16 вересня 2021 р.Справа № 520/2768/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, (головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., повний текст складено 19.05.21 року) по справі № 520/2768/21
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби , Харківської митниці ДФС , Державної фіскальної служби України
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- стягнути зі Слобожанської митниці Держмитслужби України (правонаступника Харківської митниці ДФС) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу під час терміну тривалого невиконання Державною фіскальною службою України та Харківською митницею ДФС за період з 15.02.2020 по 29.04.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі № 520/12253/19 за 50 робочих днів у розмірі 49098 грн 50 коп з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 позов задоволено частково.
Стягнуто зі Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі № 520/12253/19 за період з 15.02.2020 по 28.04.2020 за 50 робочих днів у розмірі 49098,50 грн з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач 1), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що обов'язок з оплати вимушеного прогулу покладається на роботодавця, яким для позивача є Державна фіскальна служба України, а не Слобожанська митниця Держмитслужби.
Також вказує, що позивач перебував на обліку в Харківському міському центрі зайнятості та отримував виплати по безробіттю, а тому вважає, що наявні підстави для зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму отриманої допомоги.
Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Зазначає, що судом першої інстанції вірно визначено відповідача, оскільки саме на Слобожанську митницю Держмитслужби, як правонаступника Харківської митниці ДФС, покладено обов'язок з виплати заробітних плат працівникам Харківської митниці ДФС, що також встановлено, як листом ДФС України, так і постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 у справі № 520/12253/19. Таким чином, Слобожанська митниця Держмитслужби є належним відповідачем по справі.
Також зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за обставин отримання допомоги по безробіттю.
Харківська митниця ДФС, Державна фіскальна служба України (далі - відповідачі 2, 3) не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 05.09.1994 працював в Харківській митниці ДФС на різних посадах.
Наказами Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 «Про припинення державної служби» та Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" припинено державну службу заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі №520/12253/19, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 27.01.2021 визнано протиправними та скасовано накази Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 «Про припинення державної служби», Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 № 299-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС.
Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82 485 грн. 51 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Допущено до негайного виконання поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС, у зв'язку з чим видано відповідний виконавчий лист від 14.02.2020 по справі № 520/12253/19.
На виконання зазначеного судового рішення, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС Державною фіскальною службою України, видано наказ від 27.04.2020 №396-о «Про виконання рішення суду» яким скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 «Про припинення державної служби України» (а.с. 87).
29.04.2020 Харківською митницею ДФС видано наказ № 54-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» (а.с. 14).
Враховуючи несвоєчасне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки його виконання.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується відповідачем, позивача було поновлено на посаді судовим рішенням, яке не виконано негайно Харківською митницею ДФС.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Частина 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).
Тобто законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права..
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 813/1271/18.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням із часу його оголошення в судовому засіданні.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст.14 КАС України).
Приписи ст. 236 КЗпП України передбачають, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Тобто відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Судом встановлено, що в порушення вищенаведених норм, відповідачем рішення суду в частині поновлення на посаді, що звернуто до негайного виконання 14.02.2021 не виконувалось до 29.04.2021, що в свою чергу свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів статті 236 КЗпП України.
Сторонами по справі визнається несвоєчасність виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу суми середнього заробітку за затримку виконання судового рішення, через відсутність вини саме Слобожанської митниці Держмитслужби, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення відповідно до ст. 236 КЗпП України на користь позивача середнього заробітку за період з 15.02.2021 (з наступного дня після ухвалення судового рішення про поновлення на посаді) по 29.04.2021 (по дату ознайомлення позивача з наказом про поновлення).
Також, з огляду на викладені приписи законодавчих норм, колегія суддів зауважує, що ними не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру за певних обставин середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Висновки аналогічного змісту наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 у справі №826/808/16 та від 24.09.2019 року у справі № 826/16191/17, Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 480/69/19, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають враховуватись апеляційним судом.
Посилання в апеляційній скарзі на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9, який визначає, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, є безпідставними, оскільки викладені в ньому роз'яснення зроблені з урахуванням вимог частини 3 статті 117 Кодексу законів про працю України, яку було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 20.12.2005 №3248-IV.
Доводи апеляційної скарги про те, що Слобожанська митниця Держмитслужби не є належним відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 поновлено у Харківську митницю ДФС, яка є особою, уповноваженою на проведення розрахунків із позивачем.
Разом з тим, п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» Харківську митницю ДФС реорганізовано шляхом її приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Наказом голови Державної митної служби України від 23.10.2019 № 18 затверджено Положення про Слобожанську митницю Держмитслужби.
Згідно з п.1 цього Положення Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - Митниця) є територіальним органом Державної митної служби, який підпорядковується Державній митній службі України (далі - Держмитслужба). Митниця забезпечує реалізацію повноважень Держмитслужби у зоні своєї діяльності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З урахуванням вищевказаних положень нормативно-правових актів Слобожанською митницею Держмитслужби розпочато виконання функцій і повноважень Харківської митниці ДФС, що припиняється.
З 18.05.2021 державну реєстрацію юридичної особи Харківська митниця ДФС припинено, що вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, з листа Слобожанської митниці Держмитслужби від 23.06.2020, наданого позивачем до суду апеляційної інстанції вбачається, що Слобожанська митниця Держмитслужби, як правонаступник Харківської митниці ДФС , здійснює видатки на заробітну плату та нарахування на оплату праці працівникам Харківської митниці ДФС.
Враховуючи вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що саме Слобожанська митниця Держмитслужби, як правонаступник Харківської митниці ДФС, має сплатити позивачу середній заробіток у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в суді першої інстанції таких доводів митницею заявлено не було, що свідчить про фактичну згоду з тим, що вона є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 520/2768/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 21.09.2021 року