Справа № 559/815/21
Провадження № 2/559/763/2021
13 вересня 2021 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Панчука М.В.
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.В.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Ходака С.К.
представника відповідача Лопухович А.О.
представника третьої особи
Служби у справах дітей Дубенської
районної державної адміністрації Лисун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації, Дубенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів), Відділ у справах дітей, сім'ї та з питань соціального захисту населення Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області про скасування усиновлення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про скасування усиновлення дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: Служба у справах дітей Дубенської РДА, Дубенський МРВ ДРАЦС західного міжрегіонального управління МЮ (м.Львів), Відділ у справах дітей, сім'ї та з питань соціального захисту населення Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10 травня 2012 року між ним та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 82. Після укладення шлюбу відповідачка взяла прізвище позивача « ОСОБА_4 ». Від попереднього шлюбу у відповідачки є дочка ОСОБА_5 , з батьком якої відповідачка розірвала шлюб 15.03.2021. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2013 року було задоволено заяву позивача про усиновлення ОСОБА_5 . Оголошено його усиновлювачем ОСОБА_5 . Змінено прізвище усиновленої дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 », по батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ». Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 та зазначено її прізвище ОСОБА_5 , по батькові ОСОБА_5 , а батьком дитини записано позивача. 14 серпня 2018 року рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. Зазначив, що йому стало відомо, що після розірвання шлюбу відповідачкою було повідомлено дитині, що позивач не є її біологічним батьком, як наслідок дитина перестала його вважати батьком, відсторонилася, його намагання налагодити стосунки будь-яких результатів протягом тривалого часу не принесли. На даний час відповідачкою створено нову сім'ю, що ще більше ускладнило відновлення спілкування з дитиною та повністю втрачено психологічний зв'язок з дитиною, що робить неможливими як спільне проживання так і виконання своїх батьківських обов'язків позивачем. Таким чином, стосунки, які формувалися між позивачем та дитиною з перших днів після її усиновлення можна назвати незалежними від його волі, адже ці стосунки не на всі 100% визначалися, будувалися, корегувалися, планувалися, заявлялися, приймалися з його волі, впродовж проживання дитини в родині, позивач робив все можливе, щоб дитина мала все необхідне, але обставини, які не залежать від його волі, унеможливлюють подальше проживання разом із дитиною. Просить скасувати усиновлення дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни в актовий запис № 7 від 04.03.2011 про народження ОСОБА_5 та виключити із актового запису відомості про батька « ОСОБА_1 », поновивши в графі «батько» відомості, записані до усиновлення, а саме: « ОСОБА_12 ».
Відповідачкою був поданий відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Зазначає, що дійсно, після її першого шлюбу у них із позивачем склалися сімейні стосунки, позивач самостійно виявив бажання усиновити дочку відповідачки, адже любив її і вона впевнена, що відповідач любить її і зараз, як свою дитину. Дочка знає тільки його як батька і він для неї є дуже важливим у житті. Позивач та відповідачка почали спільно проживати як сім'я з 27 травня 2011 року, як дочці було лише три місяці. Відповідачка не могла офіційно розлучитися до виповнення дитині 1 року. У цьому шлюбі у них народився ще син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У дочки ОСОБА_5 під час їхнього шлюбу і після розлучення з позивачем теплі і тісні стосунки, як з рідним батьком. Між ними є налагоджений тісний психоемоційний зв'язок. Вона часто йому телефонує, розповідає про своє життя, вони періодично бачаться. Позивач знав і знає, які гуртки вона відвідує, приходить на її виступи. Вони разом святкують свята. Позивач може виконувати свій батьківський обов'язок і після розірвання шлюбу з відповідачкою. Після припинення спільного проживання позивача та відповідачки, вона ніколи не говорила нічого поганого дітям на батька, не налаштовувала проти, а, навпаки, завжди намагалася, щоб вони постійно спілкувалися і були близькі. Останній раз позивач приїздив до дітей у день першого призначеного судового засідання, 27 травня 2021 року. Привіз для сина у подарунок велосипед і спілкувався з ними обома. А вже через декілька днів, 30 травня 2021 року, коли з дітьми зустріли його у місті Дубно, де були на святкуванні до Дня захисту дітей, він навіть не повернув до них голови, бо був із своєю теперішньою дружиною. Відповідачка вважає, що дійсною причиною подання вказаного позову є насправді не бажання позивача, а бажання його дружини, яка вважає, що він не повинен платити аліменти на дітей і допомагати відповідачці у їх утриманні. При візитах до дітей і спілкуючись із ними по телефону він є тим справжнім татом, якого вони знають і люблять. Відповідачка поважає вибір позивача, його право на подання такого позову, але вважаю це великою помилкою, яку, сподівається, він ще може виправити. Переконана, що усиновлення не суперечить інтересам дитини, а його скасування може завдати дочці великої травми, так як вона не зрозуміє, що стало для цього причиною і знає тільки позивача як свого рідного батька.
Ухвалою суду від 12 травня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні повідомив, що після повідомлення відповідачкою дитині, що він не є її рідни батьком, ОСОБА_5 змінилася по відношенню до нього. Коли телефонує до дитини, то вона не відповідає, а мама не відпускає до нього на прогулянки. На момент усиновлення ОСОБА_5 він не знав, що це не його дитина, оскільки до усиновлення відповідачка повідомила, що це його дитина. Просить скасувати ним усиновлення ОСОБА_5 .
Представник позивача - адвокат Ходак С.К. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Лопухович А.О. в судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовних вимог за безпідставністю, оскільки з пояснень позивача зрозуміло, що спілкування між ним та дитиною не припинено. Скасування усиновлення, зміна прізвища та по батькові нанесе дитині велику психологічну травму, так як на даний час дитина повністю усвідомлює позивача своїм батьком.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Дубенської РДА Лисун К.О. в судовому засіданні пояснила, що скасування усиновлення для дитини може нести психологічну травму.
Представник Дубенського МРВ ДРАЦС західного міжрегіонального управління МЮ (м.Львів) в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить розгляд справи провести без участі представника відділу. Заперечень щодо позову до суду не надходило.
Представник відділу у справах дітей, сім'ї та з питань соціального захисту населення Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області в судове засідання не з'явився, згідно попередньо поданої заяви просять розгляд справи провести без участі представника відділу. Підтримують висновок органу опіки та піклування Дубенської РДА про недоцільність скасування усиновлення ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_5 .
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представників сторін та третю особу, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, рішенням Дубенського міськрайонного суду від 14 серпня 2018 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано, дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено проживати з матір'ю (а.с. 6).
08 листопада 2013 року рішенням Дубенського міськрайонного суду було оголошено ОСОБА_1 усиновлювачем ОСОБА_5 , змінено прізвище усиновленої дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 » та по батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 7-8).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 9).
Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_1 постійно цікавився навчанням та поведінкою доньки, забирав її зі школи, разом проводив з нею вільний час, зокрема був на святкуванні новорічних свят. Батько часто перебував за кордоном на роботі. Під час перебування в Україні, за словами учениці, вітав з днями народження, проводив час з дочкою. Під час проведення методики «Мій світ», Настя у своєму внутрішньому «всесвіті» зображує планети мами, тата, брата та бабусі, що підтверджується психолого-педагогічною характеристикою Дубенського навчально-виховного комплексу (а.с. 48,49).
Щодо висновку органу опіки та піклування Дубенської РДА про скасування усиновлення від 03.09.2021 № 2816/02-13/21, то зазначають, що малолітня ОСОБА_5 завжди шукає нагоди поспілкуватися з татом, прагне від нього уваги та любові. ОСОБА_1 уникає тісного спілкування з дочкою. Керуючись принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини, адже скасування усиновлення завдасть моральних страждань дитині, що є особливо небезпечним для дитини підліткового віку, орган опіки та піклування вважає за недоцільне скасовувати усиновлення ОСОБА_1 , малолітньої ОСОБА_5 (а.с. 100-101).
При вирішенні спору суд керується такими нормами права.
Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідносин із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров'я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив'язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.
Згідно із ст. 238 Сімейного кодексу України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Позивач просить скасувати усиновлення, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідачкою було повідомлено дитині, що позивач не є її біологічним батьком, як наслідок дитина перестала його вважати батьком, відсторонилася, його намагання налагодити стосунки будь-яких результатів не принесли.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, суди мають приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 9 Конвенції та ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства" дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню.
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 232 Сімейного кодексу України, усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Таким чином, на позивача з моменту усиновлення були покладені батьківські обов'язки щодо дітей, які були ним усиновленні.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право на сім'ю, спілкування з обома батьками та на піклування як з боку матері, так і з боку батька. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, яка ратифікована Законом України № 3017-VI від 15.02.2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Таким чином, враховуючи, що скасування усиновлення з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 238 СК України, в даному випадку є неможливим, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що усиновлення перестало забезпечувати сімейне виховання та суперечить інтересам дитини. Враховуючи вищенаведені обставини, судом об'єктивних причин для скасування усиновлення не встановлено.
За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження, вбачає відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що доводи позивача про те, що між ним і дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання ним своїх батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження, а спростовані, зокрема висновком органу опіки та піклування, психолого-педагогічною характеристикою, які були зроблені після подання позову до суду і вказують на наявність тісного психо-емоціного зв'язку між позивачем та усиновленою дитиною та суд визнає такі належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами для встановлення вказаних вище обставин. При цьому, позивачем не заявлялося будь-яких клопотань щодо заслуховування позиції дитини, з мотивів не завдання останній психічних травм, що вказує і на належне ставлення позивача до дитини з позиції батька, який оберігає своїх дітей.
При вирішенні спору суд враховує висновки рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курочкін проти України» від 20.05.2010 р., яке набуло статусу остаточного рішення 20.08.2010 р., де Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які б виправдали таке втручання в сімейне життя заявника.
Вказані обставини не доведені жодними доказами. З огляду на таке, доводи сторони позивача про те, що скасування усиновлення необхідне для якнайкращого забезпечення інтересів дитини та не суперечитиме інтересам дитини, оскільки стосунки між позивачем та донькою погіршилися, відхиляються судом як необгрунтовані.
За даних обставин та з урахуванням інтересів дитини, заявлений позов не підлягає до задоволення.
Керуючись Законом України "Про охорону дитинства", ст.ст. 150-155, 207, 232, 238 СК України, ст.ст. 19, 76, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
в позові ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04057830, адреса: вул.Д.Галицького, 26, м. Дубно, Рівненської області), Дубенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) (код ЄДРПОУ 35091306, місцезнаходження: вул.Свободи, 1, м.Дубно, Рівненської області), Відділ у справах дітей, сім'ї та з питань соціального захисту населення Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385403, вул. Львівська, 117. с. Тараканів, Дубенського району. Рівненської області) про скасування усиновлення - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 22 вересня 2021 року.
Суддя М.В. Панчук