ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2021 року м. Київ № 640/15794/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» в особі філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»
доШевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» в особі філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:
1) визнати протиправними дії відповідача з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 19.05.2021 у виконавчому провадженні № 4027726;
2) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 19.05.2021 у виконавчому провадженні № 4027726 в сумі 724,84 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2007 року, на підставі виконавчого листа №2-648, виданого 01.12.2006 Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області, державним виконавцем відкрито виконавче провадження №4027726 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» у рівних частинах на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальних збитків у розмірі 6748,41грн та витрат на правову допомогу у сумі 500,00 грн, а всього на суму 7248,41грн.
Постановою державного виконавця від 29.06.2007 ВП №4027726 зупинено виконавче провадження відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 23.09.2020 у справі №689/1270/20 замінено сторону ВП №4027726 ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» її правонаступником AT «Укргазвидобування».
Платіжним дорученням від 02.10.2020 №334244 AT «Укргазвидобування» сплатило борг у сумі 7248,41 грн на рахунок Шевченківського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).
Постановою державного виконавця від 12.01.2021 ВП №4027726 поновлено зазначене виконавче провадження.
Оскаржуваною постановою від 19.05.2021 ВП №4027726 стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 724,84 грн, що становить 10% від суми боргу.
Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача по винесенню оскаржуваної постанови та із самою постановою про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).
Відповідно до статті 1 Закон №606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 24 Закону №606-ХІV установлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Приписами частини першої статті 46 Закону №606-ХІV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
В той же час, суд звертає увагу, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), а Закон №606-ХІV, у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом 1404-VIII).
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, положення попереднього Закону №606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржувану постанову винесено 19.05.2021, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ, а тому суд приходить до переконання, що державний виконавець, приймаючи дану постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону №1404-VІІІ.
З урахуванням вищевикладеного, суд при вирішенні даної справи зазначає наступне.
Положеннями ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Матеріалами справи встановлено, що постановою відповідача від 12.01.2021 поновлено виконавче провадження ВП № 4027726, що було зупинено постановою державного виконавця 21.09.2007.
Відтак, з 12.01.2021 пов'язується початок примусового виконання рішення Ярмолинецького районного суду за наказом від 01.12.2006 №2/648 за правилами Закону №1404-VІІІ.
Поряд з цим, суд зазначає, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення з боржника - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» виконавчого збору у розмірі 724,84 грн, виходив з 10% від суми, яка зазначена у наказі від 01.12.2006 №2/648, що в свою чергу повністю відповідає вимогам ч.2 ст.27 Закону.
Позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для стягнення з нього виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному наказі. Борг сплачено AT «Укргазвидобування» добровільно на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).
Однак, суд звертає увагу, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов'язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Поряд з цим, суд також звертає увагу, що сплата позивачем коштів в сумі 7248,41 грн не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження №4027726, оскільки вказану суму сплачено після, а не до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Вказану норму Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції відповідно до Закону України від 03.07.2018 №2475 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018.
Суд також відхиляє посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.10.2019 по справі №580/1328/19, оскільки предметом оскарження у вказаних справах були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені під час дії попередньої редакції частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від фактично стягнутої суми.
Натомість правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 03.07.2018 №2475 викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №420/1373/19, від 20.11.2019 у справі №480/1558/19, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Відтак, державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №4027726, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та скасування вказаної постанови.
Таким чином, державний виконавець при прийнятті постанови від 19.05.2021 ВП №4027726 про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
При цьому, в ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28).
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) (ідентифікаційний код 34967593, адреса: 04032, місто Київ, ВУЛ.САКСАГАНСЬКОГО, будинок 110).Й ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович