16 вересня 2021 р.Справа № 440/3572/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
представника позивача Поставної А.О.,
представника відповідача Лазурович С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2021, (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, повний текст складено 14.06.21 року) по справі № 440/3572/21
за позовом Державного підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 29)"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавській області, оформлене листом від 24.03.2021 № 10028/6/16-31-18-12-20 про відмову ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)» у переході на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році;
- зобов'язати ГУ ДПС у Полтавській області включити ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021, про що видати відповідну довідку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 позов задоволено.
ГУ ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин по справі, просило його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з п. 291.1 ст. 291 ПК України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, а пункт 291.5-1 статті 291 Кодексу визначає обставини, за яких платники податків не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. З огляду на те, що станом на 01 січня 2021 року позивач мав заборгованість у сумі 688,50 грн, останній у 2021 році не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку четвертої групи.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції передчасно задоволено позов в частині зобов'язання податковий орган включити ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи, оскільки у разі визнання судом протиправною відмову відповідача у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, контролюючим органом буде здійснено оновлення Реєстру платників єдиного податку.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи лише для суб'єктів господарювання, які вперше набувають цей статус. Позивач набув статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2018, тому положення пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України щодо переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2021 до нього не застосовуються.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 7).
З 01.01.2018 позивач є платником єдиного податку четвертої групи як сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (а.с. 10-12).
У лютому 2021 року ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" подало до контролюючого органу пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи (а.с. 13-21).
Листом від 24.03.21 ГУ ДПС у Полтавській області відмовило позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.
Підставою для прийняття рішення слугувала наявність у ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" станом на 01 січня 2021 року в інтегрованій картці податкового боргу в сумі 688,50 грн (а.с. 9).
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2018 року позивач автоматично став платником єдиного податку четвертої групи, тому вимоги підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України щодо відмови в підтвердженні цього статусу за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 291.4.4. п. 291.4 ст. 291 ПК України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно з пунктами 299.1та 299.2 ст. 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.
Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.
Підпунктом 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України передбачений обов'язок сільськогосподарського товаровиробника надавати до 20 лютого поточного року до контролюючого органу звітність з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, перелік якої конкретизований у цьому підпункті.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За приписами пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Пунктом 299.10 та абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про чітке розмежування понять переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.
Судом встановлено, що позивач з 01 січня 2018 року набув статус платника єдиного податку четвертої групи.
Відтак, звертаючись у лютому 2021 року із відповідним переліком документів до податкового органу, позивач не вчиняв дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування, а здійснював щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, частка сільськогосподарського товаровиробництва ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 відсотків; документи, необхідні для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку згідно з підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, прийняті та зареєстровані контролюючим органом, що підтверджується квитанціями № 2 (а.с. 13, 18).
При цьому посилання апелянта на наявність у позивача податкового боргу, як на підставу для відмови в підтверджені статусу платника єдиного податку відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковими, оскільки положення зазначеної норми встановлюють умови, за яких суб'єкти господарювання не можуть набувати статус платника єдиного податку четвертої групи, однак не стосуються підтвердження статусу такого платника.
Колегія суддів зауважує, що правила цієї статті стосуються порядку самостійного переходу суб'єкта господарювання на спрощену систему оподаткування, які відповідач помилково ототожнив з правилами автоматичного переходу. Відтак, наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус.
Більше того, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05 березня 2019 року у справі № 822/1676/18, від 19 квітня 2019 року у справі № 821/884/18, від 19 червня 2020 року у справі № 822/758/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, має враховуватися судом.
Проте, як з'ясовано судом першої інстанції, перевірка ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" контролюючим органом не проводилася, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом не встановлено порушень з боку позивача вимог п. 298.8 ст. 298 ПК України.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не встановлено порушень з боку позивача вимог п. 298.8 ст. 298 ПК України, тому відсутні підстави для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи.
Щодо доводів апелянта про передчасність позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області включити ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021, про що видати відповідну довідку, колегія суддів зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005.
Колегія суддів зазначає, що обраний судом спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача включити ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№29)» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів, відповідає вимогам чинного законодавства, є ефективним та не створює необхідності повторного звернення до суду, крім того, не позбавляє суб'єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов'язок прямо передбачений чинним законодавством.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 по справі № 440/3572/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 21.09.2021 року