ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 вересня 2021 року м. Київ № 640/6464/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача Здоренка В.Є., відповідача Скрибки І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» (позивач/ ТОВ «Солом Трейд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач), в якому просить суд (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0162615571, №0172615571, №0182615571, №0192615571, від 30.12.2020 №0019945/0707.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/6464/20, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Відповідно до Розпорядження від 05.03.2021 №115, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, в проваджені якої перебувала справа, адміністративну справу №640/6464/20 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 адміністративну справу №640/6464/20 передано судді Каракашьяну С.К.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2021 прийнято справу до розгляду судді Каракашьяна С.К., призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2021 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач мотивує свої вимоги протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень з підстав порушення порядку призначення та проведення перевірки та помилковості висновків, викладених в акті перевірки.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» (код 41139387), результати якої оформлені актом від 01.08.2019 №163/26-15-14-07-01-10/41139387 (акт перевірки).
Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ «Солом Трейд» встановлено порушення:
- п.44.1, п.44.2, п.44.6, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на загальну суму 391900 грн.;
- п..44.1ст.44, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 435444 грн., в тому числі: жовтень 2018 року на суму ПДВ 145148 грн., листопад 2018 року на суму ПДВ 180050 грн., грудень 2018 року на суму ПДВ 110246 грн;
- пп.198.5 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до не реєстрації протягом перевіряємого періоду податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних податку на додану вартість на суму 435444 грн.;
- п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі вказаних висновків акту перевірки актом від 01.08.2019 №163/26-15-14-07-01-10/41139387, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019:
-№0162615571, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 489875,00 грн., з яких 391900 грн. - за податковим зобов'язанням, 97975 грн. - за штрафним (фінансовими) санкціями;
- №0172615571, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 544305 грн., з яких 435444 грн. - за податковим зобов'язанням, 108861 грн. - за штрафним (фінансовими) санкціями;
- №0182615571, за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 435444,00 грн., застосовано штраф в розмірі 50% на загальну суму 217723,00 грн.;
- №0192615571, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн.
В подальшому, ГУ ДПС у м. Києві відповідно до п.73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу здійснено перерахунок суми штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН згідно з актом перевірки від 01.08.2019 №163/26-15-14-07-01-10/41139387 та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 30.12.2020 №0019945/0707 в розмірі 5100 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Щодо порядку призначення та проведення перевірки, суд зазначає наступне.
У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, серед іншого, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону (пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України).
Згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
При цьому, положеннями п.п. 78.5, 78.6, 78.8 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст. 79 цього Кодексу.
Згідно із п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
В той же час, у відповідності до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Положеннями п. 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення, зокрема, документальної позапланової виїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №825/924/17, від 04.09.2019 р. у справі № 821/3719/15-а.
З акта перевірки вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проведена контролюючим органом на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.
Суд відхиляє посилання позивача, що останній не отримував відповідного запиту, оскільки відповідачем надано копію запиту від 16.01.2019 №7013/10/26-15-14-07-01-15 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого кореспонденція отримана 29.01.2019.
Також, суд критично оцінює посилання позивача щодо виходу перевіряючий за межі предмету перевірки, відповідно до наказу від 12.07.2019 №9979, оскільки контролюючим органом з'ясовано декларування придбаного товару (газ скраплений) у вказаних в наказі контрагентів та відповідно, підлягав дослідженню і подальший рух такого придбаного у контрагентів товару.
Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.
В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» з 01.01.2018 по 31.12.2018 у ПП «ТАУ-ПОДІЛЛЯ», ТОВ «ВЕКТОР ГАЗТРЕЙД», ТОВ «ДПЛ КОРПОРЕЙШН», ТОВ «ЕНЕРДЖІ ГАЗ», ТОВ«НК ЕНЕРГОГРУП», ТОВ «НК ФАВОРИТ ОЙЛ», ТОВ «НОВАТОР-ТРЕЙД», ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ГАЗОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «УКР ОЙЛ», ТОВ «ШАРКОНТ» придбано газу на загальну суму 21 541 227,46 грн. в тому числі ПДВ 3590204 гривень.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» для ведення господарської діяльності орендує вантажні та легкові автомобілі, а саме:
- Згідно договору на оренду автомобіля від 01.11.2017 № 01/11-2017-1 СПД - фізична особа ОСОБА_1 (Орендодавець, НОМЕР_1 ) передає ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» (Орендар) в тимчасове користування 18 вантажних автомобілів на праві приватної власності на строк з 01.11.2017 по 01.11.2020, вартість оренди одного автомобіля становить 1 000,0 грн. Акт приймання-передачі автомобілів від 01.11.2017 № 1.
- Згідно договору на оренду автомобіля від 01.11.2017 № 01/11-2017-2 фізична особа - ОСОБА_2 (Орендодавець, НОМЕР_2 ) передає ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» (Орендар) в тимчасове користування 8 вантажних автомобілів на праві приватної власності на строк з 01.11.2017 по 01.11.2020. Вартість оренди одного автомобіля становить 1 000,0 грн. Акт приймання-передачі автомобілів від 01.11.2017 № 1.
Згідно даних бухгалтерського обліку: аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей по pax. 79, 90, 203, 631, 644, 311, первинних документів, перевіркою встановлено, що ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» у періоді, що перевіряється, придбавало ПММ (Газ скраплений), які використовувало для заправки вантажно-автомобільного транспорту. Вартість списаного пального складає (без ПДВ): за 2018 рік-5978 220 грн.
В бухгалтерському обліку відображено проводками: Дт 631 Кт 311, Дт 203 Кт 631, Дт 644 Кт 631, Дт 90 Кт 203, Дт 79 Кт 90. До перевірки надано затверджені наказами директора підприємства «Норми витрат палива автотранспортних засобів ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» на 2018 рік, які враховують вимоги Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», Наказу Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 № 36 «Про затвердження змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», та узагальнюючі відомості за кожний місяць списання пального в розрізі кожної одиниці транспорту з відображенням пробігу, фактичних витрат пального тощо, підписані керівником та завірені печаткою, які складались на підставі подорожніх листів та товарно-транспортних накладних підприємства.
В результаті співставлення наданих підприємством норм списання пального та даних узагальнюючих відомостей встановлено завищення списання (понаднормово) вартості пального за 2018 рік на суму 2 177 220 грн., ПДВ 435 444 грн.
За висновком контролюючого органу, списання пального розцінюється як таке, що було використане у негосподарській діяльності платника податку, та, відповідно, ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» повинно було нарахувати податкові зобов'язання та скласти і зареєструвати зведену податкову накладну на підставі пп. «г» п. 198.5 ПКУ не нижче вартості придбання послуг.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до положень до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.
В той же час, згідно п. 198.5 ст. 198 ПКУ, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Норми витрати ПММ для автомобілів затверджено наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43.
За правилами, визначеними даним підзаконним нормативно-правовим актом, дані Наказу №43 призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.
Отже, безпосереднім призначенням даних Наказу №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання. Разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.
Крім того, пунктом 1.9 Наказу № 43 прямо передбачено, що підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива.
З урахуванням того, що наказ Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 року взагалі не містить імперативних норм, порушення яких може трактуватися, як порушення вимог податкового законодавства.
Отже, не може бути обов'язковим для визначення бази при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.
У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 817/1429/16 колегія суддів зазначила про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства внаслідок списання палива понад ліміти, визначені у Нормах, оскільки зазначені Норми не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України та не є джерелом права, яке застосовується судом згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.
Визнання витрат у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 16), та Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) «Запаси» від 01.01.2014.
Згідно з п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246, зі змінами та доповненнями, та п. 10 МСБО 2 витрати на транспортування запасів включаються до собівартості запасів.
Крім того, витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки включаються до витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16).
Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи -підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
ТОВ «Солом Трейд» до матеріалів справи надані копії подорожніх листів за жовтень, листопад та грудень 2018 року, які є доказом списання пального, використаного для ведення господарської діяльності, а саме надання послуг з перевезення вантажів.
Також, позивачем долучено накази підприємства щодо норм витрат, копії актів списання палива, договорів на перевезення вантажів, роздруківки реєстрів ТТН по наданим послугам, оборотно-сальдових відомостей.
Натомість, перевіряючими в рамках проведеної перевірки вказані документи не досліджувались.
За посиланням відповідач та згідно змісту акта перевірки, під час проведення перевірки ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» надано запит від 23.07.2019 № 3 про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо фактичного використання пального, списаного ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно вказаного запиту, зобов'язано надати зазначену інформацію із поясненнями та копіями відповідних документів в термін до 23.07.2019.
Судом витребувано від відповідача вказаний запит від 23.07.2019 № 3 про надання пояснень та підтверджуючих документів.
З наданої копії вказаного запиту вбачається відсутність доказів його отримання уповноваженими особами ТОВ «Солом Трейд», місце дати, підпису, посади та прізвища з ініціалами особи, що отримав(ла) запит порожнє.
Натомість, о 17 год.00 хв. 23 липня 2019 року, тобто того ж самого дня, державними інспекторами ГУ ДФС у м. Києва складено акт ненадання підприємством документів від 23.07.2019 № 689/26-15-14-07-01-10/41139387.
Отже, протягом одного дня відповідачами складено запит, надіслано його засобами поштового зв'язку та складено акт про ненадання витребовуваних даним запитом документів.
З вказаних обставин вбачається передчасність таких дій відповідача щодо складання акту про ненадання запитуваних документів та відповідних висновків про їх відсутність, та, відповідно, застосування за це санкцій.
Суд враховує, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Також, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даному випадку, під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 12 вересня 2019 року №№01626115571, 0172615571, 0182615571, 0192615571, від 30.12.2020р.№0019945/0707.
3. Витрати по сплаті судового з бору в сумі 21056 (двадцять одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 19 коп. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" за рахунок бюджетних відшкодувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 21.09.2021.
Суддя С.К. Каракашьян