Справа № 953/15530/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1784/21 Доповідач: ОСОБА_2
14 вересня 2021 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- представника
власника майна ОСОБА_6 ,
- власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2021,-
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120212200000001149 від 07.08.2021 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України про арешт майна.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 30.08.2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, № 120212200000001149 від 07.08.2021 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі майна, яке є речовим доказом, тобто зберегло на собі сліди вчинення злочину та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2021 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції прокурор до суду апеляційної інстанції не прибув.
За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку ОСОБА_7 та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судових матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120212200000001149 від 07.08.2021 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 1 - 3).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З клопотання прокурора про арешт майна, по суті, вбачається, що арештоване майно є предметом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і має доказове значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має значення для забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.
Колегія суддів частково погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на мотоцикл «Suzuki GSX-R 750» р.н. НОМЕР_1 , оскільки у відношенні цього майна є достатні підстави вважати, що воно є предметом кримінального правопорушення, є необхідність його збереження, а незастосування арешту може призвести до відчуження вказаного майна.
Згідно зі ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо визначення місця зберігання мотоцикла «Suzuki GSX-R 750» р.н. НОМЕР_1 та вважає, що вказаний спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси власника майна.
Судові матеріали не містять даних, що теперішній власник мотоцикла, ОСОБА_7 має статус підозрюваного в кримінальному провадженні № 120212200000001149 від 07.08.2021, а з урахуванням того, що саме він єдиний хто отримав тілесні ушкодження то він може бути, виходячи з диспозиції статті - потерпілим.
Слідчий суддя наклав арешт на мотоцикл без врахування вимог п. п. 5, 6 ч. 2,п. 4, 5 ч. 5 ст. 173 КПК України по суті обмеживши право ОСОБА_7 володіти ним.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Згідно зі ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.
За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
З судових матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні слідчого відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення є речовими доказами по справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2021 в частині способу арешту майна.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31.08.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12021220000001149 скасувати в частині визначення місця зберігання автомобіля та постановити в цій частині нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково.
Мотоцикл «Suzuki GSX-R 750» р.н. НОМЕР_1 , повернути власнику на відповідальне зберігання, із забороною розпорядження, відчуження та користування.
Попередити власника майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді