Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.
Доповідач -Коновалова В.А.
Справа № 428/14318/19
Провадження № 22-ц/810/626/21
Іменем України
16 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю, Луганської В.М.,
за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Посохова І.С. в м. Сєвєродонецьку Луганської області,
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 33746,14 грн. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців немає. За життя ОСОБА_2 сильно хворіла, позивач доглядав за нею та постійно мешкали разом, після смерті матері здійснив її поховання.
Позивач зазначає, що після смерті матери фактично прийняв спадщину, оскільки на момент її смерті проживав разом із померлою. Таким чином ОСОБА_1 вважає, що вступив у володіння та управління майном, що належало його матери ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 ни, однак нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва, оскільки останній не надав правовстановлюючих документів, а саме: домову книгу, яка б підтвердила факт сумісного проживання позивача разом із матір'ю.
У зв'язку з тим, що позивач з дружиною мешкали в місті Стаханові після смерті матері, для оформлення документів на спадщину йому необхідно було звернутися до органів РАЦС для реєстрації смерті ОСОБА_2 , потім треба було звернутися до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті для отримання свідоцтва про смерть матері. Таким чином, віддаленість від території Луганської області підконтрольної Україні, довгі терміни оформлення свідоцтва про смерть і відсутність грошей заважало позивачу та займало довгий час.
Позивач просив суд визнати за ним право власності на спадщину, яка складється з недоотриманої пенсії у розмірі 33746,14 грн, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом відмовив.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач не надав ані нотаріусу, ані суду доказів, які б підтверджували прийняття ним спадщини після смерті матері у зв'язку з постійним проживанням разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. З наданої позивачем постанови нотаріуса вбачається, що ОСОБА_1 документально факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто факт прийняття спадщини спадкоємцем та реєстрацію померлої ОСОБА_2 не підтвердив, а отже на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадщину не прийняв та пропустив визначений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини після померлої матері. Крім того, позивач з позовною вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або з вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини до суду не звертався, а одразу звернувся з вимогою про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених у позові, тому законні підстави для визнання за ним права власності на спадкове майно відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду від 30 жовтня 2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом та ухвалити нове рішення суду, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції ухилився від з'ясування обставин та недотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, чим порушив принципи цивільного процесу.
У ході розгляду даної справи судом першої інстанції не дотримано вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти повному і всебічному з'ясуванню обставин справи.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 29 липня 2021 року відповідачу роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
Позивач в судове засідання не з'явився, викликався в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Відповідачв судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, та у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задовленні позовних вимог суд першої інстанції виходи із того, що позивач не надав ані нотаріусу, ані суду доказів, які б підтверджували прийняття ним спадщини після смерті матері у зв'язку з постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, позивач з позовною вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або з вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини до суду не звертався, а одразу звернувся з вимогою про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Вказані висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2018 року Кадіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22 жовтня 1975 року міським ЗАГС м. Кадіївка Ворошиловградської області.
Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області № 49/03-21 від 03 січня 2019 року недоотримана пенсія ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року становить 33746,14 грн. Відповідно дочастини першої статі 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума недоотриманої пенсії може бути змінена відповідно до дати звернення за виплатою недоотриманої пенсії.
Отже після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається із недоотриманої пенсії.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з пунктом 3.21 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем(п. 3.22 Інструкції).
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Постановою державного нотаріусу Лисичанської державної нотаріальної контори Аббасовим Е.І. від 29 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки у спадковій справі відсутні необхідні документи для отримання свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_1 не прийняв спадщину та пропустив визначений ст. 1270 ЦК України термін для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 .
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Звертаючись до суду із позовом позивач зазначив, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, які підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Слід зауважити, що наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень статей 12, 13, 76, 81 ЦПК України на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в його паспорті.
В постанові про відмову вчинення нотаріальної дії від 29 березня 2019 року державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Аббасовим Е.І. зазначено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано у АДРЕСА_2 та зі слів довіреної особи спадкоємця, померла фактично проживала за однією адресою зі спадкоємцем, але перевірити факт прийняття спадщини спадкоємцем та реєстрацію померлої ОСОБА_2 не має можливості.
Позивачем як під час розгляду справи в суді першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів,як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є його процесуальним обов'язком, на підтвердження факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
В пунткі 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 тарвня 2008 року зазначено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження прийняття ним спадщини після смерті матері у зв'язку з постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто факт прийняття спадщини спадкоємцем та реєстрацію померлої ОСОБА_2 не підтвердив, а отже на підставі ч.3ст.1268ЦК України спадщину не прийняв та пропустив визначений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини після померлої матері. Позивачем не надано доказів звернення з позовною вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або з вимогою про встановлення факту постійного проживання разом ізспадкодавцем на час відкриття спадщини до суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що справа розглянута судом першої інстанції за його відсутності. Про дату, час та місце судового засідання він не був повідомлений належним чином.
Із матеріалів справи, а саме позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що місце проживання позивача: АДРЕСА_1 яке є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до п. 19 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Частиною 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» передбачено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 30 жовтня 2020 року, як то передбачено ст. 1-1 Закону України « Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Наявна в матеріалах справи телефонограма про повідомлення позивача, що розгляд справи призначено на 30 жовтня 2020 року не свідчать про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, як це передбачено законом
Зазначені обставини свідчать про те, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 30 жовтня 2020 року.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, приймаючи до уваги положення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України та враховуючи доводи апеляційної скарги і зазначені вище обставини, апеляційний суд вважає, що рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом відмовити.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності на суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
В.М. Луганська