20 вересня 2021 р. Справа № 520/15444/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.04.21 по справі № 520/15444/2020
за позовом ОСОБА_1
до Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області в особі Індустріального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) , Акціонерного товариства "Укрпошта"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області в особі Індустріального відділу обслуговування громадян (сервісний центр), Акціонерного товариства "Укрпошта", в якому просив суд:
- зобов'язати Пенсійний фонд України виплатити позивачеві пенсію, що була нарахована але не видана з березня 2020 року, шляхом, що передбачений у п. 5.4 Інструкції про виплату пенсії;
- стягнути з відповідачів завдану позивачу моральну та матеріальну шкоду у сумі 250000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що пенсійний орган протиправно з березня 2020 року припинив виплату пенсії ОСОБА_1 та не надав можливості отримати пенсію через визначену ним довірену особу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з березня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, позивачем, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд змінити оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відзив на апеляційну скаргу позивача колегією суддів не приймається до уваги, оскільки не містить кваліфікованого електронного підпису особи, яка його подала.
Відповідачем, Акціонерним товариством "Укрпошта", подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
З березня 2020 року пенсійний орган призупинив виплату пенсії позивачу на підставі ст. 49 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із неотриманням позивачем призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
В позовній заяві позивач зазначає, що листоноша у березні 2020 року відмовилась видавати йому пенсію, у зв'язку із тим, що органи досудового розслідування повідомили її про крадіжку паспорта позивача.
Листом від 07.08.2020 №33-Р-7419 АТ "Укрпошта" на звернення ОСОБА_1 повідомило, що надання послуги з виплати пенсії проводиться об'єктами поштового зв'язку товариства згідно з вимогами Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 №464/156, постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 №14-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за №592/16608 (далі - Інструкція). Відповідно до Інструкції, виплата та доставка пенсій, соціальних допомог виплатними об'єктами поштового зв'язку здійснюється за відомостями на виплату пенсій, соціальних допомог. Згідно з п. 5.3. Інструкції, виплата пенсій, соціальних допомог провадиться працівником зв'язку особисто одержувачу після звірення даних пред'явленого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними органом Пенсійного фонду, органом праці та соціального захисту населення у відомості. Виходячи з викладеного, виплатити пенсію без пред'явлення паспорту не має правових підстав.
08.09.2020 позивач звернувся з запитом до ГУ ПФУ в Харківській області в особі Управління обслуговування громадян Індустріального відділу обслуговування громадян (сервісний центр), у відповідь на який, пенсійний орган роз'яснив порядок поновлення виплати пенсії.
Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно припинив виплату пенсії, а працівники АТ "Укрпошта" не надали можливість отримати пенсію через довірену особу, що слугувало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).
Положеннями ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Згідно з ст. 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Положеннями ст. 49 Закону №1058-IV визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Тобто, нормами ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV визначено вичерпний перелік підстав призупинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судовим розглядом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійним органом не приймалось. Доказів спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право отримувати пенсію з моменту зупинення її виплати.
З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2020 року із зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з березня 2020 року.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, які визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № 4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.06.2021 по справі №280/5216/19.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано жодного доказу на підтвердження факту перенесених ним душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаної частини позовних, та як наслідок, відсутність правових підстав для їх задоволення.
Повне поновлення порушених прав позивача здійснено судом шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2020 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з березня 2020 року.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі №520/15444/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова