ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 вересня 2021 року м. Київ № 640/20372/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до ОСОБА_1 Державного бюро розслідувань
провизнання протиправним та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
за участі:
представник Позивача - Коваль М.С.;
представник Відповідача - Олійник А.Д.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви) до Державного бюро розслідувань (далі по тексту також - Відповідач, ДБР), в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О. «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» від 31.03.2020 № 223-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 02.04.2020 у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
2. Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О. від 07.08.2020 № 502-ос «Про внесення змін до наказу від 31.03.2020 № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 07.08.2020 у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань в Головному слідчому управлінні Державного бюро розслідувань.
4. Стягнути з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку Позивача, Відповідачем порушено процедуру звільнення, не виконано обов'язку щодо наступного працевлаштування, з урахуванням переважного права Позивача на залишення на роботі, чим порушено конституційне право останнього на працю, яке має бути поновлено у заявлений ним спосіб.
Представник Відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив про правомірність оскаржуваних наказів та законність звільнення Позивача, вважаючи, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, реалізуючи дискреційні повноваження, передбачені Законом України «Про державну службу».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, враховуючи пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, з 21.12.2018 по 02.04.2020 Позивач працював в ДБР на посаді слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) (том 1, а.с. 18-20).
Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 затверджено організаційну структуру ДБР, в якій відсутні структурні підрозділи (Перше управління організації досудових розслідувань, Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), посаду в яких обіймав Позивач.
У зв'язку зі зміною на підставі вказаного Указу Президента України структури ДБР, останнім було прийнято накази від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та від 27.02.2020 № 21ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
У зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Державного бюро розслідувань та відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та від 27.02.2020 № 21ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік», Позивачу було вручене попередження про наступне вивільнення, з яким він ознайомився під особистий підпис 03.03.2020 (том 1, а.с. 23).
Вказаним попередженням Позивача було повідомлено про наступне скорочення посади слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) ДБР, яку він обіймав, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення повідомлення, а також про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Наказом ДБР від 31.03.2020 № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань», відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу», наказано, зокрема, звільнити Позивача з посади слідчого третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 02 квітня 2020 року у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припинення державної служби (том 1, а.с. 27).
Наказом ДБР від 07.08.2020 № 502-ос «Про внесення змін до наказу від 31.03.2020 № 223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» (том 1, а.с. 24), відповідно до пункту 8 частини першої статі 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівників ДБР з 01 квітня до 06 серпня 2020 року, зокрема, змінено дату звільнення Позивача, а саме зазначено звільнити Позивача 07 серпня 2020 року.
Вважаючи зазначені накази ДБР від 31.03.2020 № 223-ос та від 07.08.2020 № 502-ос протиправними, а своє звільнення незаконним, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування та застосування наслідків такого скасування (поновлення на посаді, стягнення суми заробітку за вимушений прогул).
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту також - Закон № 889-VIII), Закону України «Про Держане бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі по тексту також - Закон № 794-VIII) (у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною п'ятою статті 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII, у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.12.2019 № 305-IX, ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Служба в ДБР згідно з частиною другою статті 14 Закону № 794-VIII служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
При цьому, відповідно до частини першої вказаної статті, до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України (частина перша статті 9 Закону № 794-VIII).
Як вже зазначалося в описовій частині рішення, указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР, в якій відсутні структурні підрозділи (Перше управління організації досудових розслідувань, Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), посаду в яких обіймав Позивач.
Водночас, переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами визначає директор ДБР, відповідно до законодавства в межах граничної чисельності (пункт 5 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII). Також, директор ДБР затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань (пункт 4 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII), а також призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 9 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII).
Згідно з науково-правовим висновком на запит в.о. директора ДБР від 02.09.2020 № 10-11-01-19862 (том 1, а.с. 100-122) зазначено, окрім іншого, що повноваженнями керівника державної служби, у тому числі щодо звільнення працівників, наділений директор ДБР та перший заступник або заступник, виконуючи повноваження директора.
Таким чином, внаслідок реалізації наведених положень Закону № 794-VIII та указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 фактично відбулися зміна структури ДБР шляхом віднесення до державного правоохоронного органу, із створенням нової структури, шляхом реорганізації державного органу.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону № 794-VIII, трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Тож, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.
Відповідно до статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках, окрім іншого, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини 2 статті 40 КЗпП України, частини другої і третьої статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус, тобто в даному випадку Законом № 889-VIII.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
При цьому, частиною третьою статті 83 Закону № 889-VIII встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону № 889-VIII.
При цьому, стаття 87 Закону № 889-VIII пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише із скороченням чисельності або штату державних службовців, а й із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Водночас, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення. Таким чином, Відповідач не зобов'язаний був пропонувати Позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у ДБР.
Одночасно, суд бере до уваги, що за змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби № 86р/з від 20.02.2020 (том 1, а.с.99), при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд, окрім іншого, у постанові від 28.07.2021 № 640/11024/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наведеного в сукупності суд дійшов висновку, що приймаючи спірні накази Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож відсутні підстави для їх скасування, відповідно, і для застосування наслідків такого скасування.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами пояснення по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідач належним чином виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
ДЕРЖАВНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ (код 41760289, адреса: 01011, місто Київ, вул. Мирного Панаса, будинок 28).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 21.09.2021.
Суддя П.О. Григорович