"22" вересня 2021 р. Справа № 363/4017/21
22 вересня 2021 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до сержанта 4 роти 2 батальйону УПП в м. Києві Юрковського Андрія Сергійовича,
встановив:
пред'явлену позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з такого.
Як убачається з позову та доданих до нього матеріалів, позовну заяву подано без дотримання вимог ст. 160 КАС України.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Велика Палата ВС у постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року, визначивши, що за оскарження постанов про адміністративне правопорушення необхідно сплатити судовий збір. Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
А тому, враховуючи сформовану правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої Закон №3674-VI містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення, позивачу необхідно сплатити судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 грн.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, у своїй позовній заяві позивач висуває одночасно три вимоги немайнового характеру.
Проте, при зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 454 грн.
Таким чином, позивачу належить доплатити суму судового збору в розмірі 454 грн., за одну вимогу немайнового характеру, ау разі висування в позовній заяві, після усунення її недоліків, декількох вимог немайнового характеру, позивачу належить доплатити судовий збір в залежності від їх кількості по 908 грн. за кожну.
Крім того, позивачем не виконано вимоги пунктів 2, 4, 5, 9, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Так, в позовній заяві не зазначено адресу місцезнаходження відповідача, відповідної посадової особи суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, згідно правового висновку Верховного Суду № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, який є обов'язковою для врахування місцевим судом, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу суб'єкта владних повноважень. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Тому належним відповідачем в цій справі є відповідне управління поліції в якому працює інспектор поліції Юрковський А.С., та яким в даному випадку згідно вимог ст. 222 КУпАП є Управління патрульної поліції у м. Києві.
Крім того, в позові не обґрунтовано в чому полягає незаконність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується позивачем, та відсутнє обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача.
В позові відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, обраний в позові спосіб захисту має відповідати вказаним вимогам КАС України.
Водночас, висунуті вимоги про накладення на відповідача адміністративного стягнення та направлення його на переатестацію вимогам КАС України не відповідають, та які предметом судового розгляду бути не можуть і не є способом захисту порушених прав позивача.
Таким чином позивачу слід усунути вказані вище недоліки заяви, шляхом подачі адміністративного позову який буде відповідати вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
Відтак відповідно до ст. 169 КАС України позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 160 і 161 КАС України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 169 КАС України,
ухвалив:
позовну заяву залишити без руху.
Для усунення зазначених недоліків надати строк до 22 жовтня 2021 року, але не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя