. 37 хв. в м. Рівне, по вул. Київська, 104 водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 під час випередження не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 1103, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Зазначеною постановою провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_4 .
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2017 року щодо ОСОБА_4 - без змін.
У мотивувальній частині зазначеної постанови Рівненського апеляційного суду від 30 червня 2017 року суддею зазначено «Зібрані по вказаній справі докази підтверджують, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_4 діяв відповідно до ПДР України (здійснював випередження автомобіля ЗАЗ, під керуванням ОСОБА_5 , а головною причиною виникнення даної ДТП, вважаю, стало порушення саме останньою вимог ПДР України, оскільки вона не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не впоралася з керуванням та допустила зіткнення з автомобілем марки «Renault Master».
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 згідно централізованої бази данних, що містяться на офіційному сайті МТСБУ на момент ДТП не була застрахована.
Як вбачається із матеріалів справи, 22 лютого 2017 року ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомивши про обставини ДТП.
21 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, про що свідчить копія заяви, наявна в матеріалах справи.
Відповідно до Звіту №SOS 170810-4848656 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 30.08.2017 року матеріальний збиток, завданий власникові Renault Master реєстраційний номер НОМЕР_3 складає з ПДВ 42029,03 грн.
Відповідно до довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №1 від 11.10.2017 року (справа №40016) про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих підтверджена шкода по майну складає 35024, 19 грн, сума до сплати 35024,19 грн.
Як вбачається із наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України №9970 від 21.10.2017 року фінансовому управлінню відповідно до ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наказано сплатити на рахунок ОСОБА_4 35024,19 грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Копією платіжного доручення №1261081 від 01 листопада 2017 року стверджується сплата 35024,19 грн., призначення платежу: виплата по справі №40016, згідно наказу №9970 від 31.10.2017 року ОСОБА_4 .
Копією платіжного доручення №1260639 від 12 жовтня 2017 року стверджується сплата 788,40 грн., призначення платежу: оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 40016, згідно рахунку №2181 від 18.09.2017 року т.з. НОМЕР_3 .
25 листопада 2020 року представник відповідача адвокат Мельниченко О.А. звернулась до керівника УПП в Рівненській області із адвокатським запитом за вихідним № 01-11/20 в якому просила підтвердити чи спростувати інформацію щодо складання патрульними поліцейськими УПП в Рівненській області протоколу про адміністративне правопорушення за ст.. 124КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по факту ДТП (що відбулось 20.02.2017 року за участі автомобіля марки д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ1103, д.н.з. НОМЕР_2 ).
У відповідь на адвокатський запит начальник УПП в Рівненській області ДПП НП України С.Мерчук за вихідним №219аз/41/30/01-2010 від 07.12.2020 року повідомив, що відповідно до витягу з ІПНП «Армор» Адмінпрактика, поліцейськими УПП в Рівненській області ДПП відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП не складався.
Представник позивача у своєму позові зазначає, що у зв'язку із відшкодуванням потерпілому ОСОБА_4 завданих збитків внаслідок ДТП, у МТСБУ з'явилось право на регресну вимогу відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України та ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.
Відповідно до ч. ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, суд приймаючи рішення у даній справі виходив з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі справа № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
Відповідно до ч.1 - 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами цивільного процесуального законодавства встановлено, що суд зобов'язаний встановити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України - шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1: частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим, створює певні претензії потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями. Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать:
- наявність шкоди;
- протиправність поведінки боржника;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою;
- вина боржника.
У відповіді на відзив представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України Бутенко М.О. як підставу відповідальності ОСОБА_1 посилається на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2017 року, у мотивувальній частині якої суддею зазначено «Зібрані по вказаній справі докази підтверджують, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_4 діяв відповідно до ПДР України (здійснював випередження автомобіля ЗАЗ, під керуванням ОСОБА_5 , а головною причиною виникнення даної ДТП, вважаю, стало порушення саме останньою вимог ПДР України, оскільки вона не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не впоралася з керуванням та допустила зіткнення з автомобілем марки «Renault Master». Дана постанова, на думку представника позивача носить для даної справи преюдиційний характер.
Проте з такими висновками представника позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України Бутенко М.О. суд не погоджується.
Відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК Украни преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
А отже, представник МТСБУ дав помилкову правову оцінку та прийшов до передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею дорожньо-транспортної пригоди 20 лютого 2017 року у м.Рівне, оскільки патрульними поліцейськими протокол щодо порушення правил дорожнього руху за ст.124 КУпАП відносно відповідача ОСОБА_1 не складався, до адміністративної відповідальності рішенням суду відповідач за фактом даного ДТП не притягувалась.
Згідно ст.124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у випадку порушення водієм Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (Ст. 251 КУпАП).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем у даній справі пред'явлено позов за відсутності та недоведеності всіх обов'язкових підстав для деліктної відповідальності відповідача, а саме протиправності дій заподіювача шкоди та вини такого водія (учасника ДТП) у заподіянні шкоди власнику автомобіля Renault Master.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1188 ЦК України встановлюєнаявність підстав для притягнення заподіювача шкоди до відповідальності, де необхідною умовою є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, які враховував суд приймаючи рішення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди - ОСОБА_1 саме 20 лютого 2017 року; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди - ОСОБА_1 саме 20 лютого 2017 року.
Враховуючи викладені позивачем обставини справи та надані докази, які судом оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку суд вважає, що позивач не надав належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 було порушено його права та інтереси, а відтак зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача права вимоги до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задоволити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Суд, оцінюючи подані представником позивача докази та вищевикладені обставини приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаної з регламентною виплатою слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину відповідача в заподіянні шкоди транспортному засобу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Моторно (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.