Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
21 вересня 2021 р.Справа № 520/4275/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування постанови, -
17.03.2021 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Божко І.С. (далі - державний виконавець) від 03.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження, реєстраційний номер виконавчого провадження 64680556 (далі - ВП № 64680556).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на час прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, вимога ГУ ДФС у Харківській області № Ф-56528-17 про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року є неузгодженою, а тому не набрала законної сили. Крім цього, позивач вважає, що третя особа ГУ ДПС у Харківській області пропустило встановлений ч. 1 ст. 12 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач Міжрайонний відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зазначив, що виконавчий документ відповідав вимогам зазначеним у ст. 4 Закону № 1404-VIII, в тому числі у виконавчому документі зазначена дата набрання рішенням чинності 26.02.2018 року, а тому підстави для повернення стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання були відсутні, а з'ясування факту набрання рішенням законної сили державним виконавцем не передбачено нормами чинного законодавства.
Крім того, відповідач зазначив, що вимога № Ф-56528-17, видана 06.02.2018 року ГУ ДПС у Харківській області про стягнення з позивача заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному внеску в сумі 9.119 грн., перебуває на примусовому виконання повторно та містить відмітку державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу 16.12.2020 року, що свідчить про не пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, третя особа Головне управління ДПС у Харківській області зазначила, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків ФО-П ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року існувала переплата у загальному розмірі 319 грн., якої недостатньо для погашення нарахувань з єдиного внеску, у зв'язку з чим виникла недоїмка. Так, на підставі інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску контролюючим органом було сформовано та направлено позивачу вимоги: від 06.11.2017 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 7.007 грн, від 06.02.2018 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 9.119 грн, від 10.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 11.576,18 грн. При цьому, вимога від 06.02.2018 року № 56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у загальному розмірі 9.119 грн направлена позивачу засобами поштового зв'язку та отримана ним 17.02.2018 року. Крім того, зазначену вимогу позивачем було оскаржено в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року, залишеним без змій постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року у справі № 820/6494/17, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані вимоги, зокрема, вимога від 06.02.2018 року № 56528-17, без змін.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 року (розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження) в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що зазначена вимога вважається узгодженою, оскільки зазначену вимогу було оскаржено в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі № 820/6494/17 у задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог відмовлено.
Також, суд зазначив, що строк пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-56528-17, виданої 06.02.2018 року, переривався, враховуючи попереднє звернення третьої особи до органу виконавчої служби.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його адміністративного позову.
Доводи, наведені позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги, аналогічні за змістом аргументам, викладеним в адміністративному позові.
Заперечення на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи не надходили, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Згідно зі ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № 56528-17 у розмірі 9.119,00 грн. отримана позивачем 17.02.2018 року.
Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06.04.2018 року на підставі вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № Ф56528-17 відкрито виконавче провадження ВП № 56126094 про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 на користь Ізюмської ОДПІ заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному соціальному внеску у сумі 9.119 грн.
Постановою державного виконавця від 16.12.2020 року ВП № 56126094 закінчено з підстав, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII (а.с. 131).
25.02.2021 року ГУ ДПС у Харківській області звернулось до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження № 3359/5/20-40-13-05, якою просило здійснити заходи щодо стягнення заборгованості згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № Ф-56528-17-У на суму 9.119 грн. (а.с. 68-69)
Постановою державного виконавця від 03.03.2021 року відкрито виконавче ВП 64680556 по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № Ф-56528-17-У на суму 9.119 грн. (а.с. 21).
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його невиконання, неузгодження або не оскарження у судовому порядку податковий орган зобов'язаний за законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби.
Як установлено судовим розглядом, 06.02.2018 року третьою особою винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56528-17, якою визначено ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9.119 грн., яка отримана позивачем 17.02.2018 року.
Зі змісту зазначеної вимоги вбачається, що остання набрала чинності 26.02.2018 року.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449) пунктом 5 розділу VI якої визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): пред'являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII; надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII, якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Як установлено судовим розглядом, позивачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року № Ф-56528-17-У на суму 9.119 грн. оскаржено в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі № 820/6494/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 року, у задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог відмовлено (а.с. 23-27, 28-30)..
Колегія суддів зазначає, що ст. 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відтак, зазначена вимога вважається узгодженою.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Положеннями ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 року
№ 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
Положеннями ст. 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Як установлено судовим розглядом, постановою державного виконавця від 06.04.2018 року на підставі вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № Ф56528-17 відкрито виконавче провадження ВП № 56126094 про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 на користь Ізюмської ОДПІ заборгованості по сплаті недоїмки по єдиному соціальному внеску у сумі 9.119 грн., а постановою державного виконавця від 16.12.2020 року ВП № 56126094 закінчено з підстав, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII (а.с. 35).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56528-17 від 06.02.2018 року переривався, а отже, зазначені доводи позивача є необґрунтованими та недоведеними.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Божко І.С. від 03.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 64680556Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 268, 269, 270, 271, 272, 286, 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 21 вересня 2021 року.