21 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 646/6401/20
провадження № 22-ц/818/5460/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2021 року у складі судді Колесник С.А., -
27 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 3988,41 грн. - заборгованість за кредитом та 132145,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за відсотками за період з 07.09.2011 по 30.10.2018.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто за кредитним договором №б/н від 07.09.2011 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3988,41 грн. та судовий збір в сумі 61,60 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення позивач просив залишити без змін; судові витрати стягнути з відповідача.
Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки вимогами ст. 1054 ЦК України передбачений обов'язок боржника повернути кредит та сплатити відсотки. Посилання суду на висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, є безпідставним. Крім того цей висновок стосується іншої конкретної справи за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору. Підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Кредитний договір є двостороннім та оплатним договором, де оплатою є саме сплата відсотків за користування кредитом. Оскаржуване рішення нехтує принципами платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Крім того необхідність сплати боржником процентів кредитору також передбачено ст. 169 Кодексу європейського договірного права акта міжнародної приватно-правової уніфікації, одного з основних європейських кодексів цивільного права.
03 вересня 2021 року представником АК КБ «ПриватБанк» - Полфьоровою Я. В. надано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких вона зазначає, що оскільки Банк надав ОСОБА_1 кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між сторонами було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості. Також, ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, висловив своє бажання отримати кредит, а підписавши Довідку про Умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено всі істотні умови кредитного договору, погодився з умовами надання кредитних коштів. Відповідно до вказаної заяви-анкеті та Довідки про умови кредитування, ОСОБА_1 було відкрито рахунок, встановлено кредитний ліміт та видана кредитна картка. Картка видана строком дії до останнього дня 07/15. Також в матеріалах справи міститься виписка по рахунку, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, що також свідчить про згоду з умовами кредитування. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять. Щодо нарахування та стягнення відсотків по кредиту, посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, зазначає, що оскільки відповідачем підписана Довідка про умови кредитування, в якій зазначено базову процентну ставку 2,5 % на місяць, тобто 30% на рік, то заборгованість за процентами слід рахувати саме за цією відсотковою ставкою. Станом на 31.08.2014 сума нарахованих відсотків складає 416,31грн., за період з 01.09.2014 по 31.07.2015 в межах строку кредитування сума за відсотками складає 1102,35 грн. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Крім того, зазначає, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. У виписці по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.
Відтак вважає, що належним доказом встановлення кредитного ліміту, і як наслідок його використання відповідачем шляхом зняття коштів з карткового рахунку, є виписка по картковому рахунку. ОСОБА_1 активно користувався наданими кредитними коштами, і жодного разу не звертався до Банку з претензією з будь-якого питання. Так, згідно виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, що є консолідованою інформацією руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 здійснював користування кредитними коштами, а саме зняття в банкоматі, оплата в торгових точках та частково погашав заборгованість.
Крім того, представник АТ КБ “ПриватБанк” наголошує на тому, що до матеріалів справи долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, пені, розмір щомісячного платежу тощо.
Відповідачем не спростовано надані Банком докази видачі та користування кредитними коштами.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
З апеляційної скарги убачається, що заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2021 року оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками.
В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, про стягнення отриманого та непогашеного тіла кредиту в розмірі 3988,41 грн., а врешті вимог позову відмовив через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по сплаті процентів позивачу, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення відсотків не відповідає.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на те, що в порушення умов договору №б/н від 07.09.2011 року та положень ст. ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує та станом на 31.08.2020 року має заборгованість у загальному розмірі 430342,18 грн.., з яких: 3988,41 грн. - заборгованість за тілом кредита; 420697,70 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 5656,07 грн. - нарахована пеня.
Однак, законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 3988,41 грн. - заборгованість за кредитом та 132145,16 грн. - заборгованість за відсотками з 07.09.2011 по 30.10.2018.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.09.2011 року відповідач ОСОБА_1 заповнив та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг (а.с.14).
Крім того, на підтвердження погодження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надано до матеріалів справи розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви відповідача, копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем, виписку по рахунку, Довідки банку, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування карткових рахунків, копію паспорта відповідача (а.с.5-56).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із стороні оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У даній справі в анкеті-заяві відповідача ОСОБА_1 від 07.09.2011, зазначено, що заявник погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 07.09.2011, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При укладаннi Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підтвердження факту укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань, під час звернення до суду, Банком надані такі докази: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір.
Доказом встановлення кредитного ліміту та його зміни, отримання карток відповідачем є Довідки банку.
Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості Банком надано розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку.
Згідно даних Довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Унверсальна, 55 днів пільгового періоду”, яка власноручно підписана ОСОБА_1 вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, пені, розмір щомісячного платежу тощо.
Тобто, із вказаної Довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Унверсальна, 55 днів пільгового періоду” можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт (відсоткову ставку за користування кредитними коштами), запропонованих банком, погодився відповідач.
Також встановлено, та вбачається з виписки по картковому рахунку, яка надана банком, що ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт, та відповідач користувався грошовими коштами Банку, отримував кошти через банкомат, розплачувався в торговельних мережах, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Колегія суддів вважає, що виписка по картковому рахунку, розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач сплачував заборгованість за договором.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.
Оскільки ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті, то належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка по особовому рахунку.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач активно користувався наданими кредитними коштами, і жодного разу не звертався до Банку з претензією щодо будь-яких інших питань. Дані обставини відповідачем не спростовано.
З наданих позивачем до суду першої та апеляційної інстанції письмових доказів беззаперечно вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом.
Кредитні правовідносини між Банком та відповідачем за кредитним договором є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентах, яка утворилася в межах строку кредитування, а саме строку дії картки 31.07.2015 року.
Оскільки відповідачем підписана Довідка про умови кредитування, де вказана початкова базова відсоткова ставка в розмірі 2,5% на місяць - тобто 30,0% на рік, то заборгованість за процентами слід рахувати саме за цією відсотковою ставкою.
Як убачається з розрахунку заборгованості банк нараховує відсотки за відсотковою ставкою 30,00% річних до 31.08.2014 року. Станом на цю дату сума нарахованих відсотків складає 416,31грн.
З 01.09.2014 року банк застосовує підвищену відсоткову ставку, але ця відсоткова ставка не є погодженою з відповідачем, тому судова колегія вважає за необхідне з вказаної дати в межах строку кредитування здійснити перерахунок нарахованих банком відсотків.
Непогашене тіло кредиту згідно розрахунку банку складає: 3988,41 грн. Відсоткова ставка погоджена сторонами 2,5 % на місяць (30,0% на рік, 0,083% на день). Кількість днів, за які необхідно стягнути заборгованість за відсотками - 333 днів.
Таким чином сума перерахованих відсотків складає 3988,41 грн. х 0,083 % (відсотки за день) / 100 х 333 (дні ) = 1102,35 грн.
Загальним підсумком сума відсотків до стягнення 416,31грн. + 1102,35 грн. = 1518,66 грн.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по процентах за користуванні кредитом в межах строку дії кредитної картки у розмірі 1518,66 грн.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2021 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та перерозподілу судових витрат.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 13 ст. 141, п. п. «б», «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача про пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: за розгляд справи у суді першої інстанції 4,04%% від задоволених вимог, тобто 84,62 грн. та за перегляд справи у суді апеляційної інстанції 1,15% від задоволених вимог, тобто 36,26 грн., а всього: 121,18 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» -задовольнити частково.
Заочне рішення Київськогорайонного суду Харківської області від 24лютого2021року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованість за відсотками за користування кредитом та розподілу судових витрат - скасувати і ухвалити нове.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за відсотками за користування кредитом -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 рокуу розмірі 1518 (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн 66 (шістдесят шість) коп.
В іншій частині позову в цій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 128 (сто двадцять вісім) грн 18 (вісімнадцять) коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова