Єдиний унікальний номер справи 766/5837/21 Головуючий у 1-й інстанції Рядча Т.І.
Номер провадження 22-ц/819/1299/21 Доповідач Полікарпова О.М.
13 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Полікарпової О.М.
суддів: Воронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
секретар Литвиненко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Рядчої Т.І. від 14 квітня 2021 року у цивільній справі за заявою представника позивача ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович про скасування державної реєстрації права власності,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович про скасування державної реєстрації права власності.
Одночасно з позовом представник позивача подала клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_5 та земельну ділянку з кадастровим №6520381400:01:021:0031 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 . Крім цього, представник позивача в клопотанні про забезпечення позову просила накласти арешт на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , які належать ОСОБА_1 . Представник позивача в клопотанні просила заборонити державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження щодо вказаного майна. В обґрунтування свого клопотання представник позивача вказала, що відповідачі незаконно вжили заходи щодо переходу права власності на вказане майно, яке належало ОСОБА_4 . Оскільки спірне майно не перебуває під будь-яким обтяженням, відповідачі можуть його відчужити на користь третіх осіб. У зв'язку з цим, неприйняття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення в майбутньому.
Ухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнлено частково. Заборонено державним реєстраторам державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження:
-квартири АДРЕСА_5 , належної ОСОБА_1 ;
-квартири АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_1 ;
квартири АДРЕСА_4 , належної ОСОБА_1 .
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вказаної заяви в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що такий захід забезпечення позову як заборона здійснення реєстраційних дій не є передумовою, направленою на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також не вказує на можливість ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав. Апелянт зазначає й про те, що між ним та колишнім власником майна ОСОБА_4 не існує спору з приводу вказаних об'єктів нерухомого майна, а позивач на них права немає. Крім того позивачем не надано доказів на підтвердження наміру апелянта відчужити спірне майно.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , суд виходив із наявності зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог та вважав, що спосіб забезпечення позову є співмірним.
З таким висновком суду слід погодитись, з огляду на таке.
Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як передбачено положеннями ч.7 ст.153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред'явлений позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, до складу якого входять квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , з одночасним припиненням права власності на них.
Позов обґрунтований тим, що 29.12.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір позики на суму 40 000 доларів США із строком повернення до 01.06.2017 року. Спір про стягнення боргу вирішувався в судовому порядку.
27.06.2017 року в рамках цивільної справи №766/10737/17 судом застосовані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне ОСОБА_4 майно, у тому числі й квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .
До цього часу рішення суду в зазначеній справі не ухвалено. Натомість з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 25.03.2021 року державним реєстратором Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Сухановим Д.М. зареєстровано право власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 . При цьому будь-яка угода про перехід права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 не укладалась.
На думку заявника, вказана перереєстрація права власності на зазначені об'єкти під час дії ухвали про накладення на них арешту переконливо свідчить про те, що дії відповідачів спрямовані на приховування майна від виконання майбутнього судового рішення про стягнення грошових коштів.
Факт перереєстрації спірного нерухомого майна під час дії заборони його відчуження з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З врахуванням наведених норм права та наявного між сторонами спору, предметом якого є скасування державної реєстрації права власності, що належало ОСОБА_4 та на даний час належать ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуження трьох квартир, які знаходяться по АДРЕСА_7 , оскільки докази того, що між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір про відчуження спірного майна апелянт суду не надав. Предметом спору є перехід права власності саме на підставі реєстрації.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи в апеляційній скарзі про те, що у заяві про забезпечення відсутнє обґрунтування необхідності забезпечення позову, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та змістом заяви.
Ухвала суду є законною, обґрунтованою, підстав її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складено 21 вересня 2021 року.
Суддя О.М. Полікарпова