Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/764/21
Іменем України
22 вересня 2021 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Гребінка з повною технічною фіксацією обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021170580000260, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за від 13.07.2021 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб не маючого, не є особою з інвалідністю, депутатом не являється, участі в АТО та ООС не брав, раніше не судимого;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого на посаді муляра у виробничому підрозділі пасажирське вагонне депо Гребінка філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», не одруженого, на утриманні осіб не маючого, не є особою з інвалідністю, депутатом не являється, участі в АТО та ООС не брав, раніше не судимого
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
13.07.2021, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрали металевий каналізаційний люк, що належить ОСОБА_7 , вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-21/8744-ТВ від 19.07.2021, становить 450 грн. 00 коп., викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Крім цього, 13.07.2021, близько 02 год. 00 хв., ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрали металевий каналізаційний люк, що належить ОСОБА_8 , вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-21/8745-ТВ від 16.07.2021, становить 450 грн. 00 коп., викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в повному обсязі визнали свою провину в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.2 ст.185 КК України і викладені в обвинувальному акті від 30.07.2021 року.
Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечує щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на судовий розгляд не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, потерпілі подали до суду заяви про розгляд кримінального провадження у її відсутності через неможливість прибувати в судові засідання (а.с.19,29). Крім того, потерпілі в своїх заявах до суду не повідомляли про оспорювання ними фактичних обставин справи .
Виходячи з вимог ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Заслухавши думки учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 , враховуючи подані потерпілими заяви, суд вважає можливим за їх відсутності з'ясувати обставини кримінального провадження та проведення судового розгляду без участі потерпілих.
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою провину в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.2 ст.185 КК України і викладені в обвинувальному акті від 30.07.2021 року, та беручи до уваги думки прокурора, обвинувачених та захисника, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, суд з'ясував, чи правильно обвинувачені розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченим, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати…
При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.
Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щиро покаялись, зазначили, що виявляють жаль з приводу вчинення злочинів, готові нести призначене судом покарання, добровільно надають показання під час судового провадження щодо обставин вчинення злочину.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в липні 2021 року, точної дати він не пам'ятає, йому зателефонував його товариш ОСОБА_9 , з яким вони домовились про зустріч. Цього ж дня, близько 20-00 год, вони разом зустрілись біля магазину «Кошик» в м.Гребінка. В ході розмови він запропонував ОСОБА_10 здійснити крадіжку металобрухту в с.Корніївка, Гребінківського району, на що ОСОБА_10 погодився, та вони домовились зустрітись ближче до ночі цього ж дня на заправці, щоб більш детально все спланувати. Близько 24-00 год. він на своєму автомобілі приїхав на заправку, де зустрівся з ОСОБА_10 , який теж приїхав на машині. ОСОБА_10 сів до нього в автомобіль, в ході розмови, ОСОБА_10 запропонував викрасти металеві каналізаційні люки, та сказав де вони знаходяться в м.Гребінка, на що він погодився. Перший люк вони викрали на вул. Мотуза, а інший на вул. Сковороди в м.Гребінка. Люки складали до багажника машини. Після того, як вони викрали другий люк, від'їхавши з місця крадіжки, їх наздогнав автомобіль, водій якого перекрив дорогу їхньому автомобілю. Після чого була викликана поліція, та вони видали викрадені люки.
До того ж, обвинувачений ОСОБА_5 запевняє суд, що не вчинятиме злочинів, так як виправив свою поведінку, просить його суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що в липні 2021 року, точної дати він не пам'ятає, він зателефонував своєму товаришу ОСОБА_11 , з яким домовився про зустріч. Цього ж дня, близько 20-00 год, вони разом зустрілись біля магазину «Кошик» в м.Гребінка, в ході розмови ОСОБА_12 запропонував йому здійснити крадіжку металобрухту в с. Корніївка, Гребінківського району, на що він погодився, та вони домовились зустрітись ближче до ночі цього ж дня на заправці. Близько 24-00 год., він на своєму автомобілі приїхав на заправку, де зустрівся з ОСОБА_12 , вони сіли до нього в машину, та вирішили не їхати в с. Корніївка, а поїхати в м.Гребінка викрасти металеві каналізаційні люки. Перший люк вони викрали на вул. Мотуза, а інший на вул. Сковороди в м.Гребінка. Люки складали до машини. Після того, як вони викрали другий люк, від'їхавши з місця крадіжки, їх наздогнав автомобіль, водій якого перекрив дорогу їхньому автомобілю. Після чого була викликана поліція, та вони видали викрадені люки.
До того ж, обвинувачений ОСОБА_4 запевняє суд, що не вчинятиме злочинів, просить його суворо не карати. Зазначив, що з серпня 2021 року офіційно працевлаштувався.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд при призначенні покарання врахувати, що його підзахисний вчинив злочин вперше, щиро кається у вчиненому, шкода завданими злочинами усунута, став на шлях виправлення, працевлаштувався.
При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання їх винними, зважаючи на повне визнання ними вини під час судового розгляду.
Так, з метою вчинення крадіжки металевих каналізаційних люків, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розподіливши заздалегідь між собою злочинні ролі та усвідомлюючи протиправність своїх дій і настання негативних наслідків, 13.07.2021, близько 00 год. 30 хв., перебуваючи в АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрали металевий каналізаційний люк, що належить ОСОБА_7 , чим заподіяли останньому матеріальних збитків на суму 450,00 грн.
Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), вчинену за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, продовжуючи вчиняти кримінальні правопорушення, 13.07.2021, близько 02 год. 00 хв., обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрали металевий каналізаційний люк, що належить ОСОБА_8 , вартість чим заподіяли останній матеріальних збитків на суму 450,00 грн
Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), вчинену за попередньою змовою групою осіб, повторно.
При цьому, суд виходить також із того, що, відповідно до ч.1 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, а відповідно до примітки 1 до ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
До того ж, суд враховує роз'яснення, що містяться в абз.2 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року за №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до яких, якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК України повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана із проникненням у житло). А якщо ж злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатися у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
Правовий зміст поняття «повторність» передбачає сам факт вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею, або частиною статті Особливої частини КК України, або різними статтями КК України у випадках, передбачених в його Особливій частині (ч.ч.1 та 3 ст.32, п.2 примітки до ст.289 КК України). При цьому для повторності немає значення, чи було особу засуджено за раніше вчинене кримінальне правопорушення. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято (ч.4 ст.32 КК України).
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у справі №545/3663/16-к від 10.07.2018 року, який суд враховує відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, кваліфікація кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наприкінці серпня 2020 року повинна здійснюватися за ч.2 ст.185 КК України, при цьому повторність слід зазначити, як кваліфікуючу ознаку кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченими.
Отже, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повинні нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення за ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винних, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
До того ж, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , суд враховує, що ними вчинено умисні кримінальні правопорушення проти власності потерпілих, тоді як однією із основних засад, передбачених ст.41 Конституції України, є право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю, право приватної власності є непорушним.
Виходячи з норми ст.12 КК України, вчинені обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, що передбачені ч.2 ст.185 КК України, є нетяжкими злочинами.
За час судового розгляду справи в суді, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вели себе позитивно, дотримувались встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримували.
Обвинувачений ОСОБА_5 щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень. Ці обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом'якшуючі покарання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень. Ці обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом'якшуючі покарання обвинуваченого.
З правового висновку Верховного Суду у справі №756/4830/17-к від 09.10.2018 року вбачається, що щире каяття - це психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на розкриття злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна вважати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження.
Суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 враховує такі пом'якшуючі покарання обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки упродовж досудового розслідування та судового розгляду обвинувачені визнали вину, добровільно та активно надали показання про факти та обставини вчинення кримінальних правопорушень, добровільно приймали участь у проведенні слідчих дій, добровільно надавали показання щодо своєї протиправної діяльності, механізму вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність належної критичної оцінки ними своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, про активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
В той же час, аналіз даних про особу обвинувачених свідчить, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований не був, за місцем проживання скарг не надходило. Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
Обвинувачений ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований на посаді муляра у виробничому підрозділі пасажирське вагонне депо Гребінка філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», за місцем проживання скарг не надходило, за місцем роботи характеризується позитивно. Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченим, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Крім того, підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченим - судом не встановлені.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим ОСОБА_13 кримінального правопорушення, обставин його вчинення, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, а також відомостей, що характеризують його особу, обставини викладені органом пробації в досудовій доповіді, які вказують на середній рівень ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірності небезпеки для суспільства, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що за вчинення нетяжкого злочину ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Разом з цим, суд враховує, що вищенаведені обставини знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік з визначенням відповідних обов'язків судом.
Також враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин його вчинення, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, а також відомостей, що характеризують його особу, обставини викладені органом пробації в досудовій доповіді, які вказують на середній рівень ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірності небезпеки для суспільства, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що за вчинення злочину середньої тяжкості ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Разом з цим, суд враховує, що вищенаведені обставини знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік з визначенням відповідних обов'язків судом
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року)
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинувачених, запобігання вчинення нових злочинів, як самими обвинуваченими, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Запобіжний захід відносно обвинувачених не обирався.
Процесуальні витрати у вигляді вартості проведення товарознавчої експертизи на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинувачених на користь держави.
Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.50, 65-67, 75,76, ч. 2 ст. 185 КК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ст. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахувати з моменту проголошення вироку - 22.09.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ст. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку - 22.09.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.
Речові докази - металевий каналізаційний люк б/в (діаметром 62 см) та металевий каналізаційний люк б/в (діаметром 63 см) знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів СПД № 1 ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, за адресою: м. Гребінка, вул. Магістральна, буд. 16, Полтавської області - повернути потерпілім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя М. Вітківський