«20» вересня 2021 року
м. Харків
справа № 953/5216/20
провадження № 22ц/818/2698/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Колосовської А. Р.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківського області Саварінська Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року в складі судді Зуба Г.А.
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківського області Саварінська Наталія Вікторівна про визнання договору дарування квартири недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0385/08/12-АL7vна суму 38 320,00 доларів США для придбання автомобілю «MITSUBISHI OUTLENDER» з кінцевим терміном повернення кредиту 10 вересня 2015 року зі сплатою 12,5% річних.
Зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2013 року у справі № 640/1438/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 420 484,79 грн та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.
Постановами старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 12 травня 2015 року відкриті виконавчі провадження №№ 47519597, 47519283.
Вказав, що 14 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» укладено договір про відступлення права вимоги № 1050-Ф, за яким до товариства перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2018 року у справі № 640/1438/13-ц замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» у виконавчому провадженні № 47519597.
Посилався на те, що в ході виконання рішення суду, а саме 12 липня 2019 року встановлено, що об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 , яка належала боржнику, була відчужена ОСОБА_2 31 липня 2013 року на підставі договору дарування № 1947 від 31 липня 2013 року.
Вважав, що спірний договір укладений після ухвалення рішення про стягнення заборгованості. Тобто, дії відповідача не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а лише для невиконання рішення суду, за яким заборгованість не погашено. Розуміючи реальну загрозу майну, яке перебувало у власності ОСОБА_1 на стадії виконання судового рішення, здійснено фіктивний правочин шляхом укладення договору дарування, що порушує права кредитора.
Просив визнати недійсним з моменту укладення договір дарування № 1947 від 31 липня 2013 року квартири АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідачів.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» - відмовлено.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Вказав, що та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Зазначив, що посилання суду на обставину реєстрації ОСОБА_2 в квартирі жодним чином не спростовує позицію позивача та не має значення для вирішення даної справи.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 30 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшли повідомлення про вручення поштового відправлення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем реєстрації відсутні, про що складено довідки про причини повернення/досилання. Оскільки судові повістки надіслано на останню відому адресу відповідачів, вони вважаються доставленими.
Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав вважати оспорюваний правочин фіктивним немає, оскільки суд встановив, що під час укладення цього договору дотримано вимоги чинного законодавства, у тому числі, щодо форми та змісту, відповідного типу правочину. Дарунок за спірним договором передано дарувальником і прийнято обдарованою та він використовувався нею. Спірний договір не може бути визнаний недійсним з причин його фіктивності (неспрямованості на реальне настання обставин, обумовлених ним).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0385/08/12-АL7v на суму кредиту 38 320,00 доларів США для придбання автомобілю «MITSUBISHI OUTLENDER» з кінцевим терміном повернення кредиту 10 вересня 2015 року зі сплатою 12,5% річних.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2013 року у справі № 640/1438/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0385/08/12-AL7v від 11 вересня 2008 року у загальній сумі 420 484,79 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3441,00 грн (а.с.17-18).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення (а.с.15).
Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2013 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2013 року.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2013 року залишено без змін.
Постановами старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 12 травня 2015 року ВП № 47519283 та ВП № 47519597 відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 640/1438/13-ц, виданого 12 грудня 2013 року Київським районним судом м. Харкова (а.с.10, 11).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», стягувач Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» у виконавчому провадженні № 47519597, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 640/1438/13-ц, виданого Київським районним судом м. Харкова з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0385/08/12-AL7v від 11 вересня 2008 року (а.с.12-13).
31 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири, за яким дарувальник передав, а обдаровувана прийняла в дар безоплатно належну дарувальнику квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1947 (а.с.38).
Аналогічна інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 173682447 від 12 липня 2019 року (а.с.20-22).
З інформації про виконавче провадження від 10 березня 2020 року ВП № 47519283 вбачається, що постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12 лютого 2020 року виконавчий лист № 640/1438/13-ц, виданий 12 грудня 2013 року Київським районним судом м. Харкова повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.23-26).
Предметом розгляду у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» щодо визнання недійсним договору дарування від 31 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Підставою для пред'явлення таких вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», зазначив укладення ОСОБА_1 договору дарування майна ОСОБА_2 , яка є його родичкою з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на нього в рахунок погашення заборгованості за невиконаним зобов'язання. Фактично він посилався на фіктивність укладеного між відповідачами договору дарування.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17) звернув увагу на те, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків цієї особи (недопущення їх у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину. Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Зокрема, дії спрямовані на відчуження майна особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов'язання, заниження нею вартості майна при відчуженні, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов'язань перед кредитором, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами.
При цьому фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду; знають заздалегідь, що він не буде виконаний, а така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України), недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Цивільно-правовий договір (в тому числі, й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї сестри після отримання вимоги кредитора щодо неналежного виконання зобов'язань з погашення заборгованості з метою позасудового врегулювання спору, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до суперечливої поведінки й зловживання правом.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України), заборони суперечливої поведінки та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року, за наслідками розгляду цивільної справи № 369/11268/16-ц (касаційне провадження № 14-260цс19), у якому Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.
Суд першої інстанції, встановивши, що оспорюваний договір дарування спрямований на перехід права власності на нерухоме майно, не надав оцінки діям ОСОБА_1 на відповідність принципам добросовісності, розумності та заборони суперечливої поведінки.
Колегія суддів зазначає, що дії ОСОБА_1 з відчуження належної йому квартири своїй родичці ОСОБА_2 при наявності в провадженні суду позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 коштів вказують на те, що спірний правочин вчинено ним без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором. Дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов'язань.
Сукупність наведених обставин доводить той факт, що при укладенні договору дарування квартири воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином.
Зокрема, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 відчужив майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості. На стадії перегляду апеляційним судом заочного рішення суду про стягнення заборгованості майно відчужено на підставі безвідплатного договору близькому родичу. Після відчуження спірного майна у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїм зобов'язанням перед кредитором.
Наведені підстави відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 вказано, що боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Аналогічні висновки також висловлені Верховним Судом у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16 та № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 та від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2525/20 (провадження № 61-4679св21).
Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та дійшов помилкового висновку щодо добросовісності відповідачів при укладенні договору дарування належної ОСОБА_1 квартири.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2102,00 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153, 00 грн, а всього, 5255, 00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» по 2627, 50 грн з кожного.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківського області Саварінська Наталія Вікторівна про визнання договору дарування квартири недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування № 1947 від 31 липня 2013 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінською Наталією Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за № 1947.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 5255,00 грн судового збору за подачу позову та апеляційної скарги по 2627, 50 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.В. Котелевець
О.М. Хорошевський
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.