21 вересня 2021 р. Справа № 520/1008/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 12.05.21 по справі № 520/1008/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 24.12.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 24.12.2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 520/1008/21 позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 23.12.2020 року в розмірі 50% від середньомісячного грошового забезпечення позивача, розрахованого станом на день його звільнення зі служби.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №520/1008/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку в частині позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку в частині індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 та доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 року по 28.02.2019 року в сумі 4575,90 грн. яка відбулася 27.11.2020 року. Крім того, відповідач вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, спеціальне звання майор поліції, був звільнений та виключений зі списків особового складу з 28.02.2019.
До дня виключення позивача зі списків особового складу відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за всіма видами грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/833/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.012016 по 31.10.2017 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.012016 по 28.02.2019.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.022019 та компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.012016 по 28.02.2019.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 року у справі №520/833/2020 Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №520/833/2020 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019, а також зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.
Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі №520/833/2020 - залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення ГУНП в Харківській області здійснило нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 лише 24.12.2020 року.
Таким чином повний розрахунок при звільнені був проведений відповідачем лише 24.12.2020 року.
Водночас ГУНП в Харківській області не нарахувало та не виплатило позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 28.02.2019 року по 24.12.2020 року (до моменту повного розрахунку).
Зазначену бездіяльність позивач вважає протиправною.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції, взявши до уваги суму нарахованої та сплаченої позивачу за рішенням суду індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, наявність спору в частині вказаних виплат, часткове скасування рішення суду в апеляційній інстанції, дату звільнення позивача та тривалий період часу, протягом якого позивачем не вчинялися активні дії щодо відновлення свого порушеного права на отримання спірних сум, дійшов до висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах принципу співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку до 50% від середньомісячного грошового забезпечення позивача, розрахованого станом на день його звільнення зі служби.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-УІІІ “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-УІІІ), який набрав чинності 07.11.2015.
Згідно п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію” (далі - Порядок № 260).
Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Отже, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Колегія суддів звертає увагу, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Наведені питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних відносин норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з органів Національної поліції.
Вказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.07.2020 року у справі № 0540/9613/18-а.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
У відповідності до ч. 2 статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі 821/1083/17, від 29.04.2020 у справі 821/569/17.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №520/833/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.012016 по 31.10.2017 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.012016 по 28.02.2019. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.022019 та компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.012016 по 28.02.2019. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 та компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 року у справі №520/833/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №520/833/2020 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсації за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019, компенсації за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 28.02.2019, а також зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію за невчасно виплачену компенсацію громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 та компенсацію за невчасно виплачену доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі №520/833/2020 - залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем 27.11.2020 року здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 в сумі 4575,90 грн, та 24.12.2020 року здійснено нарахування та виплату компенсації у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 в сумі 9357,50 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем фактичний розрахунок з позивачем при звільненні проведено поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.
У справі, яка розглядається, позивач у зв'язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці просить нарахувати та виплатити на його користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 р. - 24.12.2020 р.
Таким чином, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність за порушення власником строків розрахунку при звільненні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обрахунку розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до п. 5, п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих/календарних днів.
Водночас середньоденна заробітна плата (для цілей визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (розрахунковий період) та кількості робочих днів у такому періоді, а якщо працівник не працював, то при обчисленні середньої заробітної плати враховується відповідні попередні два місяці у які особа працювала.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п. 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таким чином, суд може застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, з огляду на співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника при обрахунку середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19.
З матеріалів справи встановлено, що згідно довідки Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.06.2021 року № 632 розмір заробітної плати позивача за два місяці перед звільненням грудень 2018 січень 2019 становить 29 883,45 грн. (грудень 2018 - 16701,06 грн. + січень 2019 - 13182,00 грн.)
Відповідно середньоденна заробітна плата складає 481,99 грн. (29 883,45 грн./62 робочих днів).
Позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу з 28.02.2019. Тобто, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з наступного дня після звільнення - з 01.03.2019 року.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за невиплату індексації грошового забезпечення, компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці та доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2019 р. - 24.12.2020 р, складає 320 041,36 грн. (481,99 грн. х 664дні).
Як встанвлено з листа начальника УФЗБО ГУНП в Харківській області від 13.06.2021 року № 2624/119-29/02-2021, у лютому 2019 року ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення в сумі 13945,03 грн., та з урахуванням утримання військового збору, на його зарплатну карту у лютому 2019 року було перераховано суму 13735,85 грн., що підтверджується розрахунковим листом.
Крім того, у зв'язку зі звільненням зі служби в поліції ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у кількості 8 діб в сумі 3515,29 грн. та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 125232,71 грн., та з урахуванням утримання військового збору, на його зарплатну карту у березні 2019 року було перераховано суму 126816,87 грн., що підтверджується розрахунковим листом.
Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем 27.11.2020 року здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 в сумі 4575,90 грн, та 24.12.2020 року здійснено нарахування та виплату компенсацію у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 в сумі 9357,50 грн. (а.с. 25).
Отже, загальна сума належних позивачу сум на час звільнення складає 154 486, 03 грн. (13735,85 + 126816,87 + 4575,90 + 9357,50), а невиплачений відсоток грошового забезпечення по відношенню до основної суми належної до виплати суми складає 9,02 % (13 933, 40 грн. по відношенню до 154 486, 03 грн.).
Таким чином, виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 28 867, 73 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (9,02 % від 320 041,36 грн.)
Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно пропуску строку позивачем звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку в частині індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 та доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2016 року по 28.02.2019 року в сумі 4575,90 грн. яка відбулася 27.11.2020 року, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки днем фактичного розрахунку Головного управління Національної поліції в Харківській області з позивачем є саме здійснення останнього розрахунку 24.12.2020 року, що і є датою початку обчислення процесуальних строків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010 року)
Враховуючи викладене, та керуючись вище наведеними нормативно - правовими актами, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зобов'язавши Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 23.12.2020 року в розмірі 50% від середньомісячного грошового забезпечення позивача, розрахованого станом на день його звільнення зі служби, дійшов помилкових висновків та не обгрунтував визначення саме цього відсоткового розміру від середньомісячного грошового забезпечення позивача. А тому, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям постанови про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 року по 24.12.2020 року в сумі 28 867 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 73 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 520/1008/21 - скасувати в частині зобов'язанння Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2019 року по 23.12.2020 року в розмірі 50% від середньомісячного грошового забезпечення позивача, розрахованого станом на день його звільнення зі служби.
В цій частині прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 року по 24.12.2020 року в сумі 28 867 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 73 коп.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 520/1008/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський