ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2021 року м. Київ № 640/32976/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування постанов,
Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63890889 від 11.12.2020, про стягнення виконавчого збору ВП № 63890889 від 11.12.2020 (20 000,00 грн.) та про стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 63890889 від 11.12.2020 (195,30 грн.), за виконавчим листом по справі № 826/8842/17 прийняті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєм С.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 №826/8842/17 без належних на те підстав замінено боржника у виконавчих листах № 826/8842/17 від 16 листопада 2020 року з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на Головне управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
16 листопада 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №826/8842/17 яким зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 34431547) з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені в розмірі 360 758,70 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 №826/8842/17 замінено боржника у виконавчих листах № 826/8842/17 від 16 листопада 2020 року з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на Головне управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Постановою державного виконавця Пиляя С.І. від 11.12.2020 ВП №63890889 відкрито виконавче провадження з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Крім того державним виконавцем прийнято постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 63890889 від 11.12.2020 (20 000,00 грн.) та про стягнення витрат виконавчого провадження ВП № 63890889 від 11.12.2020 (195,30 грн.).
Незгода позивача із вказаними постановами обумовлена виключно незгодою із ухвалою суду про заміну боржника у виконавчих листах.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, серед іншого: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Пунктом 6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Проаналізований судом наявний в КП «ДСС» виконавчий лист по справі №640/8842/17 за формою повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», які ставляться до виконавчого документа.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що оскільки виконавчий лист повністю відповідає вимогам, які ставляться законом до виконавчого документа, у відповідача не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття, внаслідок чого постанова від 11.12.2020 ВП №63890889 про відкриття виконавчого провадження є цілком правомірною.
При цьому, на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 відповідачем обґрунтовано боржником у виконавчому провадженні визначено Головне управління ДПС у м. Києві.
Окружний адміністративний суд міста Києва не вважає за правильне здійснювати детальний аналіз процедурних моментів прийняття відповідачем постанов про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, оскільки по суті такі постанови не оскаржуються, а позивач посилається виключно на незгоду з вказаною ухвалою суду про заміну боржника у виконавчому листі.
Разом із тим доводи позивача в цій частині є недоречними, адже на час подання даного позову позивачу достеменно мало бути відомо про те, що ухвала від 30.11.2020 №826/8842/17 набрала законної сили. На час вирішення даного спору ухвала не є скасованою в апеляційному порядку.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (код 43141267, адреса: 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 43315602, адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 32).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович