Справа № 758/14141/19
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
25 серпня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ларіонової Н. М. ,
при секретарі судового засідання: Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В листопаді 2019 р. позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з відповідача стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 04.01.20 року в розмірі 169 759,57 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 27.10.2011 року був укладений Кредитний договір № 11-269/07-А, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 30030 Дол. США зі сплатою 12,90 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 30030 Дол. США (Тридцять тисяч тридцять Дол. США 00 центів). 15.11.2018 року між ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 11-269/07-А. Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» втратив такі права. За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 17.07.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 169 759,57 грн., з яких: нараховані 3% річних -34183 грн.; нарахована пеня за обліковою ставкою НБУ - 135576,57 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 13.11.2019 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Через канцелярію чуду представник позивача подав заяву в якій зазначив, що справу просить розглянути без його присутності, підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.10.2011 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11-269/07-А, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 30030 Дол. США зі сплатою 12,90 % річних.
15.11.2018 року між ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 11-269/07-А. Таким чином, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» втратив такі права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з приписами ч. 1 статті 626 ЦК України шляхом підписання договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У зв'язку з укладенням сторонами договору, вони набувають взаємних прав та обов'язків.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом було встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконав свої договірні зобов'язання за кредитним договором шляхом надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 30030 дол. США.
Відповідач у свою чергу порушив умови кредитного договору, а саме не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором та станом на 17.07.2019 утворилась заборгованість, яка становить 8892986,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 379460,59 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 188054,04 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 33331,12 грн; заборгованість по пені - 8292141,11 грн.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Так, відповідно до договору кредиту №11-269/07-А від 27.10.2011, пункту 3.2. строк дії договору закінчився 03 січня 2014 року.
Однак, саме у зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 169759,57 грн, з яких: нараховані 3% річних - 34183 грн, відповідно до ст. 625 ЦК України та пеня за обліковою ставкою НБУ (ч.1 ст.1048 ЦК України) - 135576,57 грн.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дані кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Положення ст. 625 ЦК України, застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Кредитор реально грошові кошти не отримав. Відтак, встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені тиловими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях, перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс-18) сформульовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси кредиторів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 11-269/07-А від 04.01.2007 р.
Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ч. 1 ст. 598 ЦК України. Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Вимоги кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. 526, 599 ЦК України.
Зокрема, у постанові Великої Палати ВС у справі № 910/1238/17 були чітко розмежовані поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами", та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами". Таким чином, наразі правова позиція Великої Палати ВС концептуально зводиться до того, що які нараховуються за надані в користування грошових коштів поділяються на дві категорії: "проценти за користування кредитом" - проценти які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами", розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України; "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Отже нарахуванню процентів за неправомірне користування кредитом є визначення в договорі строку кредитування, з зазначенням дати з якої позичальник користується чужими грошовими коштами неправомірно, і відповідно настає момент прострочення виконання грошового зобов'язання. До цієї дати, протягом строку кредитування проценти стягуються як платежі за правомірне користування грошовими коштами за ст. 1048 чи ст. 1054 ЦК України, а за період після цієї дати стягуються вже проценти передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Що дає суду підстави для висновку, що кредитодаець має право на стягнення передбачених договором процентів за неправомірне користування грошовими коштами згідно ч.2 статті 625 ЦК України, за період до фактичного погашення заборгованості за договором, навіть і після закінчення строку дії договору.
Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення нарахованих 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 169 759,57 грн.
Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судові засідання не з'являвся, заяву про застосування строку позовної давності, в т.ч. поштою та через канцелярію суду, не подав.
Відповідно ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в розмірі 2546,39 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 526, 610-611,625, 626, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263,264-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 11-269/07 від 04.01.2007 року по сплаті нарахованої пені за обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що виникла станом на 17.07.2019 року, а саме 34183 грн.- заборгованість за 3% річних; 135576,57 грн.- заборгованість за нараховану пеню за обліковою ставкою НБУ, а всього 169 759,57 грн. ( сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 57 копійок.)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в розмірі 2 546,39 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок шість гривень 39 копійок)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б; код ЄДРПОУ 04053);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Н. М. Ларіонова