462/7155/18
2/465/1395/21
Іменем України
22.09.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Мартьянової С.М.
при секретарі Галімурка О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 462/7155/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу,-
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в порядку регресу та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 09.12.2016 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК № 5234033, за яким страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 04.09.2017 року на автодорозі Львів-Рава-Руська сталася дорожньо-транспортна пригода , за участю забезпеченого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Bora, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 02.10.2017 року особою винною в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнено до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 31 849 грн. 53 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі Заяви про настання страхового випадку від 05.09.2017 року та страхового акту № UA 2017090400044/L01/01 від 10.10.2017 року. Оскільки, відповідачкою в порушення пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України »Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подано заяву про настання страхового випадку через 7 днів після настання ДТП, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу. Просить позов задоволити та стягнути з відповідачки завдану шкоду в сумі 31 849грн.53коп.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ЦПК України, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститись у ній.
Згідно ст. 277 ЦПК України, питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Суддею Франківського районного суду м. Львова 21 січня 2019 року відкрито спрощене провадження по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу та запропоновано відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.
Відповідач відповідно до ч.4 ст. 277 ЦПК України, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов суду не надав.
Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 06 листопада 2019 року вказана справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.11.2019 постановлено заочне рішення, яким позов задоволено.
05.06.2020 на адресу суду від представника відповідачки адвоката Пащука А.І. надійшла заява про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, перегляд заочного рішення від 21.11.2019 та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.07.2020 ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення від 21.11.2019 по справі за позовом ПАТ СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу скасовано та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2020.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву з клопотанням про слухання справи у його відсутності, позов підтримав повністю.
Відповідачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи у його та відповідачки відсутності, просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що правовими нормами дійсно встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше 3 робочих днів з дня настання ДТП повідомити страховика про ДТП. Якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в ДТП притягнутий до адміністративної відповідальності, страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братись за основу ухвалення рішення, яке має грунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-284цс15, від 22.03.2017 у справі №6-2011цс16 та КЦС ВС від 14.02.2018 у справі №752/9895/15ц. Оскільки, постановою Залізничного районного суду м.Львова від 02.10.2017 особою, винною в ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнено її до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, просять у задоволенні позову відмовити.
Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, подані письмові заяви, заперечення, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1- 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що 09.12.2016 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК № 5234033, за яким страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На автодорозі Львів-Рава-Руська 04.09.2017 сталася дорожньо-транспортна пригода , за участю забезпеченого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Bora, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Відповідачкою подано заяву про настання страхового випадку 11.09.2017 року, тобто через 7 днів після ДТП.
Відповідно до Звіту № 185526 від 12.09.2017 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Volkswagen Bora, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 68 935 грн 55 коп., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen Bora, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 35 355 грн. 44 коп.
Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 02.10.2017 особою винною в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 , притягнено її до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 340грн.штрафу.
На підставі заяви про настання страхового випадку від 05.09.2017 та страхового акту № UA 2017090400044/L01/01 від 10.10.2017 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатила на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 31 849 грн. 53 коп.
Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 6868 від 12.10.2017 .
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р., при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з положеннями підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до абз. «ґ» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Вказаний обов'язок відповідачка не виконала, оскільки,як встановлено судом, подала заяву про настання страхового випадку лише 11.09.2017 року, тобто через 7 днів після ДТП.
Разом з тим, такий обов'язок установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Отже, неповідомлення страхувальником у встановлені строки страховика про настання страхової події є підставою для регресного позову у випадку, якщо з цих підстав у останнього виникли необґрунтовані виплати.
Судом встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він був зафіксований правоохоронними органами, відповідачка, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності. Подія ДТП була визнана позивачем страховим випадком, що підтверджується складеним ПАТ «СК «ПЗУ Україна» страховим актом та добровільно сплатив страхове відшкодування. Розмір матеріального збитку визначено на підставі розрахунку страхового відшкодування та страхового акту, складеного ПАТ «СК «ПЗУ Україна».
Отже, перешкод для встановлення позивачем дійсного розміру завданої внаслідок ДТП шкоди судом не встановлено, а позивачем не надано суду доказів про здійснення ним по даному факту необгрунтованих виплат.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що сам по собі факт неповідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення про задоволення вимог страховика до страхувальника.
Вказане узгоджується з відповідними висновками щодо застосування норм матеріального права, висловленими Верховним Судом України у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.
Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 12, 13, 80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу відмовити.
Сторони у справі:
позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40,п/р НОМЕР_3 в АТ "УкрСиббанк",МФО: 351005,Код ЄДРПОУ: 20782312
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Львівської області.
Суддя Мартьянова С.М.