Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 643/14109/16-ц
провадження № 22-ц/818/2825/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Хорошевського О.М., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря - Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, державний нотаріус Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори (нині державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори) Сукачов Михайло Олександрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, державний нотаріус Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори (нині державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори) Сукачов Михайло Олександрович, про визнання заповіту недійсним, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 29 січня 2021 року, постановлене у складі судді Харченко А.М.,
встановив :
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним заповіт, посвідчений 14 червня 2016 р. державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Харкова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті діда позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на все майно, яке належало йому на день смерті. Як відомо позивачу, спадкодавцю на момент відкриття спадщини належало нерухоме майно: підвал № 89А, що знаходиться в АДРЕСА_3 у гаражно-будівельному кооперативі «Північний», квартира АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_5 , а також грошові заощадження з відповідними відсотками, невиплаченими компенсаціями та індексаціями, що знаходяться в ПАТ «Державний ощадний банк України» та в ПАТ «УкрСиббанк». За життя дід позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 завжди та неодноразово наголошував, що все належне йому майно, все, що буде йому належати на день смерті, і все, на що він за законом матиме право заповідати, заповість виключно своїм рідним членам сім'ї. Це підтверджується, складеними ОСОБА_3 заповітами від 17 листопада 2007 року та від 02 липня 2015 року на членів його сім'ї. Про ці заповіти було відомо всій родині, вони ніколи не викликали ні у кого заперечень. Зокрема, заповітом від 17 листопада 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 6-1146, ОСОБА_3 належні йому грошові заощадження з відповідними відсотками, невиплаченими компенсаціями та індексаціями, що знаходяться в ВАТ «Державний ощадний банк України» та Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», належну йому частку підвалу № 89 А, що знаходиться в АДРЕСА_3 у гаражно-будівельному кооперативі «Північний» заповів в рівних частках кожному - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; належну йому квартиру АДРЕСА_4 та належну йому частку квартири АДРЕСА_5 заповів в рівних частках кожній: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповітом від 02 липня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 8-678, ОСОБА_3 належні йому вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на будь-яких рахунках, що знаходяться в будь-якій філії ПАТ «Державний ощадний банк України» заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 , в порядку та у строки, встановлені чинним законодавством України, позивач, як спадкоємець, звернулась до нотаріуса за місцем відкриття спадщини - до державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори. Проте, як було повідомлено позивачу, її дід, ОСОБА_3 нібито склав 14 червня 2016 року, тобто за декілька місяців до смерті, заповіт, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, на ім'я ОСОБА_2 (відповідача), яким, нібито, заповів їй все своє майно. Позивач вважає, що даний заповіт, посвідчений 14 червня 2016 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_3 , що він вчинив його, будучи тяжко хворим, під впливом і за наполяганням ОСОБА_2 та в час, коли він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим просить суд визнати його недійсним. На підтвердження цього зазначила, що згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого 172 ( ОСОБА_3 ), він був госпіталізований 03.01.2016 року у тяжкому стані в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова», повний діагноз: ішемічна хвороба серця (ІХС), гострий (01.01.16 р.) повторний (2) передньо-перегородно-поверхнево боковий інфаркт міокарду… Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2 ступінь. Ризик дуже високий… Правостороння верхньо-дольова (S2) пневмонія… Пароксизм фібриляції предсердій (06.01.16 р.). Екстросистолічна аритмія. Кардіоцеребральний синдром ДЕП ІІ ст. з вертебро-базилярною судинною недостатністю. Органічний розлад особи (деменція) змішаного ґенезу. На момент огляду скарги на нудоту. Головокружіння, хиткість при ходьбі. Страждає багато років гіпертонічною хворобою…Теперішнє погіршення стану гостро 03.01.16 року. МШД доставлений в МКЛШНМП, госпіталізований у неврологічне відділення. 06.01.16 року у хворого розвився пароксизм фібриляції предсердій, з'явилися давлячі болі за грудиною, відчуває нехватку повітря, розвився повторний інфаркт міокарду, хворий переведений в кардіологічне відділення. Під час надходження стан тяжкий… Проведені обстеження..Спостерігався невропатологом. Консультований психоневрологом…Виписаний додому під наглядом кардіолога, невропатолога за місцем мешкання. Толерантність фізичного навантаження знижена. З вищевикладеного, позивач вважає, що заповідач ОСОБА_3 був тяжко хворим, при зазначених його тяжких захворюваннях, у сукупності із впливом лікарських препаратів, які мають побічну дію (ефекти), - оскаржуваний заповіт від 14 червня 2016 року суперечить дійсному волевиявленню заповідача, він вчинив його під час тяжкої хвороби (недоумства), коли не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_3 , а є лише донькою його знайомої ОСОБА_6 , отже - сторонньою особою. На момент складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_3 давно припинив спілкування як з матір'ю відповідача, так і з відповідачем, та навпаки - давно мав із ними неприязні, погані стосунки, із взаємними образами, про що свідчить особистий щоденник ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 спільно з її сестрою 25.09.2016 року були викрадені з квартири АДРЕСА_5 , в якій фактично проживав ОСОБА_3 , всі документи на обидві квартири та банківські картки разом з PIN-кодами, які належали заповідачу. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачем був викликаний наряд поліції, складена відповідна заява по факту крадіжки, яка була зареєстрована в журналі обліку та передана дільничному поліцейському (т.1 а.с. 1-5).
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 29 січня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.12.2016 р. у виді заборони на видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що ухвалою суду від 30.07.2018 клопотання представника позивача задоволено та призначено по цивільній справі судово-психіатричну (посмертну) експертизу. 20.09.2018 до суду першої інстанції повернуті матеріали цивільної справи разом із висновком судово-психіатричного експерта № 690 від 14.09.2018. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 690 від 14.09.2018, яка проведена експертами 18 відділення судово-психіатричної експертизи КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», за представленими даними вирішити експертні питання щодо наявності психічного розладу та про можливість ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складення заповіту, посвідченого 14 червня 2016 року, не видається можливим. Оскільки у такому вигляді висновки експертів викликали сумніви та питання в учасників процесу та суду, в судове засідання судом викликались для допиту експерти, які проводили експертизу, але як свідчать матеріали цивільної справи до суду з'явився та був допитаний тільки один експерт, а саме ОСОБА_7 . Ухвалами суду від 07.08.2019 та 15.07.2020 безпідставно та необґрунтовано, без зазначення мотивів та підстав прийнятого рішення суддею відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення повторної судово-психіатричної експертизи. Вважає, що суд першої інстанції повинен був задовольнити клопотання представника позивача та призначити повторну посмертну судово-психіатричну експертизу. Крім цього, суду першої інстанції у якості доказів позивачем надані записи особистого щоденника, які зроблені померлим ОСОБА_3 власноруч, у яких йдеться про тиск на нього з боку відповідача та її матері. Ці докази судом не досліджені, про що свідчить текст судового рішення, у мотивувальній частині обґрунтування щодо прийняття чи неприйняття їх у якості належних доказів не міститься, що відповідно є порушенням вимог ст. 265 ЦПК України. Зазначає, що показання позивача ОСОБА_1 , свідків, допитаних у судовому засіданні, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , свідчать про наявність сумніву у психічному та інтелектуальному стані померлого ОСОБА_3 , про це ж свідчать медичні документи, які надані суду першої інстанції та наявність протиріч між цими та іншими доказами у справі.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (т.1 а.с.6).
Згідно з заповітом, посвідченим 14 червня 2016 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Сукачовим М.О., який зареєстрований в реєстрі за № 2-271, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті і на що він за законом матиме право заповів гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 189, 190).
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що заповіт від 14 червня 2016 року суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_3 , що він вчинив його, будучи тяжко хворим, під впливом і за наполяганням ОСОБА_2 та в час, коли він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Підставою для визнання заповіту недійсним позивач визначила те, що оспорюваний заповіт суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_3 , що він вчинив його, будучи тяжко хворим, під впливом і за наполяганням ОСОБА_2 .
При цьому позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача, та призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 690 від 14.09.2018 року за представленими даними вирішити експертні питання щодо наявності психічного розладу та про можливість ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складення заповіту не видається можливим.
ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі також звертала увагу суду на показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які свідчили про наявність сумніву у психічному та інтелектуальному стані ОСОБА_3 .
Із змісту висновку судово-психіатричного експерта № 690 від 14.09.2018 року вбачається, що експерти врахували наявну медичну документацію та показання свідків, між тим зазначених даних не було достатньо для вирішення питання щодо наявності психічного розладу та про можливість ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складення заповіту.
Наявних у справі доказів не є достатньо для висновку щодо наявності або відсутності психічного розладу у померлого ОСОБА_3 .
Заявляючи клопотання про призначення повторної експертизи позивач жодних нових медичних даних не надав, просив залучити до матеріалів справи ксерокопії щоденників ОСОБА_3 , оригінали яких суду не надані. Отже, зазначені докази не є належними, допустимими та достовірними.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки позивачем не були доведені позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що заповіт від 14 червня 2016 року суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_3 , що він вчинив його, будучи тяжко хворим, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами вищезазначені твердження.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 в момент підписання заповіту діяв всупереч волевиявленню.
ОСОБА_1 звертала увагу на те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Між тим, зазначене не є підставою для скасування судового рішення. Позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення у відповідності до ст. 270 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.М. Хорошевський
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2021 року