«20 » вересня 2021 року
м. Харків
справа № 634/1293/20
провадження № 22ц/818/4807/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, представниця відповідача - Пєскова Ю. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 травня 2021 року в складі судді Зимовського О.С. в с т а н о в и в:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт від 04 грудня 1997 року, за змістом якого залишив все своє майно йому.
Вказав, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,79 умовних кадастрових гектарів та перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «П'ятирічка» без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0280899, виданого на підставі розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області № 633 від 04 вересня 1996 року, зареєстрованого в Книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай) 02 травня 2000 року за № 729.
Зазначив, що з метою прийняття спадщини на земельну частку (пай) він звернувся до приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. Постановою від 13 березня 2020 року йому відмовлено у зв'язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Вказав, що він позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріальній конторі, тому вимушений звернутись до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «П'ятирічка» на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області розміром 5,79 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належну ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено; визнано за ним в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 5,79 умовних кадастрових гектарів, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0280899, виданого Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області на підставі рішення Сахновщинської районної державної адміністрації від 04 вересня 1996 року №633.
Не погоджуючись з рішенням суду керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з пропуском шестимісячного строку, тобто не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Сама по собі наявність заповіту за відсутності дій, які підтверджують реалізацію особою відповідного права на прийняття спадщини не свідчить про набуття особою статусу спадкоємця та не є перешкодою для визнання спадщини відумерлою. Із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач не звертався. Вирішення судом спору про визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини. Спадщина після смерті ОСОБА_3 має бути визнана відумерлою та перейти до комунальної власності. Підставами для оскарження рішення суду прокурором стало порушення інтересів держави в особі селищної ради щодо можливості визнання спадщини відумерлою, а також неналежне здійснення відповідачем захисту інтересів держави в цій справі.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності ОСОБА_1 на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом підлягає захисту шляхом його визнання, оскільки нотаріусом відмовлено йому у видачі свідоцтва на право на спадщину.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що члену Колективного сільськогосподарського підприємства «П'ятирічка», що знаходиться у селі Гришівка Сахновщинського району Харківської області ОСОБА_3 на підставі розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації від 04 вересня 1996 року №633 видано Сертифікат на земельну частку (пай), серія ХР №0280899 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «П'ятирічка» розміром 5,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 02 червня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №729 (а. с. 9).
04 грудня 1997 року ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений секретарем Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за № 13, яким він на випадок смерті все майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належить йому на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів ОСОБА_1 (а.с.7).
Вказаний заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 59086774, що підтверджується копіями витягів від 10 червня 2016 року № 44138273 та від 13 березня 2020 року № 59813109 (а. с. 10, 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 8).
З витягу зі Спадкового реєстру від 13 березня 2020 року №59813071 вбачається, що спадкові справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.13).
З довідки Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області від 13 березня 2020 року №115 вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований з 1983 року по день смерті в АДРЕСА_1 . На момент смерті був зареєстрований та проживав один (а. с. 15).
Постановою приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. від 13 березня 2020 року № 78/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що він не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений законом строк (а. с. 11).
Як вбачається з довідки Відділу у Сахновщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 604/119-20 від 16 жовтня 2020 року, сертифікат ХР №0280899 дійсно зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по реформованому Колективному сільськогосподарському підприємстві «П'ятирічка» на території Дар-Надеждинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області 02 червня 2000 року за № 729 та становить 5,79 умовних кадастрових гектарів на ім'я ОСОБА_3 (а.с.14).
З інформації приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. від 18 травня 2021 року №129/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 до неї із заявами про прийняття спадщини спадкоємці або інші особи не зверталися, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а. с. 48).
14 червня 2021 року керівником Красноградської окружної прокуратури Харківської області направлено Сахновищинському селищному голові Суєцькому В.В. повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про підготовку апеляційної скарги у цій справі (а. с. 59-60).
15 червня 2021 року перший заступник селищного голови повідомив прокуратуру, що Сахновщинська селищна рада не має наміру самостійно звертатися до суду апеляційної інстанції за захистом інтересів держави і підтримує апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції, складену прокуратурою (а. с. 61).
Частиною дев'ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акту на право колективної власності на землю і, відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року в справі № 394/328/17 (провадження № 61-37965св18) зроблено висновок, що «член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельну частку (пай) здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай)».
Згідно з пунктами 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
За правилами статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У частині першій статті 1269, частині першій статті 1270 ЦК України
передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Статтею 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.
Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, та підтримана Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 332/3923/18, провадження № 61-4683 св 20.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку можливе у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, при цьому у разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.
Вирішення спору щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадкоємцем спадщини.
Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 751/8397/16-ц, від 11 березня 2021 року у справі № 289/927/19.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
В суді апеляційної інстанції представниця прокуратури підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на те, що звернення позивача з таким позовом до суду є передчасним, оскільки позивач не прийняв спадщину.
В суді апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що про наявність заповіту позивачу не було відомо, тому він не звернувся своєчасно в шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Весь цей час заповіт знаходився в сільській раді. Також, у нього були відсутні будь - які правовстановлюючі документи на право на земельну частку (пай) (сертифікат). Спадкоємців за законом або за заповітом у померлого, крім нього, немає. Він проживав один. Іншого способу для визнання права власності на спадкове майно у позивача немає.
Пояснення позивача та представника позивача підтверджується матеріалами справи.
Виходячи з того, що іншого способу захисту порушеного права у позивача немає, суд першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права захистив спадкові права позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростували висновок суду, а зведені до передчасності подання позову без урахування того, що у спадкоємця, крім того, що йому не було відомо про наявність заповіту, були відсутні документи для її прийняття.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області - залишити без задоволення.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.В. Котелевець
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.