Справа №585/2631/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції -
Номер провадження 23-з/816/73/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 172-6 КУпАП
Іменем України
17 вересня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши подання голови Роменського міськрайонного суду Сумської області ШУЛЬГИ В. О. щодо направлення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП до іншого суду,
установив:
13.09.2021 до Сумського апеляційного суду надійшло подання голови Роменського міськрайонного суду Сумської області Шульги В. О. щодо направлення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП до іншого суду з тих підстав, що остання у 2020 р. залучалася до виконання обов'язків присяжної у Роменському міськрайонному суді Сумської області.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи подання, апеляційний суд вважає, що подання голови суду підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, рішенням Роменської міської ради затверджений список присяжних Роменського міськрайонного суду Сумської області, до якого включена ОСОБА_2 .
Факт виконання ОСОБА_2 обов'язків присяжної в місцевому суді може викликати у стороннього спостерігача певні сумніви в неупередженості чи необ'єктивності суддів районного суду та унеможливити забезпечення довіри, яку суди у демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість, незважаючи на те, що особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ від 10.03.2010 (остаточне) у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02), оскільки судова влада відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, і її реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (ч. 4 ст. 124 і ч. 1 ст. 127 Конституції України, ст. 1 і ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП безпосередньо не містять положень щодо підстав і порядку зміни територіальної підсудності справ про вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, ніж встановлених у ч. 3 ст. 257 КУпАП.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при визначенні підсудності протоколу про адміністративне правопорушення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Нормами, про які йдеться мова у КПК є: ст. 7, 21, які визначають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону; ст. 34, згідно якої провадження передається на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, а питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується судом апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне направити справу відносно ОСОБА_2 на розгляд іншого місцевого суду у межах територіальної юрисдикції апеляційного суду.
Керуючись ст. 276 КУпАП, -
постановив:
Подання голови Роменського міськрайонного суду Сумської області ШУЛЬГИ В. О. задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення № 585/2631/21 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП направити на розгляд до Недригайлівського районного Сумської області.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов