Справа № 126/2521/19
Провадження № 22-ц/801/1906/2021
Категорія: 32
Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.
Доповідач:Денишенко Т. О.
15 вересня 2021 рокуСправа № 126/2521/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., представника особи, яка по-дала апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського І. А., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного су-ду цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя плюс» до
ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі,
за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського Ігоря Анатолійовича на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Бершадь Вінницької області за головування судді Рудя О. Г., дата складання повного тексту якого не зазначена,
14 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Надбужжя плюс» звернулося у Бершадський районний суд Вінницької області з по-зовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі сільськокогос-подарського призначення. Позов мотивований наступними обставинами. 09 січня 2008 року між ТОВ «Надбужжя Плюс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 499 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520486400:04:001:0088 строком на п'ять років, зареєстрований 19 червня 2008 року у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», про що у Дер-жавному реєстрі земель 19 червня 2008 року вчинений відповідний запис № 040886401147. У подальшому додатковою угодою від 09 січня 2008 року № 151 строк дії договору змінений на одинадцять років. Пункт 3.1 договору викладений у новій редакції, згідно з якою після закінчення строку договору орендар має переважне пра-во поновити його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір про-довжити дію договору. 07 травня 2019 року ТОВ «Надбужжя Плюс» звернулося до ОСОБА_1 з листом - пропозицією поновити договір оренди її земельної ділянки, до-давши додаткову угоду, де прописувалися основні пункти договору. Однак, на час по-дання цього позову в суд від відповідачки не надходили заяви ні про погодження, ні заперечення щодо укладення додаткової угоди до договору про поновлення дійсного правочину. Згідно з пунктом 6.2 укладеного договору оренди землі орендодавець зо-бов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше ніж за один рік до розірвання цього договору про такий свій намір. ОСОБА_1 не повідомляла ТОВ «Надбужжя Плюс» за рік до закінчення строку дії договору оренди землі про свій намір його ро-зірвати. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після за-кінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закін-чення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення поновити договір оренди землі, на підставі статті 764 ЦК України такий договір вважається по-новленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Самостійно обробляти свою землю відповідачка не в змозі, у неї немає агрономічної освіти, спеціальних місць для зберігання мінеральних, хімічних речовин, необхідних для обробки землі та посівів, немає посівного матеріалу, грунтооброблювальної техні-ки, оборотних коштів для ведення агровиробництва на майже двох гектарах землі. По-зивач передбачає укладення позивачкою у подальшому неофіційного договору оренди землі. При цьому не будуть сплачуватися передбачені законом податки. За викладених обставин ТОВ «Надбужжя плюс» просило суд першої інстанції визнати поновленим на новий строк укладений 09 січня 2008 року між сторонами у справі договір оренди землі № 499, з кадастровим номером земельної ділянки 0520486400:04:001:0088.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Надбужжя плюс» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представник позивача адвокат Колосінський І. А. оскаржує його в апеляційному порядку, просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник вважає оскаржуване судове рішення незаконним, ухваленим за неповного з'ясування обставин волевияв-лення відповідачки на припинення договірних відносин. Заява-повідомлення ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року за вх. № 73 із вказаними реквізитами не може бути до-статнім доказом отримання ТОВ «Надбужжя плюс» цієї заяви, а інших доказів воле-виявлення відповідачки на припинення договірних стосунків у період з 19 червня по 19 липня 2019 року не представлено. За рік до закінчення строку дії договору оренди відповідачка не повідомляла орендаря про намір розірвати договір оренди землі.
Ухвалою апеляційного суду від 09 серпня 2021 року на задоволення клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу, поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 року.
19 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеля-ційну скаргу представника ТОВ «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського І. А., де зазначається про законність, обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, безпід-ставність, надуманість доводів апеляційної скарги, які не ґрунтуються на нормах пра-ва, а виключно на бажанні ТОВ «Надбужжя плюс» незаконним шляхом заволодіти належною на праві приватної власності відповідачці земельною ділянкою. ОСОБА_1 категорично заперечує щодо передачі поза її волею належної їй земельної ділянки будь-кому в оренду, оскільки уже два роки вона обробляє її самостійно і буде це ро-бити надалі. Двічі ОСОБА_1 21 грудня 2016 року та 19 липня 2019 року за вх. № 73 повідомляла позивача про небажання поновлювати договір оренди землі, нікому в оренду земельну ділянку не передає. Судом першої інстанції встановлено, що позивач уже два роки не користується земельною ділянкою відповідачки, тому права на по-новлення договору оренди землі він не має. ОСОБА_1 просить законне рішення суду першої інстанції від 23 червня 2021 року залишити без змін, натомість апеляційну скаргу ТОВ «Надбужжя плюс» залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представ-ника особи, яка її подала, ТОВ «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського І. А., запе-речення на скаргу відповідачки ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апе-ляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на за-садах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухва-лене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуаль-ного права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясова-них обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним та обґрунтованим; суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у цій справі, під час вирішення справи не пору-шив норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Надбужжя плюс» про визнання понов-леним договору оренди землі, керуючись нормами Закону України «Про оренду зем-лі», статей 93, 124 Земельного кодексу України, 626, 777 Цивільного кодексу України, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції підкреслив, що за два роки до закінчення договору оренди землі, земельної ділянки відповідачки 21 грудня 2016 року за вх. № 30, зареєстрованим у журналі вхідної кореспонденції ТОВ «Надбужжя плюс», ОСОБА_1 письмово повідомила позивача про намір розір-вати договір оренди землі у зв'язку з бажанням самостійно обробляти свою земельну ділянку. На це звернення була отримана відмова орендаря з поясненням, що розірван-ня договору оренди можливе лише після спливу строку його дії, тобто у червні 2019 року. 19 липня 2019 року заявою-повідомленням за вх. № 73, зареєстрованим у жур-налі вхідної документації ТОВ «Надбужжя плюс», ОСОБА_1 повторно повідомила орендаря про небажання поновлювати договір оренди на новий строк, просила звіль-нити і повернути їй земельну ділянку. 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора із заявою про припинення права оренди у зв'язку із закін-ченням строку дії договору. У результаті 19 серпня 2019 року право оренди було при-пинене.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції узяв до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 379/338/26-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 401/4572/15-ц, що відповідає частині четвертій статті 263 ЦПК України. Суд критично оцінив доводи представника відпо-відача стосовно того, що ТОВ «Надбужжя плюс» не було відомо про наміри відпові-дачки не поновлювати з ним договір оренди землі, оскільки таке твердження спросто-вується примірниками заяв ОСОБА_2 з відмітками вхідного номера на них, зареєс-трованих у журналі вхідної документації позивача.
Оскаржуючи судове рішення від 23 червня 2021 року, позивач стверджує про не-відоме йому звернення до нього ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року за вх. № 73, а ос-кільки мав місце договір оренди землі від 09 січня 2008 року № 499, строк дії якого додатковою угодою № 151 змінений на одинадцять років, у якому було передбачене переважне право орендаря на поновлення дії договору на новий строк, реалізоване в установленому порядку пропозицією для орендодавиці поновити договірні стосунки, беручи до уваги відсутність будь-якого реагування її на таку пропозицію, договір оренди землі від 09 січня 2008 року № 499 між сторонами у справі має бути визнаний поновленим.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції підлягає зали-шенню без змін за наступних підстав.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та ін-ших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України ( далі - ЗК України ), Цивільним кодексом України ( далі - ЦК України ), Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими норма-тивно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі» ).
Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини стосовно найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних від-носин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду ( стаття 124 ). Проте са-ме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, урегульовано відносини, що виникають між власником земельної ді-лянки та іншими особами у зв'язку з передачею її у користування та володіння, в то-му числі конкретизовано, деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок змі-ни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» ( тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переваж-не право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк ( поновлення договору оренди землі ) ( частина перша цієї статті ).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі ( частина друга статті 33 зазна-ченого Закону ). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орен-дар додає проект додаткової угоди ( частина третя статті 33 цього Закону ).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припи-няється ( частина четверта статті 33 вказаного Закону ).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідом-лення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, за необхідності узгоджує з орендарем істотні умови договору і за відсутності запе-речень приймає рішення про поновлення договору оренди землі ( щодо земель дер-жавної та комунальної власності ), укладає з орендарем додаткову угоду про понов-лення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення ( частина п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні до-говору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додатко-вої угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим ке-рівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прий-няття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі ( щодо земель державної та комунальної власнос-ті ).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладе-на сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку ( частина восьма статті 33 цього Закону ). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді ( частина дев'ята статті 33 вка-заного Закону ).
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення дого-вору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди ( частина десята статті 33 зазначеного Закону ).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначений алгоритм дій орендодавця та орендаря за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для за-хисту орендаря, як більш уразливої сторони у цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використову-ючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого понов-лення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої час-тиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Так дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідно-син. Маючи такий намір, він ( орендар ) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі ( у строки, визначні частиною другою статті 33 вказаного Закону ) повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю у нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжу-вати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсилання проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення ( укладення на новий строк ). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узго-дивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про по-новлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтова-них заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення ( частини перша-п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку дого-вору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважати-меться поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесен-ня змін до умов договору оренди ( частина шоста статті 33 Закону України «Про орен-ду землі» ). При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендо-давця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця у судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення з над-силанням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з по-відомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути дода-но проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орен-додавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верхов-ного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц ( провадження № 14-65цс18 ), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 ( провадження № 14-330цс18 ), згідно з якими для поновлення договору оренди землі з підстав, передба-чених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна на-явність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за догово-ром оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установ-лені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, про-довжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не по-відомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.
У справі, яка розглядається, встановлено, що орендодавиця заздалегідь повідом-ляла орендаря про бажання розірвати договір оренди землі у зв'язку з наміром самос-тійно обробляти власну земельну ділянку. Тобто ТОВ «Надбужжя плюс» з 21 грудня 2016 року було відомо про наміри орендодавиці не поновлювати дії договору оренди землі. Більше того, заявою-повідомленням від 19 липня 2019 року за вх. № 73 ОСОБА_1 повідомила позивача про небажання поновлювати договір оренди землі на но-вий строк, просила звільнити та повернути їй земельну ділянку. 19 серпня 2019 року унаслідок звернення орендодавиці до державного реєстратора із заявою про припи-нення права оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору право оренди припи-нене. Уже два роки правовідносини з оренди землі між сторонами у справі не існу-ють, після закінчення строку дії договору оренди позивач не користується земельною ділянкою відповідачки; ОСОБА_1 самостійно обробляє свою земельну ділянку, що не заперечується позивачем. Тобто законодавчо урегульований порядок поновлення договору оренди землі уже не відбувся, тому його застосування фактично і юридично не можливе.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосу-вання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, не-визнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Тож положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як під-стави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди. Висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних пра-вовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у справі № 908/299/18 ( провадження № 12-136гс19 ), вказавши у по-станові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин з поновлен-ня договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнан-ня укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту. Як наслідок, задоволен-ня позову ТОВ «Надбужжя плюс» щодо визнання договору оренди поновленим без вирішення питання про визнання укладеною додаткової угоди без договору, крім ви-щезазначеного, неможливе. Вказане є ще однією підставою, за якої вимоги апеляц-ійної скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за за-коном мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтвер-джуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( частина друга статті 78, стаття 79 ЦПК України ).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди за-стосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України рати-фікована Законом від 07 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, вста-новлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалеж-ним і безстороннім судом, встановленим законом. Вказаною статтею Конвенції визна-чено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру пра-вопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивіль-ного права чи інтересу не може бу-ти виправданою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти Укра-їни» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або по-дібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Апеляційний суд зауважує, що за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують ци-вільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зо-крема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спря-мована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( частина чет-верта цієї ж статті ). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; по-роджуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» ( тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах ) договір оренди землі уклада-ється в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чин-ності після його державної реєстрації.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушен-ня, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу спо-собами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовід-ношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи від-шкодування майнової шкоди, відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, визнан-ня незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду справи суд апеляційної інс-танції керується нормами статті 367 ЦПК України, якими визначені межі вирішення справи: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково по-даними доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстан-ції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.
Мотиви апеляційної скарги представника ТОВ «Надбужжя плюс» не заслугову-ють на увагу, вони не є об'єктивними, достатніми для її задоволення та скасування правильного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеля-ційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуаль-ного права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріаль-ного і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного ви-рішення справи. Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрун-тованим, тому апеляційну скаргу представника позивача слід залишити без задово-лення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеля-ційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Надбужжя плюс» адвоката Колосінського Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 червня 2021 ро-ку у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Над-бужжя плюс» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак во-на може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом трид-цяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 20 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський