Справа № 126/2524/19
Провадження № 22-ц/801/1907/2021
Категорія: 32
Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.
Доповідач:Денишенко Т. О.
15 вересня 2021 рокуСправа № 126/2524/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Міхасішина І. В.,
за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю «Над-бужжя плюс» адвоката Колосінського І. А., відповідача ОСОБА_1 , розгля-нувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощено-го позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» до
ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі,
за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою від-повідальністю «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського Ігоря Анатолійовича на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Бершадь Вінницької області за го-ловування судді Рудя О. Г., дата складання повного тексту якого не зазначена,
14 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Надбужжя плюс» звернулося у Бершадський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі сільськогосподарського призначення. Позов мотивований наступними обставинами. 09 січня 2008 року між ТОВ «Надбужжя Плюс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 498 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520486400: 04:001:0088 строком на п'ять років, зареєстрований 19 червня 2008 року у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії Дер-жавного підприємства «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель 19 червня 2008 року вчинений відповідний запис № 040886401148. У подальшому додатковою угодою № 152 строк дії договору змінений на одинадцять років. Пункт 3.1 договору викладений у новій зміненій редакції, згідно з якою після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на но-вий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчен-ня строку дії договору письмово повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору. 07 травня 2019 року ТОВ «Надбужжя Плюс» звер-нулося до ОСОБА_1 з листом - повідомленням, запропонувавши поновити договір оренди його земельної ділянки, додавши додаткову угоду, де пропису-валися основні пункти договору. Однак, на час подання цього позову в суд від відповідача не надходили заяви ні про погодження, ні заперечення щодо укла-дення додаткової угоди до договору. Згідно з пунктом 6.2 договору оренди зем-лі орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше ніж за один рік до розірвання цього договору про такий свій намір. ОСОБА_1 не повідомляв ТОВ «Надбужжя Плюс» за рік до закінчення строку дії договору оренди землі про свій намір його розірвати. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди зем-лі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умо-вах, які були передбачені договором. Самостійно обробляти свою землю від-повідач не в змозі, у нього немає агрономічної освіти, спеціальних місць для зберігання мінеральних, хімічних речовин, необхідних для обробки землі та посівів, немає посівного матеріалу, грунтооброблювальної техніки, оборотних коштів для ведення агровиробництва на майже двох гектарах землі. Позивач передбачає укладення позивачем у подальшому неофіційного договору оренди землі. При цьому не будуть сплачуватися передбачені законом податки. За викладених обставин ТОВ «Надбужжя плюс» просило суд першої інстанції визнати поновленим на новий строк укладений 09 січня 2008 року між сторо-нами у справі договір оренди землі № 498, з кадастровим номером земельної ділянки 0520486400:04:001:0089.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Надбужжя плюс» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представ-ник позивача адвокат Колосінський І. А. оскаржує його в апеляційному по-рядку, просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скарж-ник вважає оскаржуване судове рішення незаконним, ухваленим за неповного з'ясування обставин волевиявлення відповідача на припинення договірних від-носин, через що на підставі пункту першого частини першої статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Заява-повідомлення ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року за вх. № 71 із вказаними реквізитами не може бути достатнім доказом отримання ТОВ «Надбужжя плюс» цієї заяви, а інших доказів волевиявлення відповідача на припинення договірних стосунків у пе-ріод з 19 червня по 19 липня 2019 року не представлено. Повідомлення ОСОБА_1 від 21 грудня 2016 року за вх. № 31, якщо таке було насправді, про намір розірвати договір оренди у зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку не створює жодних правових наслідків. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про втрату позивачем права на поновлення договору оренди земельної ділянки лише на підставі заяви-повідомлення відповідача про припинення договірних відносин. На час подання цього позову від ОСОБА_1 товариству не надходили заяви ні про погодження, ні про заперечення проти укладення додаткової угоди до договору оренди, у зв'язку з чим ТОВ «Надбуж-жя плюс» вимушене звернутися в суд з відповідним позовом.
Ухвалою апеляційного суду від 09 серпня 2021 року на задоволення клопо-тання особи, яка подала апеляційну скаргу, поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року.
19 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу представника ТОВ «Надбужжя плюс» адвоката Колосінсь-кого І. А., де зазначається про законність, обґрунтованість оскаржуваного рі-шення суду, безпідставність, надуманість доводів апеляційної скарги, які не ґрунтуються на нормах права, а виключно на бажанні ТОВ «Надбужжя плюс» незаконним шляхом заволодіти належною на праві приватної власності від-повідачу земельною ділянкою. ОСОБА_1 категорично заперечує щодо пе-редачі поза його волею належної йому земельної ділянки будь-кому в оренду, оскільки уже два роки він обробляє її самостійно і буде це робити надалі. Двічі ОСОБА_1 21 грудня 2016 року та 19 липня 2019 року за вх. № 71 письмово повідомляв позивача про небажання поновлювати договір оренди землі, нікому в оренду земельну ділянку передавати наміру не має. Судом першої інстанції встановлено, що позивач уже два роки не користується земельною ділянкою відповідача, не сплачував орендну плату, податки, тому права на поновлення договору оренди землі він не має. Після закінчення строку дії договору у місячний термін, а саме 15 серпня 2019 року право оренди позивача було припинене, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. ОСОБА_1 просить законне рішення суду першої інстанції від 23 червня 2021 року залишити без змін, натомість апеляційну скаргу ТОВ «Надбужжя плюс» залишити без задо-волення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника особи, яка її подала, ТОВ «Надбужжя плюс» адвоката Колосінсь-кого І. А., заперечення на скаргу відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матері-али справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотри-манням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним та обґрунтованим; суд правильно застосував норми матері-ального права, які регулюють правовідносини сторін у цій справі, під час вирішення справи не порушив норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Надбужжя плюс» про визнання поновленим договору оренди землі, керуючись нормами Закону України «Про оренду землі», статей 93, 124 Земельного кодексу України, 626, 627, 777 Цивільного кодексу України, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції підкреслив, що за два роки до закінчення договору оренди землі, земельної ділянки відповідача 21 грудня 2016 року за вх. № 31, зареєстрованим у журналі вхідної документації ТОВ «Надбужжя плюс», ОСОБА_1 письмово повідомив позивача про намір розірвати договір оренди землі у зв'язку з бажанням самостійно обробляти свою земельну ділянку. На це звернення була отримана відмова орендаря з поясненням, що розірвання договору оренди можливе лише після спливу строку його дії, тобто у червні 2019 року. 19 липня 2019 року заявою-повідомленням за вх. № 71, зареєс-трованим у журналі вхідної документації ТОВ «Надбужжя плюс», ОСОБА_1 повторно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди на новий строк, просив звільнити і повернути йому земельну ділянку після закінчення строку оренди, не проводити її обробіток на новий період.
При вирішенні даного спору, виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції узяв до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 379/338/16-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 401/4572/15-ц, що відповідає частині четвертій статті 263 ЦПК України. Суд критично оцінив доводи представника позивача стосовно того, що ТОВ «Надбужжя плюс» не було відомо про наміри відповідача не поновлювати з ним договір оренди землі, оскільки таке твердження спростовується примірниками заяв ОСОБА_1 з відмітками вхідного номера на них, зареєстрованих у журналі вхідної документації позивача.
Оскаржуючи судове рішення від 23 червня 2021 року, позивач стверджує про невідоме йому звернення до нього ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року за вх. № 71, а оскільки мав місце договір оренди землі від 09 січня 2008 року № 498, строк дії якого додатковою угодою № 152 змінений на одинадцять років, у якому було передбачене переважне право орендаря на поновлення дії договору на новий строк, реалізоване в установленому порядку пропозицією для орендодавця поновити договірні стосунки, беручи до уваги відсутність будь-якого його реагування на таку пропозицію, договір оренди землі від 09 січня 2008 року № 498 між сторонами у справі має бути визнаний поновленим.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність від-мовити у задоволенні вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін за наступних підстав.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і ко-ристування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України ( далі - ЗК України ), Ци-вільним кодексом України ( далі - ЦК України ), Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини стосовно найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду ( стаття 124 ). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, урегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано, деталізовано особ-ливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, ос-новні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» ( тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк ( поновлення договору оренди землі ) ( частина перша цієї статті ). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі ( частина друга статті 33 зазначеного Закону ). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди ( частина третя статті 33 цього Закону ).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється ( частина четверта статті 33 вказаного Закону ).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, за необхідності узгоджує з орендарем істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі ( щодо земель державної та комунальної власності ), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення ( частина п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встанов-лено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення до-говору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу вико-навчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі ( щодо земель державної та комунальної власності ).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку ( частина восьма статті 33 цього Закону ). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді ( частина дев'ята статті 33 вказаного Закону ).
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди ( частина десята статті 33 зазначеного Закону ).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначений алгоритм дій орендодавця та орендаря за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони у цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добро-совісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конс-трукцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого понов-лення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Так дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він ( орендар ) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі ( у строки, визначні частиною другою статті 33 вказаного Закону ) повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю у нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсилання проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення ( укладення на новий строк ). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, узгодивши за необхідності з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орен-дар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди ( частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» ). При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перерахованих вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця у судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про понов-лення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні право-відносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідом-лення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розра-ховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц ( прова-дження № 14-65цс18 ), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 ( провадження № 14-330цс18 ), згідно з якими для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-пові-домлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.
У справі, яка розглядається, встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 заздалегідь повідомляв орендаря про бажання розірвати договір оренди землі у зв'язку з наміром самостійно обробляти власну земельну ділянку. Тобто ТОВ «Надбужжя плюс» з 21 грудня 2016 року було відомо про наміри орендодавця не поновлювати договір оренди землі. Більше того, заявою-повідомленням від 19 липня 2019 року за вх. № 71 ОСОБА_1 повідомив позивача про небажання поновлювати договір оренди землі на новий строк, просив звільнити та повернути йому земельну ділянку. Уже два роки правовідносини з оренди землі між сторонами у справі не існують, після закінчення строку дії договору оренди позивач не користується земельною ділянкою відповідача; ОСОБА_1 само-стійно обробляє свою земельну ділянку, що не заперечується позивачем. Тобто законодавчо урегульований порядок поновлення договору оренди землі уже не відбувся, тому його застосування фактично і юридично не можливе.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від харак-теру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Тож положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого понов-лення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укла-денням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди. Висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо понов-лення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у справі № 908/299/18 ( провадження № 12-136гс19 ), вказавши у постанові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин з поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту. Як наслідок, задоволення позову ТОВ «Надбужжя плюс» щодо визнання договору оренди поновленим без вирішення питання про визнання укладеною додаткової угоди без договору, крім вищезазначеного, неможливе. Вказане є ще однією підставою, за якої вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сто-рона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказуван-ня, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( частина друга статті 78, стаття 79 ЦПК України ).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» націо-нальні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейсь-кого суду як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України ратифікована Законом від 07 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною наці-онального законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні пи-тання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім су-дом, встановленим законом. Вказаною статтею Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Апеляційний суд зауважує, що за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( частина четверта цієї ж статті ). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжу-ючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» ( тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах ) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідно-шення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Авто-номної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції керується нормами статті 367 ЦПК України, якими визначені межі вирішення справи: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.
Мотиви апеляційної скарги представника ТОВ «Надбужжя плюс» не заслуговують на увагу, вони не є об'єктивними, достатніми для її задоволення та скасування правильного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржуване рішення суду першої інс-танції є законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу представника по-зивача слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського Ігоря Анатолійо-вича залишити без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Надбужжя плюс» до ОСОБА_1 про визнання понов-леним договору оренди землі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
І. В. Міхасішин