Іменем України
21 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3531/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:
-визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 травня 2021 року № 90926011138 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області №1115/21-вих від 07 травня 2021 року;
-зобов'язати відповідача здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 18 лютого 2020 року у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 07 травня 2021 року № 1115/21 - вих;
-встановити місячний строк для подачі відповідачем - суб'єктом владних повноважень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області до суду звіту про виконання рішення (а.с.33-41).
В обґрунтування позову зазначено, що Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої ст.126 Конституції України позивача було звільнено з посади судді Міловського районного суду Луганської області у відставку, а наказом голови вказаного суду від 25 листопада 2015 року №56-0 звільнено з посади голови суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. На момент звільнення стаж роботи на посаді судді для отримання права на відставку становив - 33 роки 05 місяців 05 днів (з 21.06.1982 по 25.11.2015). З листопада 2015 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ.
У зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 позивач звернулася до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок з 18 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог Закону №1402-VІІІ. Для цього надала довідку ТУ ДСА України в Луганській області № 139/21-вих від 18 січня 2021 року про розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді і яка складає 113508,00 грн. Зазначена довідка видана відповідно до вимог Порядку подання документів для призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 07.06.2019 № 6-1, зареєстрованого Міністерством юстиції України 2 липня 2019 року за №718/33689. Рішенням Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області за №1 від 16 лютого 2021 року в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання було відмовлено. В зв'язку з вказаною відмовою, позивач звернулась з адміністративним позовом до Луганського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправною відмову Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позивачу у задоволенні позову до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні, було відмовлено в повному обсязі. В подальшому, позивач звернулась до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок з 18 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог Закону №1402-VIII. Для цього надала довідку ТУ ДСА України в Луганській області №1115/21-вих від 07 травня 2021 року, станом на 18 лютого 2020 року, про розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді і яка складає 113508,00 грн. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 травня 2021 року № 909260111381 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання було відмовлено. Підставою для відмови в задоволенні заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідач послався на те, що після 18 лютого 2020 року змін розміру складових суддівської винагороди судді, які працюють на відповідній посаді, не відбувалось. ОСОБА_1 не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою, яка видана станом на 18 лютого 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області.
Вважаючи неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 травня 2021 року № 90926011138 про відмову судді у відставці ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області №1115/21-вих від 07 травня 2021 року, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до канцелярії суду через відділ діловодства та обліку звернення громадян 30.08.2021 за вхідним реєстраційним номером 28864/2021 надав відзив на позовну заяву від 20.08.2021 №1200-0803-8/31467 (а.с.49-51), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 21 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016. До заява позивача надала паспорт та довідку ТУ ДСА України в Луганській області №1115/21-вих від 07 травня 2021 року. За наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням №909260111381 від 26.05.2021 відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 у справі №1-15/2018(4086/16) визнано, зокрема, п. 25 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону 1402 таким, що не відповідає Конституції України. Рішення № 2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання. Відповідач зазначив, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного отінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно ч. 4 статті 142 Закону №1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді після 18 лютого 2020 року. Після 18.02.2020 змін розміру складових суддівської винагороди судді, які працюють на відповідній посаді не відбувалось. ОСОБА_1 не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою, яка видана станом на 18 лютого 2020 року Територіальним управлінням Державною судовою адміністрацією в Луганській області. В подальшому, ОСОБА_1 повторно подала заяву 24.06.2021 на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку про суддівську винагороду від 07 05.2021 року № 1115/21-вих, яка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області станом на 18.02.2020. Відділом перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення 25.06.2021 № 932480153294 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач вважає, що факт порушення ним чинного законодавства в межах спірних правовідносин відсутній. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
02.09.2021 позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги (а.с.71-73).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44-45).
Ухвалою суду від 21.09.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну відповідача належним у справі №360/3531/21 відмовлено (а.с.80-81).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.11).
Позивач є суддею Міловського районного суду Луганської області у відставці, про що свідчать постанова Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII «Про звільнення суддів», наказ Міловського районного суду Луганської області від 25 листопада 2015 року № 56-О «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.16) та трудова книжка від 09 вересня 1970 року (а.с.12-14).
07.06.2021 за №1115/21-вих ТУ ДСА України в Луганській області надано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з якої вбачається, станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при визначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 113508,00 грн, у тому числі :
-посадовий оклад - 63060,00 грн;
-доплата а вислугу років 70% - 44142,00 грн;
-доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 10% - 6306,00 грн.
Довідка видана на підставі особового рахунку судді працюючого на відповідній посаді за лютий 2020 року та Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 (а.с.59).
21.05.2021 позивач звернулась до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про перерахунок пенсії та до заяви надала довідку ТУ ДСА України в Луганській області від 07.06.2021 за №1115/21-вих (а.с.52-54).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 травня 2021 року № 90926011138 відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 21.05.2021 (а.с.17-18).
Вказаним рішенням встановлено, що після 18.02.2020 змін розміру складових суддівської винагороди судді, які працюють на відповідній посаді не відбувалось. ОСОБА_1 не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою, яка видана станом на 18.02.2020 ТУДСА в Луганській області.
Позивач вважає неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 травня 2021 року № 90926011138 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області №1115/21-вих від 07 травня 2021 року, а тому звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першою статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, перерахунок, який просить здійснити позивач з 18.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
З урахуванням вище викладено, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУДСА в Луганській області від 07.05.2021 №1115/21-вих згідно із заявою від 21.05.2021, з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Аналогічна правова позиція викладена в рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20.
Частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшла у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо неї і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 травня 2021 року № 90926011138 є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 18 лютого 2020 року у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 07 травня 2021 року № 1115/21 - вих., суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від №2-р/2020 від 18.02.2020.
Відповідач жодних дій щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача після 19 лютого 2020 року не вчиняв та, як наслідок не зменшував відсотковий розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, а тому і відсутні підстави вважати, що її права у цій частині порушені відповідачем.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то у задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 90% належить відмовити, як такої, що заявлена передчасно.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тому, враховуючи те, що суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача №909260111381 від 26 травня 2021 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.05.202120 № 1115/21-вих., з метою повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача належить зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Луганській області від 07 травня 2021 року № 1115/21 - вих., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05.07.2021 (а.с.10).
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 454,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №909260111381 від 26.05.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 1115/21-Вих. від 07.05.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова